Справа № 636/5117/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1911/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжні заходи
Іменем України
17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 07 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаною ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, на строк 60 днів, тобто по 05 жовтня 2025 року, включно.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту або застосувати розмір застави, передбачений КПК України в чиненні тяжких злочинів, а саме ч. 4 ст. 185 КК, від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що знаходячись під вартою, обвинувачений обмежений у збиранні доказів. Крім того, на його утриманні є матір, яка є інвалідом ІІ групи після травми тазу у 2018 році.
Обвинувачений вважав, що він підозрюється у вчиненні злочинів, не пов'язаних з фізичними насиллям, та загрозу суспільству не представляє.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника, яка підтримала вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
При прийнятті зазначеного рішення стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України в які не відпали на теперішній час та є актуальними, оцінюючи в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; факт вчинення злочину проти власності; те, що ОСОБА_7 ніде офіційно не працює, не одружений, що в свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків в місці проживанні та підвищує ризик переховування його від суду, його репутацію, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як стали підставою для обрання та подовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
Так, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох умисних, в тому числі тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, за найтяжче з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім того, згідно обвинувального акту інкриміновані дії були вчинені підчас розгляду першого обвинувального акту в суді.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття судом необґрунтованого рішення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 07 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: