18 вересня 2025 року Справа № 280/7499/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
26 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку та даних про перебування у розшуку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку, даних про перебування у розшуку ТЦК та повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення для складання протоколу про адміністративну правопорушення;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про взяття на облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про взяття па облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 21.08.2023;
стягнути з відповідачів на мою користь понесені мною судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
17 вересня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який містить клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з перебігом строку звернення до адміністративного суду, клопотання про поновлення такого строку позивачем не подано і підстави для його поновлення цілком відсутні. Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що 17.08.2025 у застосунку «Резерв+» з'явилося повідомлення про перебування Позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки: 1) жодного доказу на підтвердження такого твердження матеріали даної справи не містять; 2) 17.08.2025 це дата, коли сформований позивачем військово-обліковий документ. При цьому позивач має технічну змогу формувати його і кожного дня; 3) 15.07.2025 позивачем сформовані розширені дані у застосунку «Резерв+», з яких вбачається що станом на 15.07.2025 позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 4) відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної в мережі Інтернет, застосунок «Резерв+» працює з 18.05.2024. Отже Позивач мав змогу з 18.05.2024 ознайомитися з інформацією щодо себе у застосунку «Резерв+», в т.ч. і щодо ТЦК та СП, в якому він перебуває на військовому обліку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд, розглянувши клопотання, вивчивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_8 19.06.2022 на ім'я ОСОБА_1 , позивача 28.11.2022 знято ІНФОРМАЦІЯ_8 з військового обліку військовозобов'язаних. 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Як вбачається з копії військово-облікового документу ОСОБА_1 із застосунку Резерв+ 18.05.2024 позивачем своєчасно уточнено облікові дані. Зазначено адресу місця проживання позивача: АДРЕСА_4 .
Згідно наданої позивачем копії військово-облікового документу ОСОБА_1 із застосунку Резерв+ та наданого ІНФОРМАЦІЯ_9 витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 оголошено в розшук з 28.02.2025.
Відповідно, суд доходить висновку, що до 28.02.2025 у позивача не було підстав вважати, що його права порушено.
Таким чином, шестимісячний строк на звернення позивача до суду спливав 28.08.2025.
Позивач звернувся з даним позовом до суду засобами поштового зв'язку 22.08.2025 про, що свідчить дата зазначено оператором поштового зв'язку на конверті відправлення.
З огляду на викладене позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.
Доказів протилежного ІНФОРМАЦІЯ_9 суду не надано.
Суд звертає увагу відповідача на те, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 990/29/22.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Лелас проти Хорватії" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду у даній справі, а отже клопотання представника відповідача залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Ухвала виготовлена та підписана 18 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз