Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 червня 2025 року Справа№640/12604/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,-
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.06.2020, просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 №01475554201 про встановлення порушень зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 11181,40 грн та зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50%, а саме - 5590,70 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві вчинити дії щодо списання у податковій обдіковій картці ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 22776,81 грн, який виник у зв'язку з несплатою єдиного податку за період 2014-2018 роки, як безнадійного.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з червня 2014 року по липень 2019 знаходився на обліку як платник податку на території АР Крим, а тому нарахування податкового боргу за означений період є незаконним і таким, що порушує права платника податків.
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві на адресу суду надіслав заперечення, в яких зазначив, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб на 31.12.2019 обліковувалась недоїмка в сумі 22 776,81 грн., що утворена за рахунок щомісячних авансових нарахувань, встановлених для платників 2 групи за період з 20.04.2014 по 30.09.2018 року. На час подання відзиву заборгованість складає 5590,70 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 прийнято справу до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа - підприємець з 26.05.2008 по 30.10.2019 року. Перебував на обліку як фізична особа - підприємець за основним місцем реєстрації з моменту реєстрації до 29.07.2019 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, з 29.07.2019 по 11.10.2019 в у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві, з 11.10.2019 по 30.10.2019 у ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві. 30.10.2019 прийняте рішення про припинення реєстрації ФОП № 20700050008022799 та державним реєстратором здійснено реєстрацію припинення 30.10.2019 за № 20700060009022799. ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований у реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2012 по 30.09.2018, як платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати. Реєстрація ФОП платником єдиного податку припинена за рішенням ГУ ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, м. Сімферополь). В інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб на 31.12.2019 обліковувалась недоїмка в сумі 22 776,81 грн., що утворена за рахунок щомісячних авансових нарахувань, встановлених для платників 2 групи за період з 20.04.2014 по 30.09.2018 року.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_2 у 2017-2018 роках. За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку з фізичних осіб за 2017- 2018 № 8736/26-15-33-16- 11/2931816292 від 07.05.2020, яким встановлено порушення термінів сплати авансових внесків єдиного податку з травня 2017 по вересень 2018 року.
На підставі акту камеральної перевірки № 8736/26-15-33-16-11/2931816292 від 07.05.2020, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення від 06.06.2020 № 0147554201, яким за порушення терміну сплати єдиного податку нараховано штраф в сумі 5 590,70 гривень.
Станом на червень 2025 року в ІКП платника за кодом платежу 18050400 обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 5590,70 грн.
Листом від 15.10.2019 №6871/ФОП/26-15-10-05-21 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав щодо списання безнадійного податкового боргу або можливості добровільного погашення податкового боргу до державного бюджету.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У відповідності з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Законом України від 12.08.2014 №1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", положення якого набрали чинності 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту: "На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності з 27.04.2014 року, установлено, що цей Закон втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність.
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону №1207-VII датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014 року.
Згідно з п. 1.1 ст. 1, п. 3.1 ст. 3 Закону №1636 ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
На території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.
У відповідності до положень пп. 12 п. 12.3 ст. 12 Закону №1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що:
1) загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території;
3) з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.
12) зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України.
У відповідності до положень пп. 11 п. 12.3 ст. 12 Закону №1636 до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.12.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 22 776,81 грн.
На підставі даних камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування штрафу до позивача за порушення терміну сплати авансових внесків єдиного податку з травня 2017 по вересень 2018 року.
Таким чином, за приписами пп. 11 п. 12.3 ст. 12 Закону №1636 до позивача як платника податків, який станом на початок тимчасової окупації мав місцезнаходження на території АР Крим та міста Севастополя, не застосовуються фінансові та штрафні санкції за порушення вимог щодо повноти сплати сум податків.
З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 №01475554201, яким зобов'язано сплатити штраф в сумі 5590,70 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог щодо зобов'язання Головного управління ДПС у місті Києві списати податковий борг у розмірі 22776,81 грн, який виник у зв'язку з несплатою єдиного податку за період 2014-2018 роки, як безнадійного, суд зазначає, що станом на час розгляду справи вказаний борг за позивачем не обліковується, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.06.2020 №01475554201 про накладання штрафу в розмірі 5590,70 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв