Справа № 333/6386/19
Провадження № 2/333/13/24
15 січня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Майсак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 58 217 грн. 80 коп., судовий збір в сумі 1 921,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.12.2017 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1700138 серії РКS.50, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
25.01.2018 року в м. Києві, по пр. Лобановського, 130, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , після удару автомобіль «Toyota» відкотився вперед та зіткнувся з автомобілем «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у ПрАТ «ПРОСТО-страхування» автомобіль марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 25.01.2018 року в м. Києві, по пр. Лобановського, 130, за участю автомобіля марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до звіту № 126308 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.08.2018 року, вартість ремонту автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , становить 76 043 грн. 80 коп., згідно з рахунком-фактурою № ЛЛ-0000089 від 02.02.2018 року, наданого ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , складає 134 261 грн. 60 коп.
22.02.2018 року позивачем складено страховий акт № 126308, згідно з яким виплата страхового відшкодування складає 134 261 грн. 60 коп.
Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку-фактури та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 134 261 грн. 60 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 3426 від 22.02.2018 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо- транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до Полісу № АК/2337055. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» взяло на себе відповідальність щодо врегулювання наслідків даної події, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2018 року.
ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося із заявою про страхове відшкодування № 04-928 від 02.04.2018 року до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке в свою чергу повідомило, що прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 52 007 грн. 68 коп., які 14.08.2018 року були виплачені ПрАТ «ПРОСТО-страхування». Крім того, у зв'язку із неповним відшкодуванням матеріальної шкоди, ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення 24 036 грн. 12 коп. 11.02.2019 року позовні вимоги ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» грошові кошти в розмірі 24 036 грн. 12 коп. в якості страхового відшкодування по страховому випадку, який відбувся 25.01.2018 року.
Таким чином, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило ПрАТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі: 52 007 грн. 68 коп. + 24 036 грн. 12 коп. = 76 043 грн. 80 коп.
Отже, враховуючи, що відповідач є особою відповідальною за заподіяний збиток внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої сторони, позивач набув право суброгації до відповідача у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 58 217 грн. 80 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 року, головуючим суддею у справі визначено Кулик В.Б.
21.01.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позов не надходив.
За клопотанням представника відповідача судом неодноразово було витребувано інформацію та письмові докази з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ФОП ОСОБА_3 , ПрАТ «ПРОСТО-страхування».
20.08.2021 року після отримання усіх відповідей представник відповідача - адвокат Бєлка А.В. надав до суду пояснення по справі. Їх стислий зміст. В повідомленні про подію, що має ознаки страхового відшкодування водій автомобіля «Ауді» зазначений - ОСОБА_4 . Натомість, відповідачем по справі є ОСОБА_5 . Особа, яка подала відповідне повідомлення вважає винним в дорожньо-транспортній пригоді саме ОСОБА_4 . Дана особа судом не встановлювалась та позивач не просив її викликати у судове засідання для надання пояснень, клопотання про залучення в якості третьої особи не подавалось.
Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу № 126308 від 31.01.2018 року, автомобіль марки «Тойота Ауріс» оглянув оцінювач ОСОБА_6 .. Проте, в звіті про визначення вартості матеріального збитку, оцінювач ОСОБА_6 зазначає, що лише 20.08.2018 року він отримав листа від ПрАТ «ПРОСТО-страхування» на проведення оцінки визначення вартості відновлювального ремонту. Жодного іншого доказу про залучення оцінювача ОСОБА_6 для проведення 31.01.2018 року огляду транспортного засобу марки «Тойота Ауріс» матеріали справи не містять. На якій підставі він провів огляд транспортного засобу, ким залучався та яким чином він визначав наявні пошкодження на транспортному засобі не відомо.?Також, в протоколі № 126308 від 31.01.2018 року оцінювач ОСОБА_6 в графі назва деталі і опис пошкодження зазначив: «Ящик для інструментів - розбито». Проте, вже в проведеному звіті про визначення вартості матеріального збитку, оцінювач ОСОБА_6 в розділі запасні частини зазначає зовсім інший елемент, а саме: «Ящик з інструментом», про пошкоджені інструменти внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи взагалі не містять жодного посилання або доказу. Відповідно до п. 26 рахунку-фактури № ЛЛ-0000089 від 02.02.2018 року наданий ФОП ОСОБА_3 громадянину ОСОБА_7 , заміни потребує елемент під назвою «Ящик підлоги багажника», вартість якого складає 22 000,00 грн. Проте, в акті виконаних робіт № ЛЛ-0000089 від 24.04.2018 року, складеного після відновлювального ремонту, змінено вартість «Ящика підлоги багажника» з 22 000,00 грн. на 16 000,00 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 під час проведення відновлювального ремонту встановлено зовсім інший елемент замість пошкодженого (який вказано в протоколі огляду транспортного засобу під час проведення його огляду) та не повернуто ПрАТ «ПРОСТО-страхування» різницю вартості між визначеною рахунком-фактурою та актом виконаних робіт. Тому взагалі не можливо визначити, що саме було пошкоджено у транспортному засобі під час дорожньо-транспортної пригоди та що саме було відремонтовано ФОП ОСОБА_8 . Жодних належних доказів матеріали справи не містять, вони є суперечливими, а тому їх не можна вважати такими, що містять інформацію щодо предмета доказування.
В протоколі огляду транспортного засобу № 126308 від 31.01.2018 року зазначено, що на дату огляду транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди пробіг автомобіля марки «Тойота Ауріс» складає 187123 км, в акті виконаних робіт зазначено, що пробіг автомобіля марки «Тойота Ауріс» складає 1 км. За наданими ФОП ОСОБА_3 фотокартками відновленого автомобіля встановлено, що пробіг автомобіля марки «Тойота Ауріс» складає 187668 км. Таким чином, під час проведення відновлювального ремонту автомобіль Тайота Ауріс проїхав 545 км. Натомість даних про переривання відновлювального ремонту матеріали справи не містять. Хто керував транспортним засобом, за яких обставин, де взагалі у цей проміжок часу (зміна пробігу) перебував транспортний засіб матеріали справи не містять. Тобто, пошкоджений транспортний засіб перебував у постійному користуванні власника або третіх осіб. А тому з огляду на те, що пошкодження у первинному акті огляду транспортного засобу відрізняються від пошкоджень, які зазначені в акті виконаних робіт - неможливо взагалі встановити, що саме пошкодив в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , а тому й як наслідок - суму вартості відновлювального ремонту, спричиненого саме його діями. Вважає, що під час ухвалення рішення у справі судом також мають бути враховані вказані обставини. Згідно з п. 12.2.7 Правил № 2063 добровільного страхування наземного транспорту визначено, що: «При наявності інших учасників дорожньо-транспортної пригоди або осіб, винних в пошкодженні застрахованого транспортного засобу, місце і час огляду пошкодженого застрахованого транспортного засобу узгоджується зі всіма зацікавленими особами, в тому числі зі страховою компанією винної особи, при цьому дата огляд призначається з врахуванням терміну, необхідного для виклику на огляд і прибуття зацікавлених осіб. Всупереч вищезазначеному пункту правил, відповідача на огляд транспортного засобу не викликали, також не викликали страхову компанію відповідача, що в судовому засіданні підтвердив представник позивача,цей акт порушив право на захист, зазначення зауважень в акті огляду транспортного засобу, проведення за кошти відповідача оцінки визначення вартості матеріального збитку. Просить у позові відмовити.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від останніх до суду не надходило.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, взявши до уваги пояснення, які надавались сторонами у судових засіданнях, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 26.12.2017 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1700138 серії РКS.50, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року (т. 1, а.с. 6).
25.01.2018 року в м. Києві, по пр. Лобановського, 130, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , після удару автомобіль марки «Toyota» відкотився вперед та зіткнувся з автомобілем марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у ПрАТ «ПРОСТО-страхування» автомобіль марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 .
В повідомленні про подію, що має ознаки страхового відшкодування водій автомобіля марки «Ауді» зазначений - ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 7), проте автомобіль вказаний марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 та номер телефону саме ОСОБА_1 . Тому суд не приймає цей довід представника відповідача як непричетність ОСОБА_1 до даної пригоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 25.01.2018 року в м. Києві, по пр. Лобановського, 130, за участю автомобіля марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Volkswagen», державний номер НОМЕР_3 . Постанова набула законної сили 03.05.2018 року (т. 1, а.с. 13).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого відноситься шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
31.01.2018 року о 14.00 год. був проведений огляд транспортного засобу марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , про що складено протокол № 126308 (т. 1, а.с. 28). До протоколу надано калькуляцію, де вартість ремонту зазначено 136 665 грн. 94 коп. (т. 1, а.с. 30-32) та фотографії пошкодженого автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 33-54).
Дійсно на фото (т. 1, а.с. 53) пробіг автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , складає 187 123 км.
Відповідно до звіту № 126308 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.08.2018 року, вартість ремонту автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , становить 76 043 грн. 80 коп. (т. 1, а.с. 14-27).
Згідно з рахунком-фактурою № ЛЛ-0000089 від 02.02.2018 року, наданого ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , складає 134 261 грн. 60 коп. (т. 1, а.с. 57-58). У рахунку -фактурі п. 26. Зазначено товар «ящик підлоги багажника - вартість 22 000,00 грн.
22.02.2018 року позивачем складено страховий акт № 126308, згідно з яким виплата страхового відшкодування складає 134 261 грн. 60 коп. (т. 1, а.с. 60).
Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку-фактури та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 134 261 грн. 60 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 3426 від 22.02.2018 року (т. 1, а.с. 61).
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з Полісом № АК/02337055, у зв'язку з чим, позивач звернувся до страховика з заявою про виплату суми страхового відшкодування № 04-928 від 02.04.2018 року до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке в свою чергу повідомило, що прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 52 007 грн. 68 коп., які 14.08.2018 року були виплачені ПрАТ «ПРОСТО-страхування».
Рішенням Господарського районного суду м. Києва від 11.02.2019 року з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» стягнуто 24 036 грн. 12 коп. - страхового відшкодування. Рішення набуло законної сили 05.03.2019 року (т. 1, а.с. 62-70).
Отже, враховуючи, що відповідач є особою відповідальною за заподіяний збиток внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої сторони, позивач набув право суброгації до відповідача у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 58 127 грн. 80 коп. (134 261 грн. 60 коп. - фактичний розмір заподіяної шкоди, 76 043 грн. 80 коп. - сума страхового відшкодування, яка виплачена ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування».
Згідно з розрахунком-заказом № ЛЛ-0000089 від 24.04.2018 року наданого до суду ФО ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 189-190), п. 25 зазначено найменування товару «ящик підлоги багажника» - вартість 16 000,00 грн. При цьому, у відповіді на запит ФОП ОСОБА_3 зазначила, що ящик підлоги багажника був пошкоджений та підлягав заміні, про що надала до суду відповідні фото (т. 1, а.с. 163-165, а.с. 191-193).
Отже, ПАТ «ПРОСТО-страхування» не повернуто різницю вартості пошкодженого елементу між визначеною рахунком-фактурою та актом виконаних робіт - 8 000,00 грн. Враховуючи дану обставину суд вважає за можливе зменшити суму відшкодування на 8 000,00 грн.
Щодо доводів представника відповідача про те, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 126308 від 30.08.2018 року, виконаний ОСОБА_6 , не є належним доказом розміру заподіяної шкоди, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України № 961-IV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 145/5/2092.
Слід відмітити, що звіт № 126308 від 30.08.2018 року, складений ОСОБА_6 за замовленням ОСОБА_7 містить марку, модель і державний реєстраційний номер транспортного засобу, який проходив оцінку. У своєму звіті оцінювач зазначив, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику у результаті пошкодження транспортного засобу автомобіля «Toyota Auris», державний номер НОМЕР_1 , складає 76 043 грн. 80 коп. При цьому оцінювач зазначив, що оцінка проведена на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні», він діяв неупереджено та об'єктивно, обмежень до виконання оцінки та зацікавленості у результатах оцінки він не мав.
Ураховуючи викладене, звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 126308 від 30.08.2018 року є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.
Щодо доводів представника відповідача про порушення оцінювачем п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки пошкоджений автомобіль марки «Toyota Auris» оглядався оцінювачем за відсутності відповідача, суд зазначає, що згідно з п. 5.2 вказаної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У матеріалах справи наявна копія конверту на ім'я відповідача (т. 1, а.с. 150). Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що повідомлення про огляд не було надіслано відповідачу, оскільки на сайті Укрпошти відсутні відомості за даним номером поштового відправлення, з огляду на таке.
Відповідно до п. 122 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, інформація про реєстровані поштові відправлення зберігається протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання.
За таких обставин суд вважає, що позивачем доведена та обставина, що відповідач був повідомлений про проведення огляду.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості провести власне дослідження вартості збитку.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт того, що вони викликали тільки ОСОБА_1 , страхова компанія ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про проведення огляду ними не повідомлялась.
Згідно з п. 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Тобто, відсутність ОСОБА_1 та представника ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не є порушенням.
З приводу доводів представника відповідача про ненадання позивачем достовірних доказів причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою та тими пошкодженнями автомобіля марки «Toyota Auris», які вказані у звіті оцінювача, суд зазначає, що за загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Наданий позивачем звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано.
При цьому, суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у звіті № 126308 від 30.08.2018 року, складений СПД ОСОБА_6 , та розрахунок суми збитків, завданих автомобілю марки «Toyota Auris» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.01.2018 року. Не доведено належними та допустимими доказами наявність такої суперечності між пошкодженнями, що зафіксовані у схемі дорожньо-транспортної пригоди, та пошкодженнями, що були виявлені та оцінені суб'єктом оціночної діяльності у звіті про незалежну оцінку матеріального збитку, яка б ставила під сумнів належність поданих позивачем доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
Згідно з ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Слід відмітити, що відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих автомобілю марки «Toyota Auris» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.01.2018 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника, відповідно регрес - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відповідач не відшкодував різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та згідно з положеннями ст. 1194 ЦК України позивач отримав право вимоги на таке відшкодування, то відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу у примусовому порядку.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10.02.2016 року у справі № 6-2878 цс15, за змістом ст. 1194 ЦК Україні в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі ст. 1194 ЦК України, має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вищевикладене, і оскільки винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є відповідач, то позивач має право вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 50 217 грн. 80 коп. (58 217 грн. 80 коп. - 8 000,00 грн.)
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є доведеним та обґрунтованим, проте підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними документами, а саме: договором від 03.01.2019 року про надання професійної правничої допомоги № 23, ордером від 18.02.2019 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10, реєстр справ від 02.09.2019 року, номер справи 126308, акт виконаних робіт від 30.09.2019 року на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 15384 від 02.09.2019 року, детальний опис робіт від 30.09.2019 року.
Таким чином, вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат, суд у відповідності до положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України обсяг наданих робіт та послуг, складність справи, обсяг виконаних робіт вважає, що витрати на правничу допомогу є співмірними.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною другою ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/7586/19.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року від № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи заяву представника відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 4 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., що підтверджено платіжного доручення № 18451 від 21.10.2019 року, яка міститься у матеріалах справи. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 652 грн. 06 коп. (1921х86%/100).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 979, 993, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: м. Київ, вул. Герцена, 10) суму страхового відшкодування в сумі 50 217 (п'ятдесят тисяч двісті сімнадцять) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: м. Київ, вул. Герцена, 10) суму судового збору в розмірі 1 652 9одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 06 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: м. Київ, вул. Герцена, 10) витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі ) грн. 00 коп.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 січня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик