15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 211/8188/21
провадження № 61-10945ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,
У грудні 2021 року Акціонерне товариств «Криворізька теплоцентраль»
(далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року до 31 жовтня
2021 року у розмірі 59 384,91 грн.
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заочним рішенням від 28 липня 2022 року (у складі судді Ткаченко С. В.) позов АТ «Криворізька теплоцентраль» задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період
з 06 лютого 2020 року до 31 жовтня 2021 року у розмірі 10 308,06 грн, інфляційні втрати - 1 070,55 грн, три відсотки річних - 332,53 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року.
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Скасував заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у справі № 211/8188/21.
Справу № 211/8188/21 призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2025 року (у складі колегії суддів Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.) рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року залишив без змін.
25 серпня 2025 року АТ «Криворізька теплоцентраль» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги
з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року до 31 жовтня 2021 року у розмірі 59 384,91 грн. Тобто ціна позову становить 59 384,91 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
З огляду на резолютивну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява
№ 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль» у розділі «Щодо значення справи для скаржника» вказує, що справи про стягнення заборгованості з мешканців, які самовільно або частково відключилися від системи централізованого опалення, є типовими і масовими. Тож остаточне вирішення цієї справи має значення для захисту прав теплопостачальної організації, а також для забезпечення єдності правозастосування щодо аналогічних правовідносин у майбутньому.
Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах «а», «б», «в» та «г» цієї ж норми.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених згаданими підпунктами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, покладається на скаржника.
У цьому контексті варто враховувати, що використання оціночних понять,
як-то «фундаментальне значення», «суспільний інтерес», «виняткове значення», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики» тощо, не має викликати думку про наявність певних ризиків. Зважаючи на статус Верховного Суду, в окремих випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження належить до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд касаційних скарг покликаний насамперед забезпечувати єдність судової практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики
(пункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), зокрема означає, що скаржник ставить на вирішення проблему, яка в разі відкриття касаційного провадження впливатиме на широке коло спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами.
Разом з тим, суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість такою мірою, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значною мірою стосуються її (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 1979 року у справі «Sunday Times проти Сполученого Королівства», № 1, пункт 66, серія А № 30), особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади (рішення ЄСПЛ
від 25 березня 1985 року у справі «Бартхолд проти Німеччини», пункт 58,
серія A № 90). Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів (рішення ЄСПЛ від 10 липня 2012 року у справі «Ерла Hлyнсд?ттір проти Ісландії», заява 43380/10, пункт 64), або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2007 року у справі «Тонсбергс Блад АС і Hауком проти Норвегії», заява № 510/04, пункт 87), (рішення ЄСПЛ від 26 березня
2020 року у справі «Центр демократії та верховенства права проти України», заява № 10090/16, пункт 85, від 08 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» [ВП], заява № 18030/11, пункт 162).
У свою чергу, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» (пункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), зокрема необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства, певної його частини, територіальних громад, об'єднань громадян тощо, до певної справи з огляду можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, що пов'язані із збереженням, примноженням, охороною й захистом соціальних цінностей, девальвація та / або втрата яких здатна спричинити істотний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Наявність значного суспільного інтересу може мати місце тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як-от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес, саме до цієї конкретної справи.
Тобто значний суспільний інтерес та виняткове значення справи для заявника Верховний Суд оцінює у кожному конкретному випадку, маючи певну свободу розсуду щодо цього.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Розглянувши доводи касаційної скарги АТ «Криворізька теплоцентраль», колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 211/8188/21, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до «верховного суду» є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та № 15276/07, від 21 червня 2011 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк