18 вересня 2025 року Справа № 280/4613/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2342,49 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 7027 (сім тисяч двадцять сім) грн. 47 коп. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 2342,49 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 7027 (сім тисяч двадцять сім) грн. 47 коп. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Також просить стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 та 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 НГУ. Наголошує, що за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення без застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Окрім того, вказує, що у період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року йому не була нарахована та виплачена “фіксована» сума індексації грошового забезпечення у розмірі 2 342,49 грн. щомісяця, всупереч приписам абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Пояснює, що у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 2 120,66 порівняно з лютим 2018 року. Сума належної позивачу індексації в березні 2018 року, на думку позивача становила 2 342,49 грн., однак не виплачувалась. Таку бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/4613/25, а також витребувано у відповідача довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з (помісячно) з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року; довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказані періоди.
18 червня 2025 року представником Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву про закриття провадження по справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України. В обґрунтування клопотання вказано, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 200/9811/21 вже вирішено питання в частині нарахування та виплати позивачу індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, в тому числі застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Також, представником відповідача до суду через підсистему “Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судому справі №400/3826/21 і який в подальшому застосовувався Верховним Судом у аналогічних справах, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 потрібно установити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, без врахування складових грошового забезпечення, які мають разовий характер. З особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2017-2018 роки вбачається, що нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складалось з: - посадового окладу в розмірі 800,00 гривень; - окладу за військовим званням в розмірі 65,00 гривень; - надбавки за вислугу років в розмірі 302,75 гривень; - надбавки за особливості проходження служби в розмірі 583,88 гривень; - щомісячної премії в розмірі 9200,00 гривень; - щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 1095,16 гривень; - винагороди за участь в АТО/ООС в розмірі 4209,68 гривень (одноразовий додатковий вид грошового забезпечення), загальна сума грошового забезпечення за лютий 2018 року - 16256,47 гривень, водночас загальна сума грошового забезпечення за лютий 2018 року без врахування складових грошового забезпечення, які мають разовий характер, становить 12 046,79 гривень (16256,47 - 4209,68). Також з особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2017-2018 роки вбачається, що нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складалось з: - посадового окладу в розмірі 2972,14 гривень; - окладу за військовим званням в розмірі 1022,00 гривень; - надбавки за вислугу років в розмірі 1589,66 гривень; - надбавки за особливості проходження служби в розмірі 2791,90 гривень; - щомісячної премії в розмірі 8937,14 гривень; - щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 1064,25 гривень; - винагороду за участь в АТО/ООС позивач в березні 2018 року не отримував, загальна сума грошового забезпечення за березень 2018 року - 18377,09 гривень, загальна сума грошового забезпечення за березень 2018 року без врахування складових грошового забезпечення, які мають разовий характер, становить так само 18377,09 гривень, оскільки в березні 2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась винагорода за участь в АТО/ООС. Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склав 6 330,30 гривень (18377,09 - 12046,79). При розрахунку суми можливої індексації в березні 2018 року слід враховувати, що в березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року склала 253,30 %. Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463, 15 грн. Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року є більшим за суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (6330,30 > 4463,15). Таким чином, відповідач не повинен був нараховувати позивачеві «індексацію- різницю» грошового забезпечення, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними. В задоволенні позову просить відмовити.
07 липня 2025 року представником відповідача до суду подано заяву, у якій останній вказує про відсутність підстав для витребування судом у відповідача довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з (помісячно) з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року, а також довідки про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказані періоди, оскільки в матеріалах справи містяться особові картки грошового забезпечення позивача, що на думку представника відповідача є більш аніж достатнім для повного та об'єктивного розгляду даної адміністративної справи.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року у Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України повторно витребувано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з (помісячно) з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року, довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказані періоди.
Також, ухвалою суду від 07 липня 2025 року закрито провадження в адміністративній справі №280/4613/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
11 липня 2025 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано витребуванні ухвалами від 09 червня 2025 року та 07 липня 2025 року докази.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.
11 липня 2025 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано додаткові пояснення в у яких з урахуванням закриття позовних вимог в частині позовних вимог за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року останній звертає увагу суду на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2342,49 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року, оскільки розмір грошового забезпечення у лютому 2018 року перевищив розмір грошового забезпечення у березні 2018 року на 6 330,30 грн., що з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19 свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 НГУ.
Згідно Архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 23 жовтня 2024 року за № 82-1279, наказом командира військової частини за № 199 від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу на всі види грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 .
31 травня 2018 року командиром військової частини видано наказ № 111, яким ОСОБА_1 з 31 травня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що відповідач, усупереч приписам абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року не нарахував і не виплатив йому “фіксовану» суму індексації грошового забезпечення в розмірі 2 342,49 грн. щомісяця.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року в повному обсязі протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 1, 2, 4, 5, 6 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII), з наступними змінами та доповненнями, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пунктів 1-1, 4, 5, 6, 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року (далі - Постанова №704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд враховує, що Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи: “поточної індексації “ та “індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).
У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.
Сторонами не заперечується і не оспорюються обставини, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у жовтні 2018 року, а був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року.
Щодо “фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття “фіксованої суми індексації» не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3-6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то в абзаці 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково передбачено, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3-6 пункту Порядку №1078, суд робить висновок, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.
Суд враховує, що з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 п.5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 зазначив, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Отже, Верховний Суд надаючи роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення грошового доходу слід порівнювати повне, фактичне, грошове забезпечення в березні 2018 року з повним, фактичним, грошовим забезпеченням в лютому 2018 року за виключенням складових грошового забезпечення, які мають разовий характер.
Виходячи з даних особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2018 рік грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12 046,79 грн. (після відрахування одноразових виплат), за березень 2018 року - 18377,09 грн.
В той же час, враховує, що з урахуванням Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджено наказом МВС України № 638 від 04 квітня 2014 року (в редакції чинній станом на лютий 2018 року ) та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200 (в редакції чинній станом на березень 2018 року), виплата премії військовослужбовцям НГУ здійснюється та здійснювалась щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць.
Тобто для вірного розрахунку грошового забезпечення за лютий 2018 року, потрібно додати суму щомісячної премії, виплаченої в березні 2018 року (8 938,14 грн.), відповідно, для розрахунку грошового забезпечення за березень 2018 року, потрібно додати суму щомісячної премії, виплаченої в квітні 2018 року (3450,00 грн.).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 1 106,90 грн (12 889,95 грн - 11 783,05 грн = 1 106,90 грн.).
Визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року становить 4463,15 грн.
Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 1 106,90 грн. не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн, та в силу вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період, починаючи з 01 березня 2018 року.
Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 1 106,90 грн. та становить 3 356,25 грн., а не 2 342, 49 грн. як вказує у позові позивач.
Зазначений розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення, згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить висновку, що оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, а також визначити її розмір, однак цього зроблено не було.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року, виходячи з фіксованої величини 3 356,25 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 356,25 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2003 року №1078.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 356,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 10 068,75 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3 356,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 10 068,75 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються фактично із складання позовної заяви 5000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв'язку з чим підлягають зменшенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн., які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в цій частині судом з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 356,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 10 068,75 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3 356,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року включно у сумі 10 068,75 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України в розмірі 1500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 18 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов