08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 641/6219/20
провадження № 61-10147 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником Петренко Оксаною Василівною , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення коштів,
1. У серпні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1670 від 19 листопада 2007 року у розмірі 45 985, 42 доларів США та витрати по сплаті судового збору.
2. Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 02 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» (далі -ТОВ «Європартнер Фінанс») до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення коштів задовольнив. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №6/4/20/2007/840-К/1670 від 19 листопада 2007 року у розмірі 767 594,17 грн, з яких: основний борг - 673 352,29 грн, відсотки - 10 787,61 грн, пеня - 8 178,35 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, за договором іпотеки №6/4/20/2007/980?І/1560 від 19 листопада 2007 року, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зіненко Р.П. за реєстровим № 4648, що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,4 метрів квадратних, житловою площею 29,9 метрів квадратних, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною, не нижче за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» грошові кошти у розмірі 309 627,96 грн за прострочення виконання ними грошового зобов'язання за кредитним договором №6/4/20/2007/840?К/1670 від 19 листопада 2007 року, встановленого рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року у справі №2-14196/10, а саме: три проценти річних від простроченої суми - 94 790,34 грн, інфляційні втрати - 303 224,03 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.
3. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Петренко О. В. звернулась до Полтавського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Оскільки скаргу було подано із порушенням строку на апеляційне оскарження, адвокат порушувала питання про його поновлення.
4. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема, подання нової заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обставин неможливості подати заяву у визначений законом строк (обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк) та надати докази на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції, 16 червня 2025 року адвокатом Петренко О. В. усунуто недоліки в частині сплати судового збору.
6. У зв'язку із частковим невиконанням ухвали Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, а саме в частині не подання нової заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою від 25 червня 2025 року Полтавський апеляційний суд продовжив строк для усунення недоліків, а саме звернення до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та надання належних і допустимих доказів щодо дати фактичного отримання повного тексту рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року.
7. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Петренко О. В. на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Європартнер Фінанс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення коштів відмовив.
8. У серпні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - Петренко О. В. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2025 року, у якій заявниця просила скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до Полтавського апеляційного суду для продовження розгляду.
9. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та посилається на пункт 3 частини першої, абзац другий пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд безпідставно позбавив права на доступ до правосуддя адвоката - представника позивача та самого відповідача, що є неприпустимим та свідчить про формалізм, наслідком якого є порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таким чином, порушені норми процесуального права статей 2, 4, 5. 10, 11, 15, 17, 258, 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та неправильно застосовано судом норми матеріального права статей 45, 47, 49, 129 Конституції України.
11. Також заявник зазначає, що оскаржуване рішення має занадто формальний характер та не враховує значимість спору для сторони по справі. Справа стосується виселення відповідачки з дітьми без надання іншого житла, що є суттєвим для дотримання балансу інтересів суспільства та сторін по справі щодо перегляду справи в апеляційній інстанції з метою забезпечення ухвалення законного рішення у першій інстанції. Крім іншого, судом апеляційної інстанції не було встановлено, чи повідомлена відповідачка про ухвалене судове рішення, чи отримала вона рішення суду тощо, з урахуванням того, що її представник була у відпустці і не знала про ухвалене судове рішення.
12. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
14. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
15. Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
16. З матеріалів касаційної скарги убачається, що адвокат Петренко О. В. має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
17. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
18. Частиною п'ятою статті 272 ЦПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
19. Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
20. Суд не зобов'язаний дублювати рішення, якщо позивач як фізична особа не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляє в суді його інтереси.
21. Отже, надсилання електронної копії судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою вручення якого можна пов'язувати строк на його оскарження позивачем.
22. Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
23. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов'язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 8, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
24. За приписами статті 43 ЦПК України учасники справи мають як право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках так і обов'язок виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
25. Частина перша статті 44 ЦПК України також вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
26. Також частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
27. Пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
28. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
29. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
30. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
31. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).
32. Поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
33. Також безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є і порушенням вимог статті 6 Конвенцію щодо справедливого судового розгляду.
34. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).
35. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
36. Крім цього частиною четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
37. Тобто метою встановлених ЦПК України процесуальних строків є дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
38. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
39. Крім цього, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
40. Так, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Петренко О. В. подано апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2025 року із пропуском строку на апеляційне оскарження, як поважну причину у своїх заявах про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає, що вона перебувала у відпустці і не мала можливості ознайомитись із рішенням суду та надати відповідачу правову допомогу, водночас посилається на значимість справи для відповідача, оскільки це стосується її виселення разом із дітьми і вважає надмірним формалізмом не поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження.
41. У касаційній скарзі адвокат зазначає, що у період з 09 грудня 2024 року до 19 січня 2025 року перебувала у відпустці, під час якої отримувала санаторне-курортне лікування. За рекомендацією лікарів з 06 січня 2025 року до 17 січня 2025 року перебувала у санаторії «Трускавець».
42. Також адвокат зазначила, що їй не надсилалося рішення суду першої інстанції до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, а тому ознайомлювалась вона з ним самостійно в Електронному суді після закінчення відпустки.
43. Доказів не надходження судового рішення до підсистеми «Електронний кабінет» заявником до касаційної скарги не долучено.
44. З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) убачається, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року надіслано судом 10 грудня 2024 року, зареєстровано 11 грудня 2024 року, забезпечено надання загального доступу 12 грудня 2024 року.
45. Водночас Верховний Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань того, чому адвокат Петренко О. В. яка як адвокат, що представляє інтереси клієнта в судах, не може не розуміти характер справи № 641/6219/20 та особливості процесуального статусу ОСОБА_1 , зокрема, щодо права та порядку звернення із апеляційною скаргою.
46. У касаційній скарзі не наведено непереборних обставин, що заважали адвокату, яка діє в інтересах клієнта, ознайомитись із рішенням, яке було оприлюднено в ЄДРСР 12 грудня 2024 року, тобто до періоду перебування адвоката на санаторно-курортному лікуванні з 06 січня 2025 року, та чому вона, як самозайнята особа, не змогла надати правову допомогу відповідачу, для якої, як зазначає представник, справа має велике значення.
47. Крім того, касаційна скарга також не містить обґрунтування, чому відповідач не цікавилась рухом справи, не звернулась самостійно до суду з апеляційною скаргою, або не залучила іншого адвоката для представлення своїх інтересів у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
48. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану в її інтересах адвокатом Петренко О. В. на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року, з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, а доводи касаційної скарги зводяться до власного суб'єктивного тлумачення заявником норм права та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
49. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої її представником Петренко Оксаною Василівною, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення коштів.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров