Ухвала
15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 766/19585/24
провадження № 61-10952ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними дії відповідачів щодо припинення постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати відповідачів негайно підключити подачу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 22 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв. працівники відповідачів, не надавши жодних документів щодо підстав відключення, відключили постачання електричної енергії у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Працівникам поліції, які прибули на місце події за її викликом, працівники відповідачів надали документ щодо проведення аварійних робот на лінії, що не відповідає дійсності. Вважає відключення електропостачання незаконним, оскільки, як з'ясувалось пізніше відключення здійснено саме АТ «Херсонобленерго», яке не є постачальником електричної енергії, з порушенням вимог пункту 7.5 розділу 7 Правил роздрібного ринку електроенергії, яким визначений порядок припинення постачання електричної енергії споживачу, частиною четвертою статті 26 Закону України «Про комунальні послуги», якою заборонено відключення електроенергії через введення в Україні воєнного стану та пункту 7.15 Правил роздрібного ринку електроенергії, яким у цей період заборонено відключення вразливих споживачів навіть через наявну заборгованість. Також позивач зазначила, що незаконними діями їй завдано значну моральну шкоду, яку вона оцінює у 200 000,00 грн, вказуючи що неможливість користування електричною енергією порушили її життєдіяльність, що призводить до постійних страждань через неможливість користування побутовими приладами. Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 10 квітня 2025 року, з урахування ухвали від 25 квітня 2025 року про виправлення описки, позов задовольнив частково. Визнав незаконними дії АТ «Херсонобленерго» щодо припинення постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язав АТ «Херсонобленерго» відновити споживачу ОСОБА_1 електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок оператора системи розподілу. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Херсонський апеляційний суд постановою від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Херсонобленерго» залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду залишив без змін.
25 серпня 2025 року АТ «Херсонобленерго» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною четвертою статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження, зокрема, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Отже, ціна позову у цій справі становить 200 000,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн), справа № 766/19585/24 є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2024 року справу визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Необхідність розгляду справи заявник мотивує тим, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.
Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Отже, застосування критерію малозначності в цій справі є передбачуваним.
Справа № 766/19585/24 не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов