18 липня 2025 рокуСправа №160/11899/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/18488/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
24.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 року №3585 та довідку про обставини травми №7/20 від 03.01.2025, складену на його підставі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 організувати належним чином службове розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 20.12.2024 року з метою об'єктивного, всебічного та повного з'ясування усіх обставин його травмування і за його результатами видати оновлену довідку про обставини травми ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 09.04.2022 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію», був мобілізований до Збройних Сил України. З 01.09.2024 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого навідника. 20.12.2024 позивач, виконуючи бойове завдання у зоні бойових дій під час виконання обов'язків військової служби отримав травму: травматичний відрив дистальної фаланги другого пальця лівої кисті та різаної рани першого пальця лівої кисті з переломом нігтьової фаланги. Однак, військовою частиною НОМЕР_2 на адресу військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_4 надано довідку про обставини травми №7/20 від 03.01.2025, згідно якої травма позивача вважається не бойовою та вважається отриманою внаслідок власної необережності під час виконання обов'язків військової служби. Підставою видачі даної довідки є наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 №3585. Водночас, ні з зазначеним у довідці наказом, ні з матеріалами службового розслідування позивача не було ознайомлено, також не було прийнято пояснень у позивача за фактом травмування. 23.01.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 направлено адвокатський запит з проханням надати матерілів службового розслідування, який 30.01.2025 було отримано представником військової частини НОМЕР_2 , однак відповіді не було надано. Враховуючи викладене, є підстави вважати, що службове розслідування за фактом отримання позивачем травми, взагалі не проводилося, а довідка про обставини травми від 03.01.2025 №7/20, як і наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 №3585 видані формально, необ'єктивно та необґрунтовано. А довідка про обставини справи про те, що позивач отримав травму з власної обережності, не відповідає дійсності та жодним доказом не підтверджено.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 означену позовну заяву залишено без руху. Позивачеві встановлено строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності цих причин.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строків звернення до суду.
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що згідно наданої разом з позовом медичної документації лікування позивача тривало у період з 20.12.2024 року по 10.01.2025 року (КНП «Міська клінічна лікарня №31» Харківської міської ради), з 11.01.2025 року по 30.01.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 01.02.2025 по 08.02.2025 року позивач проходив ВЛК у в/ч НОМЕР_4 , з 10.02.2025 року по 28.02.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 01.03.2025 року по 30.03.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 31.03.2025 року по 08.04.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 16.04. по 17.04.2025 року позивач проходив ВЛК у КНП «Люботинська міська лікарня» Люботинської міської ради Харківської області. Постійне лікування позивача не давало можливості йому самостійно вияснити причини непроведення (неналежного проведення) службового розслідування, водночас ігнорування адвокатського запиту так само не давало можливості зібрати усі докази протиправної бездіяльності Відповідача представником Позивача, і тільки 18.04.2025 року Позивачем було прийнято рішення звернутися до суду за захистом своїх прав, адже на його думку висновок, вказаний у довідці про обставини травми, як і підстава даного висновку (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 року №3585).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем повністю усунуто недоліки позовної заяви та у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.09.2025 через систему «Електронний суд» представником військової частини НОМЕР_2 надано до суду відзив (вх. №46698/25), в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що службове розслідування за фактом отримання травми 20.12.2024 старшим навідником першого самохідного артилерійського взводу четвертої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 за № 332 та з урахування ситуації, яка склалася в країні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За результатамии розслідування нещасного випадку складено акт проведення розслідування нещасного випадку від 28.12.2024 за формою НВ-2, та акт про нещасний випадок (не бойове травмування) солдата ОСОБА_1 . Результатами розслідування встановлено, що причиною травмування солдата ОСОБА_1 стала власна необережність під час знаходження поблизу клино-затворної групи. Небойове травмування солдата пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби, однак не пов'язане з бойовими ураженнями або діями з боку противника.
Стосовно зобов'язання військової частини НОМЕР_2 організації проведення службового розслідування відповідач вказує, що ним вже проведено вказане службове розслідування, тому не можуть бути задовільнені позовні вимоги в цій частині.
Стосовно не надання відповіді на адвокатський запит, відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_2 знаходиться не у пункті постійної дислокації у АДРЕСА_3 та постійно переміщується. Після отримання поштової кореспонденції у м. Конотоп Сумської області вона з різною періодичністю передається до фактичного мясцезнаходження служб в/ч НОМЕР_2 . Від моменту отримання кореспонденції у м. Конотоп до моменту її передання відповідним службам проходить невизначений час.
У зв'язку із вищенаведеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 з 01.09.2024 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого навідника першого самохідного артилерійського взводу четвертої самохідної артилерійської батареї артилерійського дивізіону.
20.12.2024 приблизно о 12.36 год., під час виконання обов'язків військової служби при обслуговуванні клино-затворної групи самохідної артилерійської установки АС-90 внаслідок заміщення клина по направляючим солдат ОСОБА_1 отримав травму (травматичний відрив дистальної фаланги II пальця лівої кисті, різана рана I пальця лівої кисті з переломом нігтьової фаланги).
Відповідачем проведене розслідування обставин отримання позивачем зазначеної травми, 28.12.2024 складений відповідний акт та прийнятий наказ №3585, якими встановлено, що травма отримана позивачем в результаті особистої необережності під час виконання обов'язків військової служби.
Водночас, ні з зазначеним у довідці наказом, ні з матеріалами службового розслідування позивача не було ознайомлено, також не було прийнято пояснень у позивача за фактом травмування.
23.01.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 направлено адвокатський запит з проханням надати матерілів службового розслідування, який 30.01.2025 було отримано представником військової частини НОМЕР_2 , однак відповіді не було надано. В той же час, в матеріалах справи міститься відповідь військової частини НОМЕР_2 від 19.08.2025 №2/1/3/6041 на адвокатський запит, в якій зазначено, що підтвердження виконання бойових завдань військовослужбовцем здійснює командир підрозділу своїм рапортом. Військова частина не має можливості надати витяги з журналу бойових дій, бойових наказів, бойового розпорядження, бойового донесення тощо.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивача не було ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, з актом та матеріалами службового розслідування та з оскаржуваним наказом, чим позбавлено його права на надання пояснень та заперечень, також порушено порядок призначення та строки проведення службового розслідування, порушено порядок оформлення результатів службового розслідування.
Не погодившись із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 №3585 про результати розслідування за фактом травмування та довідкою про обставини травми №7/20 від 03.01.2025, згідно якої травма позивача вважається не бойовою та вважається отриманою внаслідок власної необережності під час виконання обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289, затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (Інструкція №332).
За приписами п. 1 розділу 1 Інструкції №332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі.
Пунктами 2, 3 розділу II Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до вимог п. 7 розділу II Інструкції №332 нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.
Пунктами 1-3 розділу III Інструкції №332 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю;
випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби;
випадки смерті військовослужбовців.
Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби.
Визначення ступеня тяжкості травм здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 липня 2007 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2007 року за № 902/14169.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби командир військової частини зобов'язаний негайно доповісти через засоби зв'язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за Формою НВ- 11 безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).
Повідомлення за формою НВ-1 надсилається також, коли смерть потерпілого військовослужбовця настала внаслідок раніше отриманої травми. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється згідно з цією Інструкцією з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.
Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов'язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.
До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:
один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня; начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники; начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок; командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок; представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу; представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.
Проте, зважаючи на вищезазначене, в матеріалах службового розслідування відсутнє повідомлення за формою НВ-1.
Разом із тим, п.4 розділу III Інструкції №332 зазначає, що спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров'я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією. Як вбачається з копій матеріалів службового розслідування, воно було розпочато 21.12.2024 року і закінчено 28.12.2024 року.
Згідно з п.6 розділу III Інструкції №332 до матеріалів спеціального розслідування включаються:
1)копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;
2)акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:
протокол огляду місця події (додаток 10):
ескіз місця події, що сталася (додаток 11). необхідні плани, схеми, фотознімки;
висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;
протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;
копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов'язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;
медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;
Проте, в порушення процедури розслідування нещасного випадку матеріали службового розслідування не містять ні ескізу місця події, що сталася, ні схеми, ні фотознімків місця події. Більш того, матеріали службового розслідування не містять навіть письмових пояснень потерпілого.
Разом із тим, слід зазначити, що в акті про нещасний випадок від 28.12.2024 року, який міститься в матеріалах службового розслідування зазначено, що в ході проведення рослідування нещасного випадку, комісією не було виявлено осіб, якими було допущено порушення вимог законодавства та вимог безпеки військової служби.
Також, згідно з п.7 III Інструкції №332 Командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2:
протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
В силу приписів п. 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 липня 2007 року № 370. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2007 року за № 902/14169, до тяжких травм відносяться, зокрема, тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше.
З довідок про тимчасову непрацездатність, виписки №5973/1985 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що розлад здоров'я позивача внаслідок отриманої 20.12.2024 травми тривав більше ніж 60 днів навіть станом на дату прийняття командиром військової частини наказу від №171 «Про призначення службового розслідування». Так, лікування позивача тривало у період з 20.12.2024 року по 10.01.2025 року (КНП «Міська клінічна лікарня №31» Харківської міської ради), з 11.01.2025 року по 30.01.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 01.02.2025 по 08.02.2025 року позивач проходив ВЛК у в/ч НОМЕР_4 , з 10.02.2025 року по 28.02.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 01.03.2025 року по 30.03.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради), з 31.03.2025 року по 08.04.2025 року (КНП «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельниківської міської ради).
Отже, отримана позивачем 20.12.2024 травма є тяжкою травмою в розумінні Інструкції №332, а тому в силу вимог п. 7 розділу II та розділу III Інструкції №332 в даному випадку мало відбутися спеціальне розслідування нещасного випадку, про настання якого командир відповідача повинен був повідомити осіб та органи, визначені в п. 2 розділу III Інструкції №332, у визначений цим пунктом строк та спосіб.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів службового розслідування визначене пунктом 2 розділу III Інструкції №332 повідомлення командиром відповідача не було здійснене.
Слід зазначити, що в силу вимог пункту 3 розділу III Інструкції №332 наказ про призначення комісії для проведення спеціального розслідування зобов'язаний прийняти командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, а не командир (тимчасово виконуючий обов'язки командира) військової частини, з військовослужбовцем якої стався нещасний випадок із тяжкою травмою.
Відтак, слід констатувати, що в даному випадку призначення та проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 20.12.2024, відбулось із порушенням вимог Інструкції №332, а тому накази відповідача від 21.12.2024 №3271 «Про призначення розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 » та від 28.12.2024 №3585 «Про результати розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 », а також довідка про обставини травми №7/20 від 03.01.2025 є очевидно незаконними та підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, в матеріалах службового розслідування відсутні докази стосовно того, що ОСОБА_1 отримав травму саме в результаті особистої необережності. Жодних доказів, які б підтверджували особисту необережність позивача при отриманні травми в матеріалах службового розслідування не містяться.
Разом з тим, суд відзначає, що довідка про обставини травми №7/20 від 03.01.2025 не є актом індивідуальної дії, прийнята на підставі оскарженого наказу, а тому у суду відсутні підстави для її скасування.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснювався.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 року №3585.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 організувати належним чином службове розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 20.12.2024 року з метою об'єктивного, всебічного та повного з'ясування усіх обставин його травмування і за його результатами видати оновлену довідку про обставини травми ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 18.07.2025.
Суддя О.В. Царікова