29 серпня 2025 рокуСправа №160/18238/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/18238/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.12.2024 року з урахуванням довідок про заробітну плату № 187 від 24.12.2020 року та № 664 від 26.12.1996 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при призначенні пенсії відповідач протиправно не врахував довідки про заробітну плату, які видані підприємством, яке наразі знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі. Позивач вказав, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, та сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, не можуть бути підставою для відмови в урахуванні даних, зазначених у поданих документах, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/18238/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №35560/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додала довідки про заробітну плату від 26.12.1996 №664 та від 24.12.2020 №187, які не враховані для розрахунку пенсії. Організації, які видали вказані довідки, а саме - Орендне підприємство “Мрія» та ТОВ “Універсал», розташовані в місті Донецьк на тимчасово окупованій території.
Відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами або особами, визначеними ч.3 ст. 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків.
Крім того, довідка від 26.12.1996 №664, видана Орендним підприємством “Мрія» не містить штампу організації, підпису головного бухгалтера, а довідка від 24.12.2020 №187, видана ТОВ “Універсал», не містить підпису головного бухгалтера. Враховуючи викладене, підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням вказаних довідок відсутні.
Враховуючи вищенаведені факти, вказує, що в діях Головного управління не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, останнім вчинено дії згідно вимог законодавства України діючого на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 досягнувши пенсійного віку, 02.01.2025 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії разом із довідкою про заробітну плату від 26.12.1996 №664, видана Орендним підприємством “Мрія» та довідкою від 24.12.2020 №187, видана ТОВ “Універсал». Після призначення пенсії позивач з'ясувала, що її призначено без врахування визевказаних довідок.
13.01.2025 позивач звернулась засобами Веб-порталу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про приведення у відповідність розміру її пенсії шляхом врахування заробітної плати згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії від 26.12.1996 №664, видана Орендним підприємством “Мрія» та довідкою від 24.12.2020 №187, видана ТОВ “Універсал».
У відповідь на вищевказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило позивачу лист від 30.01.2025 №4473-1853/С-02/8-2600/25, яким повідомлено, що пенсія призначена без урахування довідки від 26.12.1996 №664, видана Орендним підприємством “Мрія» та довідки від 24.12.2020 №187, видана ТОВ “Універсал» з огляду на те, що вказані підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території. Враховуючи зазначене, провести перевірку первинних документів про нарахування заробітної плати немає можливості, та розрахунок пенсії проводиться без урахування зазначених вище довідок про заробітну плату.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині неврахування при призначення пенсії довідок про заробітну плату, що видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частина 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1 ).
За приписами Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
За змістом п.2.10 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16 грудня 2020 року) вбачається, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 12-11а-15.
Диспозицією підпункту 3 пункту 2.1 № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року та, за бажанням пенсіонера, може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 1 липня 2000 року із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
З матеріалів справи убачається, що довідка від 26.12.1996 №664, видана Орендним підприємством “Мрія» та довідка від 24.12.2020 №187, видана ТОВ “Універсал», видані на підставі відомостей про заробітну плату, зазначені довідки мають відповідні печатки та підписи відповідальних осіб.
Тобто позивачем дотримано вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та додано до заяви про призначення пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Так, Орендним підприємством “Мрія» та ТОВ “Універсал» знаходяться у місті Донецьк- на території, яка непідконтрольна українській владі.
Проте суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
Суд вважає, що дії відповідача в частині неврахування довідок про заробітну плату при призначенні пенсії позивачеві, протиправними та такими, що суперечить вищевказаним положенням чинного законодавства, зважаючи на таке.
В 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав враховувати інформацію у наданих позивачем довідках.
Також, суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а уразі втрати - їх відновлення.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідках про заробітну плату містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавались, підприємством та архівною установою не відкликані.
Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями позивача, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не ураховано при призначенні пенсії інформацію, що міститься в довідках про заробітну плату.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не урахування при призначенні пенсії позивачеві довідки від 26.12.1996 №664, виданою Орендним підприємством “Мрія» та довідки від 24.12.2020 №187, виданою ТОВ “Універсал», та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, з дня призначення пенсії, з урахуванням довідки від 26.12.1996 №664, виданою Орендним підприємством “Мрія» та довідки від 24.12.2020 №187, виданою ТОВ “Універсал».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968, 96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Словянськ, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.12.2024 року з урахуванням довідок про заробітну плату № 187 від 24.12.2020 року та № 664 від 26.12.1996 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ:13486010) на користь позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 29.08.2025.
Суддя О.В. Царікова