17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 521/8300/22
провадження № 61-10335ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51), про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області), Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51) (далі - ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51)), про стягнення морально-психічного збитку у розмірі 1 500 000 грн шляхом одноразової виплати.
Малиновський районний суд міста Одеси рішенням від 19 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Не погодившись з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси
від 19 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2023 року залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси
від 19 жовтня 2023 року та постановою Одеського апеляційного суду
від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2023 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в справі
№ 521/8300/22 на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-10201ск24).
У липні 2025 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1
про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі № 521/8300/22 повернув заявникові.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не є судом, який у цій справі змінював або ухвалював своє судове рішення, а при апеляційному перегляді залишив без змін рішення суду першої інстанції. Тому заява про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами підлягає поверненню особі, яка її подала.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У вересні 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 20 серпня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої надані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду
від 20 серпня 2025 року, усунуті.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом
(стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
У частині другій статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Відповідно до зазначених вимог закону переглянуті за нововиявленими обставинами можуть бути лише ті рішення суду апеляційної інстанції, якими судове рішення було змінено або ухвалено нове судове рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 11 листопада 2020 року в справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) Верховний Суд вказав що: «Перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції
(у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення. При цьому, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи».
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18),
від 06 березня 2020 року в справі № 1121/1717/12-ц (провадження
№ 61-22788св19).
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не змінював та не ухвалював своє судове рішення, а за результатами апеляційного перегляду залишив без змін рішення Малиновського районного суду міста Одеси
від 19 жовтня 2023 року.
Встановивши, що постанова Одеського апеляційного суду від 18 квітня
2024 року відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України не є рішенням, постановою або ухвалою суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили та можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, та врахувавши, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року не підлягала перегляду апеляційним судом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її повернення.
Подібні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 28 січня 2022 року
у справі № 335/15318/18 (провадження № 61-21060ск21), від 19 липня
2024 рокуу справі № 757/17950/13-ц(провадження № 61-9501ск24).
Доводи касаційної скарги є такими, що зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження, а тому підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 06 серпня
2025 року у справі № 521/8300/22 немає.
Оскільки правильне застосування норми права (статей 423, 425 ЦПК України) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 06 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби» (51), про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк