Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2025 року Справа№640/11846/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1), Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326998 від 05.07.2022.
За змістом позову оскаржувана постанова Укртрансбезпеки №326998 від 05.07.2022 є незаконною та необґрунтованою, адже позивач не був автомобільним перевізником, зокрема, не мав відповідної ліцензії, не був на час перевезення власником чи користувачем транспортного засобу, а був лише вантажовідправником. Позивач зазначив, що згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт може бути притягнутий лише автомобільний перевізник, а тому накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є протиправним. Крім того, позивач зауважив, що адміністративно-господарський штраф згідно з оскаржуваною постановою №326998 від 05.07.2022 накладено з пропуском двомісячного строку, що встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення та Порядком проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.
Відповідач-1 проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що під час рейдової перевірки транспортного засобу марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу, про що зазначено в акті перевірки від 05.01.2022 № 317391. Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки документів про те, що позивач не є автомобільним перевізником не надавалося, водій транспортного засобу про не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування таким транспортним засобом, а тому акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.01.2022 №317391, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову оформлено правомірно. Відповідач зауважив, що надання додаткових документів після проведення перевірки та оформлення акту не змінює фактичних обставин, що були встановлені на місці події та зафіксовані в акті перевірки.
Відповідач-2 правом надання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, протягом розгляду справи із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справу передано на розгляд та вирішення до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято до провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» (код ЄДРПОУ 33918697), є юридичною особою, зареєстрований за адресою: 02002, Україна, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 2а, офіс 510.
05.01.2022 о 02 год. 27 хв. на А/Д М-05 «Київ-Одеса» 452 км ± 811 м відповідно до направлення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті на рейдову перевірку від 30.12.2021 №026532 інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 1) здійснено перевірку транспортного засобу Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом General Trailers, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_3 ).
За результатом здійснення габаритно-вагового контролю вказаного вантажного автомобіля встановлено, що навантаження на осі, складає: 1) 7,6 тонн; 2) 12,3 тонн; 3) 7,08 тонн; 4) 6,09 тонн; 5) 6,47 та повна маса транспортного засобу складає 38,83 тонн, про що зазначено в талоні про результати здійснення габаритно-вагового контролю за транзакцією від 05.01.2022 та довідці від 05.01.2022 №0055876 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
05.01.2022 посадовими особами ержавної служби України з безпеки на транспорті складено:
- акт №0057940 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого під час перевірки виявлено, навантаження на одиночну вісь склало 12,03 тонн, при нормативно допустимому - 11 тонн
- акт №317391 проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено, відповідно до якого за результатами проведеної перевірки виявлено порушення статей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення перевезення вантажу з перевищенням навантаження на одиночну вісь - 12,03 тонн, при нормативно допустимому - 11 тонн.
Повідомленням від 02.02.2022 №7131/29/24-22 позивача викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 01.03.2022. Зазначене повідомлення направлено позивачу 03.02.2022 рекомендованим листом (трек-номер 0308301370169) та отримано останнім, що не є спірним питанням у справі.
Повідомленням від 28.06.2022 №18688/29/24-22 позивача викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.07.2022. Зазначене повідомлення направлено позивачу 30.06.2022 рекомендованим листом (трек-номер 0308301427306) та вручено за довіреністю уповноваженій особі позивача 01.07.2022 що не заперечується останнім та не є спірним питанням у справі.
05.07.2022 на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.01.2022 №317391 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326998, відповідно до якої на позивача на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпунктів 15, 27, 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Пунктом 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відтак, з урахуванням встановлених повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті та відсутності в територіальних органів відповідача 1 статусу юридичної особи саме Державна служба України з безпеки на транспорті є належним відповідачем щодо заявлених позивачем вимог.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, норми якого застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту;
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, що застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Оскаржуваною позивачем постановою від 05.07.2022 № 326998 на позивача накладений штраф на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, що зафіксовано в акті перевірки від 05.01.2022 № 317931.
Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Верховний Суд в постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 висловив позицію щодо суб'єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III) і зазначив, що цим суб'єктом відповідно до Закону № 2344-III є автомобільний перевізник.
У контексті спірних правовідносин тієї справи, за яких Верховний Суд висловив зазначену позицію, порушене скаржником (ним була Укртрансбезпека) питання, а з ним і вирішення спору по суті, було пов'язане також і з тим, кого вважати автомобільним перевізником і яким чином його визначити. Тож в обсязі встановлених в тій справі обставин і правовідносин, з яких виник спір, Верховний Суд звернув увагу, що автомобільний перевізник не завжди є власником транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, тому на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб або зі слів водія (як було у справі № 240/22448/20) неможливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці проведення габаритно-вагового контролю, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за наслідками розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника). Тож Верховний Суд підкреслив, що під час розгляду справи і має бути встановлений суб'єкт, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (у значенні частини першої статті 60 Закону № 2344-III).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а та від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті33,50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Визначення терміну автомобільний перевізник наявне в статті 1 Закону № 2344-III, згідно з якою перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (чинного на дату перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за наслідками якої видана спірна постанова) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, товарно-транспортна накладна є одним із визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів та, водночас, є основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постанові від 10.11.2022 у справі №420/2451/20.
Згідно з матеріалами справи, в акті перевірки від 05.01.2022 № 317391, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову № 326988, зазначено про встановлення належності транспортного засобу товариству позивача на підставі наданої товарно-транспортної. До матеріалів справи позивачем та відпвоідачем 1 надано товарно-транспортну накладну від 04.01.2022 №00183, замовником в якій визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДЕЛЬТА ВІЛМАР», вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш», автомобільним перевізником - Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕКФЕСТ», водій ОСОБА_1 , автомобіль Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом General Trailers, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Наведене вище свідчить про те, що позивач станом на 05.01.2022 не був перевізником вантажу та не міг бути притягнутим до відповідальності за порушення правил перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №00183 від 04.01.2022.
Суд не приймає доводи відповідача 1 про неможливість встановлення статусу автомобільного перевізника на підставі додатково наданих документів після проведення перевірки та зазначає, що зазначення в акті перевірки про встановлення відомостей з товарно-транспортної накладної свідчить про її надання водієм під час проведення перевірки та складення акту від 05.01.2022, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову.
Слід також зауважити, що відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є окремою самостійною підставою для накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас, жодних зауважень щодо не надання водієм уповноваженим посадовим особам Укртрансбезпеки на їх вимогу документів передбачених законодавством, для здійснення перевезення, зокрема товарно-транспортної накладної, акт від 05.01.2022 №317391 не містить, в акті наявні посилання на товарно-транспортну накладну, втім не зазначено її ідентифікуючих ознак.
Суд зазначає, що неналежно здійснений уповноваженими особами Укртрансбезпеки огляд документів під час здійснення перевірки транспортного засобу Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом General Trailers, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не може ставитись у провину позивачу.
Отже, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами відсутність в позивача статусу автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу за ТТН № №00183 від 04.01.2022 застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем 1 є протиправним, з огляду на що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.07.2022 №326998 підлягає скасуванню.
Разом із цим, інші доводи сторін, викладені в заявах по суті, не впливають на правильність вирішення цього спору.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд висновує, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення від 25.07.2022 №977 позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму судового збору на користь позивача.
З огляду на зазначене, на підставі положень статей 48, 49, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.07.2022 №326998 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» у сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернокомплекс «Сиваш» (02002, Україна, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 2а, офіс 510; ідентифікаційний код 33918697).
Відповідач-1: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 39816845).
Відповідач-2: Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (03083, м. Київ, проспект Науки, будинок 57).
Суддя А.С. Михайлик