10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 333/1762/22
провадження № 61-8172св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко Олександр Олегович , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко Олександр Олегович , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у складі судді Стоматова Е. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 07 лютого 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. 08 грудня 2021 року відповідачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період шлюбу за спільні гроші подружжям набута квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру від 04 лютого 2022 року).
Набуття спірної квартири подружжям відбувалося так.
31 жовтня 2017 року позивач уклав договір бронювання квартири АДРЕСА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» (далі - ТОВ «Запорізький ДБК») про резервування шляхом надання переважного права на придбання квартири АДРЕСА_1 у житловому комплексі в мікрорайоні 1 житлового масиву «Південний» за ціною 812 592,00 грн.
31 жовтня 2017 року позивач уклав договір позики № 55/90 з ТОВ «Запорізький ДБК», за яким ОСОБА_1 надав позику (поворотно-фінансову допомогу) ТОВ «Запорізький ДБК» у розмірі 812 592,00 грн.
04 вересня 2018 року позивач та ТОВ «Запорізький ДБК» дійшли згоди про розірвання договору бронювання квартири № 55/90 від 31 жовтня 2017 року, уклавши додаткову угоду від 04 вересня 2018 року про розірвання договору бронювання квартири № 55/90 від 31 жовтня 2017 року.
04 вересня 2018 року позивач уклав договір про відступлення права вимоги з відповідачкою, за яким первісний кредитор ОСОБА_1 передав, а новий кредитор ОСОБА_2 прийняла на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором позики № 55/90 від 31 жовтня 2017 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Запорізький ДБК». Загальний розмір позики складає суму 812 592,00 грн.
04 вересня 2018 року ОСОБА_2 уклала договір бронювання квартири АДРЕСА_3 з ТОВ «Запорізький ДБК» про резервування шляхом надання переважного права на придбання квартири АДРЕСА_4 за ціною 812 592,00 грн.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ТОВ «Запорізький ДБК» дійшли згоди про розірвання договору бронювання квартири № 55/90/18 від 04 вересня 2018 року, уклавши відповідну додаткову угоду.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 з ТОВ «Запорізький ДБК» про купівлю-продаж майнових прав на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 за ціною 812 592,00 грн.
31 серпня 2021 року здійснено приймання-передавання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 на загальну суму 972 013,00 грн. між ОСОБА_2 та ТОВ «Запорізький ДБК».
29 грудня 2021 року ОСОБА_2 здійснено приймання-передавання квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 972 013,00 грн від ТОВ «Запорізький ДБК».
04 лютого 2022 року ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З 2019 року подружжя за спільні кошти у вказаній квартирі здійснювали ремонтні, оздоблювальні роботи. З червня 2021 року квартира відремонтована, оснащена меблям та побутовою технікою, тобто придатна для проживання.
Відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки станом на 16 лютого 2022 року ринкова вартість спірної квартири складає 2 413 991,00 грн.
На придбання спірної квартири, здійснення в ній ремонту, подружжя витратило спільно набуті грошові кошти.
ОСОБА_2 визнає, що спірна квартира придбана сторонами за спільні кошти подружжя, однак у добровільному порядку відмовляється здійснити поділ спільно набутого майна. Відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спільно набутим майном, змінила замки на вхідних дверях у квартиру, не дає доступу до особистих речей позивача, надає право користування квартирою іншим особам без його згоди.
Позивач вважав спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу відповідно до статті 63, частини першої статті 69, частини першої статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- здійснити поділ спільного набутого під час шлюбу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який поданий в її інтересах адвокатом Дем'яновою В. Є., до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 лютого 2015 року до 24 травня 2022 року. Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час шлюбу сторони набули майно: квартиру АДРЕСА_1 ; приміщення-комору № НОМЕР_1 загальною площею 6,50 кв. м, яка розташована у підвальному приміщенні АДРЕСА_6 ; велосипед гірський вартістю 16 443,00 грн. ОСОБА_1 користується квартирою, технікою та меблями, на які давали кошти її батьки.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд:
- поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь вартість 1/2 частини велосипеда у розмірі 8 221,50 грн;
- визнати приміщення-комору № НОМЕР_1 загальною площею 6,50 кв. м, яка розташована у підвальному приміщенні АДРЕСА_6 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- здійснити поділ спільно набутого майна подружжя, а саме приміщення-комори № 5 загальною площею 6,50 кв. м, яка розташована у підвальному приміщенні АДРЕСА_6 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину приміщення-комори.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Здійснено поділ спільного набутого під час шлюбу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму вартості 1/2 частини велосипеда гірського AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2 ) у розмірі 8 221,50 грн.
У частині визнання приміщення-комори № 5, яке розташоване у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_6 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та здійснення його розподілу шляхом визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цього приміщення-комори відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12 901,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2), є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України.
У частині вимог зустрічного позову щодо визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його розподілу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину приміщення-комори суд виходив із того, що ОСОБА_1 виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору від 07 червня 2019 року № 1/05/19, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, установлену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об'єкт. Однак дотепер право власності на спірне приміщення-комору не зареєстровано у встановленому законом порядку, правовстановлюючі документи відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Лупінос Є. А., звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у задоволенні клопотання адвоката Лупінос Є. А. в інтересах ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Лупінос Є. А., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у цій справі залишити без руху. Надано ОСОБА_2 строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату на належний рахунок судового збору в розмірі 19 593,53 грн в межах строку визначеного судом.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року змінену апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Ярошенком О. О., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя повернуто заявнику.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О., про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги задоволено. Зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у цій справі з 19 593,53 грн. до 3 102,38 грн. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Лупінос Є. А., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лупінос Є. А., залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вирішуючи спір по суті позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2), є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України. При цьому презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_2 не спростовано.
Щодо вирішення спору в частині вимог зустрічного позову щодо визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його розподілу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину приміщення-комори суд виходив із того, що ОСОБА_1 виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору від 07 червня 2019 року № 1/05/19, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, передбачену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об'єкт. Проте дотепер право власності на спірне приміщення-комору не зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідні правовстановлюючі документи відсутні. Тому суд першої інстанції в цій частині правильно виснував про те, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи особи, яка подала касаційні скарги
1. 30 травня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії прийняття зміненої апеляційної скарги.
Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявниця вказує, що апеляційний суд, повертаючи змінену апеляційну скаргу, послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня у справі № 538/1182/18, які не підлягають застосуванню в межах цієї справи. При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки, викладені у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15.
2. 28 червня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував частину першу статті 57 СК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 2-682/11. Апеляційний суд залишив поза увагою та не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 , відступивши право вимоги за договором дарування, змінив статус грошових коштів, переданих ТОВ «Запорізький ДБК» із «спільних подружжя» на «особисті ОСОБА_2 », тому поділ майна має здійснюватися як на підставі пункту 1, так і за пунктом 2 частини першої статті 57 СК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вказав на те, що приміщення-комора є об'єктом незавершеного будівництва, а тому не підлягає поділу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О., витребував з Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 333/1762/22.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О.,
на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1, 4 частини другої статті
389 ЦПК України.
Згідно з протоколом від 14 травня 2025 року повторного автоматизованого визначення складу колегії суддів визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Пророк В. В.
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2025 року справу призначив до судового розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пророка В. В. на підставі службової записки судді Сердюка В. В. та за розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного Суду Грицик О. Ф., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів для розгляду цієї справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу: Грушицький А. І., Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ігнатенка В. М. на підставі службової записки судді Сердюка В. В. та за розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного Суду Грицик О. Ф., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів для розгляду цієї справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу: Грушицький А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О., на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щовідповідно до свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_3 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 11 лютого 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 07 лютого 2015 року, про що складено відповідний актовий запис № 53. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_1 », дружини - « ОСОБА_1 ». Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 24 травня 2022 року шлюб розірвав. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До переліку спірного майна належать: квартира АДРЕСА_1 та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2).
ОСОБА_1 належать майнові права на приміщення-комору № 7, загальною площею 6,50 кв. м, розташованого у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_6 , на загальну суму 34 833,50 грн, набуття яких відбулося у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року
ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Лупінос Є. А., не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2023 року у задоволенні клопотання адвоката Лупінос Є. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року відмовив, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Лупінос Є. А., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року залишив без руху та надав ОСОБА_2 строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату на належний рахунок судового збору в розмірі 19 593,53 грн у межах строку, визначеного судом (т. 1, а. с. 198-201).
26 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Запорізького апеляційного суду із заявою та повідомила про розірвання договірних відносин із адвокатом Лупінос Є. А., надалі її інтереси буде представляти адвокат Ярошенко О. О. (т. 1, а. с. 206).
08 травня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ярошенко О. О., подала до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення судового збору до 5 % від суми річного її доходу та надала відповідні докази (т. 1, а. с. 221-228) .
Також 08 травня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ярошенко О. О., подала до суду апеляційної інстанції змінену апеляційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року змінену апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Ярошенком О. О., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя повернув заявнику.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що представник ОСОБА_2 адвокат Ярошенко О. О. направив змінену апеляційну скаргу 08 травня 2023 року, що підтверджується відомостями на поштовому конверті, тобто після спливу встановленого ЦПК України строку на подання зміненої апеляційної скарги. Апеляційний суд зазначив, що як статтею 354 ЦПК України, так і статтею 364 ЦПК України не передбачено право суду апеляційної інстанції вирішувати питання поновлення пропущеного строку на подання зміненої апеляційної скарги, який є преклюзивним, а тому відповідні зміни, подані до суду після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду та повертаються заявникові.
Враховуючи, що змінена апеляційна скарга подана 08 травня 2023 року, тобто поза межами встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, а процесуальний закон не передбачає процедури поновлення строку на подання зміненої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про повернення заявнику зміненої апеляційної скарги ОСОБА_2 , поданої в її інтересах адвокатом Ярошенком О. О., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Ярошенко О. О., заявнику, керувався положення частини першої статті 364 ЦПК України, а також послався на постанову Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі у справі № 538/1182/18 (провадження № 61-23318св19).
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що враховуючи, що повне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року складено 20 березня 2023 року, а змінену апеляційну скаргу подано ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко О. О., 08 травня 2023 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною першою статті 364 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув заявнику змінену апеляційну скаргу.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що Запорізький апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року клопотання ОСОБА_2 , подане в її інтересах адвокатом Ярошенком О. О., про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги задовольнив, зменшив розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року з 19 593,53 грн до 3 102,38 грн та відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах адвокатом Лупінос Є. А.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Ярошенком О. О., на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо вирішення спору по суті
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 755/11605/21, провадження № 61-11935св22).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, конструкція статей 60, 70 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 761/8710/15-ц, провадження № 61-21186св21).
Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таким чином, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, встановивши факт набуття цього майна подружжям у період перебування в шлюбі, застосуванню підлягають положення статей 60, 70 СК України з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 522/3192/21, провадження № 61-8094св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним
обов'язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У цій справі суди встановили, що спірні квартира та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2 ) були набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі. При цьому презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не спростувала.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2), є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.
Щодо вимоги зустрічного позову про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За положеннями частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Приписи частини третьої статті 61 СК України кореспондують положенню частини четвертої статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 641/8099/20, провадження № 61-4595св23.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину цього приміщення-комори, суди першої та апеляційної інстанцій рішення мотивували тим, що ОСОБА_1 право власності на спірне приміщення-комору у встановленому законом порядку не зареєстрував, правовстановлюючі документи на це майно відсутні, що унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині вирішення вимог за зустрічним позовом з урахуванням такого.
Суди встановили, що за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору від 07 червня 2019 року № 1/05/19 ОСОБА_1 придбав майнові права на приміщення-комору для мешканців житлового будівництва
АДРЕСА_7 (будівельна адреса).
Відповідно до акта приймання-передавання майнових прав на приміщення-комору від 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 прийняв майнові права на приміщення-комору № 5 та згідно з довідкою ТОВ «Запорізький ДБК» сплатив повну вартість майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на вказане майно від 07 червня 2019 року № 1/05/19 у сумі 34 833,50 грн.
Зважаючи на те, що житловий будинок введено в експлуатацію, а ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі сплатив вартість майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору, але не зареєстрував право власності на спірне майно у встановленому законом порядку, такі обставини не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_2 у можливості реалізації її права на поділ майна, яке було придбане під час перебування у шлюбі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності, перш за все необхідним є встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження
№ 12-234гс18) та у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2025 року у справі № 705/1033/24 (провадження № 61-35св25).
Апеляційний суд наведеному не надав належної оцінки, зокрема, не оцінив можливість поділу приміщення-комори з урахуванням того, що ОСОБА_1 здійснив усі необхідні дії для набуття права власності на спірне майно, однак не зареєстрував право власності на нього у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин касаційну скаргу в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину приміщення-комори слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в цій частині скасувати, а справу в означеній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки щодо розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги щодо оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року не спростовують правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення,
а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Доводи касаційної скарги на судові рішення в частині визнання об'єктами спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 і велосипеда гірського AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2) та їх поділу між сторонами висновків судів не спростовують, а тому рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року в цій частині слід залишити без змін.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в частині вимог зустрічного позову про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину приміщення-комори знайшли своє підтвердження.
У зв'язку з наведеним та з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, постанова Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню, а справа в означеній частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Однак у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої / апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц, провадження № 61-39028св18).
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко Олександр Олегович , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2023 року залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Ярошенко Олександр Олегович , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року в частині вирішення вимог зустрічного позову про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину приміщення-комори скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді А. І. Грушицький
С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров