8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2459/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149, код ЄДРПОУ 00131954)
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, м. Слобожанське, Балаклійське шоссе, 2, код ЄДРПОУ ВП:05471247)
про стягнення 52 783,00грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 8 231,86грн 3% річних, 44 551,14грн збитків від інфляції за порушення строків оплати за надану послугу з розподілу електричної енергії. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 10373 від 01.04.2005, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання, в частині здійснення оплати з порушенням строків, встановлених договором. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідачем взагалі не були порушені строки виконання своїх зобов'язань за договором, а тому у позивача повністю відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього інфляційних та річних, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Як зазначає відповідач, позивачем в порушення умов договору, не було надано уповноваженому представнику відповідача та не направлено поштовим зв'язком рахунків, на підставі яких позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, як відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, а також не були виставлені (надані, направлені) рахунки про сплату нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, як про це зазначено у п.8 договору, оскільки тільки після отримання відповідачем цих рахунків і несплати вказаної у них сум протягом 5 робочих днів, у позивача виникає право на позов. Умовами договору чітко та однозначно визначено (погоджено сторонами), що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання (строк оплати послуг з розподілу електричної енергії) встановлюється саме з дня отримання відповідачем рахунку позивача, оскільки позивач не вчинив дій, що встановлені договором, а саме не надав відповідачу цих рахунків, встановити період прострочення відповідачем своїх зобов'язань за договором є повністю неможливим.
Також відповідач зазначає про те, що надані позивачем до матеріалів справи в якості електронних доказів знімки екрану комп'ютера, якими останній підтверджує начебто факт направлення відповідачу копій рахунків за допомогою засобів електронної пошти, не можуть вважатися електронним документом (копією електронного документу) в розумінні норми ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
На даний час відповідач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, зокрема, повністю оплатив у добровільному порядку послуги позивача з розподілу електричної енергії, і на теперішній час заборгованість за договором повністю відсутня.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відповіді на відзив відповідача на позов, проти його тверджень заперечує, посилаючись на те, що рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії за період несвоєчасного виконання умов договору: березень-травень 2022 року - направлені на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, червень 2022 року, листопад 2023 року, травень-липень 2024 року - отримані відповідачем особисто, акти про обсяги розподіленої електричної енергії за кожен розрахунковий період підписані обома сторонами.
Позивач не заперечує того факту, що рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії направлялись відповідачу на електронну адресу, оскільки у березні, квітні та травні 2022 року ведення договірної діяльності було вкрай неможливим через військову агресію Російської Федерації проти України, працівники АТ "Харківобленерго" близько 189 годин не могли виконувати свої посадові обов'язки, з огляду на наявну реальну загрозу життю та здоров'ю. А тому підприємство позивача доклало максимум зусиль, направивши рахунки за розподіл електричної енергії за березень, квітень, травень 2022 року електронною поштою.
Як зазначає позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 Цивільного кодексу України.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних позивач вказує на те, що у справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення саме суму інфляційних втрат та 3% річних, які передбачені законодавством за порушення грошового зобов'язання, а тому невідображення в рахунках облікових даних нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, не може позбавляти права визначеного законом на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також звільняти від виконання обов'язку, встановленого законом.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд позовні вимоги АТ "Харківобленерго" задовольнити.
Ознайомившись з відповіддю позивача на відзив, відповідач вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить як умовам договору, так і нормам діючого законодавства, оскільки позивач має право нарахувати відповідачу інфляційні та 3% річних, виключно, у разі порушення останнім строків оплати за розподіл електричної енергії, передбачених п.7 порядку розрахунків.
Посилання позивача на те, що ним правомірно надсилалися рахунки саме на електронну пошту є хибними та безпідставними, оскільки умовами договору такий спосіб направлення рахунків, як засобами електронної пошти, взагалі не передбачений, електронна адреса "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка зазначена позивачем, не є електронною адресою відповідача, зі знімків екрану комп'ютера, наданих позивачем в якості доказів, не можливо достовірно встановити, який саме документ та якого змісту був направлений.
Що стосується доводів позивача стосовно того, що причиною невиконання ним своїх зобов'язань, передбачених п.6, 7, 8 додатку № 4 ("Порядок розрахунків") до договору, є наявність форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 та введенням воєнного стану, відповідач зазначає про те, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) можуть бути підставою, виключно, для звільнення сторін за договором від відповідальності за повне або часткове невиконання ними своїх зобов'язань за договором. Однак, як випливає з умов договору, на позивача не покладається жодної відповідальності за невиконання ним п.6, 7, 8 додатку № 4 ("Порядок розрахунків") до договору. Позивачем не було належним чином доведено наявність у нього обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які могли би суттєво вплинути на виконання ним умов договору.
Будь-яких інших заяв або клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 № 1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) є оператором системи розподілу та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії в межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії та не є постачальником електричної енергії.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання, що є додатком 1 до нього, та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом вказаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п.1.2.15, п.п.2.1.6 ПРРЕЕ).
18.12.2018 між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 10373 шляхом підписання заяви-приєднання, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії № 10373 від 01.04.2005.
Відповідач шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 103763 прийняв пропозицію позивача укласти публічний договір, у зв'язку з чим договір про надання послуг з розподілу електричної енергії між позивачем та відповідачем вважається укладеним з 01.01.2019.
Відповідно до абз.3 п.5 Постанови № 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії позивач надає послуги комерційного обліку споживачам.
За умовами п.1.2 типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови договору розроблені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст.ст.633, 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.11.1 публічного договору, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
За умовами п.п.1 п.5.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії та п.п.1 п.7.1. договору, позивач має право на отримання своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії відповідно до умов договору та законодавства України.
Оплата послуг здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють фінансування ринку електричної енергії.
Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п.5.3 типового договору).
Між сторонами підписано додаток № 4 "Порядок розрахунків" до договору, відповідно до п.3 якого оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється відповідачем самостійно плановими платежами самостійно плановими платежами у таких співвідношеннях:
- до 9 дня розрахункового періоду 35% від вартості розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період;
- до 19 дня розрахункового періоду 35 % від вартості розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період;
- до 25 дня розрахункового періоду 30 % від вартості фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період.
Відповідно п.4 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до типового договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити відповідача за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, за умовами п. 5 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до типового договору, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 договору
Відповідно до п. 7-8 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до типового договору рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем.
У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п.7 даного Порядку, відповідач сплачує Оператору системи розподілу інфляційні та 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми 3% річних та інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені відповідачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
До підписаної 02.12.2021 відповідачем заяви-приєднання до договору № 10373 між сторонами укладено додаток до неї, який містить інформацію щодо об'єктів відповідача.
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, а саме:
- у березні 2022 року в обсязі 454 761 кВт*год на суму 315 975,15грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за березень 2022 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 315 975,15грн, виставлено позивачем із строком оплати до 12.04.2022, шляхом надіслання на електронну пошту підприємства відповідача;
- у квітні 2022 року в обсязі 857 453 кВт*год на суму 482 803,51грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2022 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 482 803,51грн, виставлено позивачем із строком оплати до 10.05.2022, шляхом надіслання на електронну пошту підприємства відповідача;
- у травні 2022 року в обсязі 829 767 кВт*год на суму 464 532,04грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за травень 2022 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 464 532,04грн, виставлено позивачем із строком оплати до 14.06.2022, шляхом надіслання на електронну пошту підприємства відповідача;
- у червні 2022 року в обсязі 393 432 кВт*год на суму 253 741,91грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2022 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 253 741,91грн виставлено позивачем із строком оплати до 12.07.2022, шляхом отримання 05.07.2022 представником підприємства відповідача;
- у листопаді 2023 в обсязі 468 831 кВт*год на суму 777 708,82грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2023 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 777 708,82грн, виставлено позивачем із строком оплати до 12.12.2023, який отримано уповноваженим представником відповідача 05.12.2022;
- у травні 2024 року в обсязі 331 793 кВт*год на суму 169 508,84грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за травень 2024 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 169 508,84грн, виставлено позивачем із строком оплати до 12.06.2024, який отримано уповноваженим представником відповідача 05.06.2024;
- у червні 2024 року в обсязі 390 984 кВт*год на суму 262 343,05грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2024 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 262 343,05грн виставлено позивачем зі строком оплати до 11.07.2024, який отримано уповноваженим представником відповідача 04.07.2024;
- у липні 2024 року в обсязі 357 023 кВт*год на суму 64 412,67грн, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за липень 2024 року. Рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії на суму 64 412,67грн виставлено позивачем зі строком оплати до 12.08.2024, який отримано уповноваженим представником відповідача 05.08.2025.
Відповідачем оплата послуг за наданими позивачем рахунками за послуги з розподілу електричної енергії у період березень, квітень, травень, червень 2022 року, листопад 2023 року, травень, червень, липень 2024 року здійснена з порушенням строків, встановлених договором.
Оскільки відповідач за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії за вказані вище періоди розрахувався з порушенням строків, встановлених договором та додатками до нього, позивач вважає, що з боку відповідача допущено порушення взятих на себе зобов'язань по здійсненню своєчасної оплати, у зв'язку з чим він здійснив відповідачу нарахування 3% річних та збитків від інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.
Як було встановлено судом, у п.7 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до типового договору, рахунки за послуги з розподілу електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем.
З наданих суду доказів, судом вбачається, що рахунки за червень 2022 року, листопад 2023 року, травень, червень та липень 2024 року отримані представником відповідача особисто, а тому відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний був оплатити їх протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунків, чого відповідачем своєчасно зроблено не було.
Факт порушення відповідачем у період червень 2022 року, листопад 2023 року, травень, червень та липень 2024 року умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Обставини, викладені позивачем у позові відповідачем не спростовано.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
На підставі зазначеного позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, внаслідок прострочення строків оплати вартості з послуг розподілу електричної енергії здійснив нарахування 3% річних на загальну суму 258,88грн. за період з:
- 13.07.2022 по 26.07.2022 за несвоєчасну оплату рахунку за червень 2022 року;
- 13.12.2023 по 13.12.2023 за несвоєчасну оплату рахунку за листопад 2023 року;
- 13.06.2024 по 13.06.2024 за несвоєчасну оплату рахунку за травень 2024 року;
- 12.07.2024 по 15.07.20024 за несвоєчасну оплату рахунку за червень 2024 року;
- 13.08.2024 по 16.08.2024 за несвоєчасну оплату рахунку за липень 2024 року.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 258,88грн за вказані вище періоди (за кожен період окремо), суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично неправильно, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не враховано, що у 2024 році кількість днів становить 366 (формула: сума заборгованості x 3% x кількість днів : 366 : 100), у зв'язку з чим 3% річних за період з 13.07.2022 по 26.07.2022; 13.12.2023 по 13.12.2023; 13.06.2024 по 13.06.2024; 12.07.2024 по 15.07.20024; 13.08.2024 по 16.08.2024 складають 258,58грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних за вказані вище періоди, суд вважає за необхідне відмовити в розмірі 0,30коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що оплата з боку відповідача 3% річних можлива тільки за наявності від позивача рахунку, у якому окремими рядками буде зазначене це нарахування, і у разі несплати з боку відповідача коштів за цим рахунком протягом 5 робочих днів, у позивача виникає право на примусове стягнення відповідних сум.
Суд не приймає дані заперечення, оскільки, хоча умовами договору сторони і погодили зазначення 3% річних та збитків від інфляції у рахунку окремим рядком, які повинні бути сплачені відповідачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання, право на нарахування та стягнення 3% річних та збитків від інфляції за порушення боржником грошового зобов'язання передбачено законом (ст.625 Цивільного кодексу України).
Цивільний кодекс України, визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора у грошову зобов'язанні, яким останній наділений в силу закону, як гарантія захисту його прав.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та збитків від інфляції, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Закон визначає відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання та його приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання, в силу норми закону, у нього виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання і реалізація відповідного права не може ставитися в залежність від направлення чи не направлення рахунків на сплату відповідних сум.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Надаючи сторонам лише право змінити договором розмір трьох процентів річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на неотримання ним рахунків на сплату ним 3% річних та збитків від інфляції.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 972,98грн та збитків від інфляції в розмірі 44 551,14грн, нарахованих позивачем за порушення грошового зобов'язання по оплаті рахунків за березень, квітень та травень 2022 року, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у сторін зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та за приписами ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями п.п.3, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.
Як вже було встановлено судом, за умовами п.7 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до типового договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки за послуги з розподілу електричної енергії протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах оператора системи розподілу, а у разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії мають бути оплачені відповідачем протягом 5 робочих днів від дня їх отримання.
Таким чином, сторони у договорі погодили обов'язок відповідача сплачувати послуги з розподілу електричної енергії згідно виставлених позивачем рахунків.
Предметом позову в цій частині є стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту порушення грошового зобов'язання, а відповідно і факту виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату послуг з розподілу електричної енергії, оскільки саме з моменту отримання відповідачем рахунку у нього виникає обов'язок оплатити надані позивачем послуги протягом 5 робочих днів, та відповідно на 6 робочий день починається початок перебігу прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як зазначає позивач, рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії за березень, квітень та травень 2022 року були направлені на електронну адресу відповідача.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем надано до матеріалів справи в якості електронних доказів знімки екрану комп'ютера, якими останній підтверджує факт направлення відповідачу копій рахунків за допомогою засобів електронної пошти, які судом не приймаються в якості належних доказів, оскільки з цих копій не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на вказану в ньому електронну адресу.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За приписами ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (ч.1, 2 ст.6, ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Надані позивачем знімки екрану комп'ютера не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а також зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Суд звертає увагу на те, що у п.7 договору сторони погодили, що рахунки позивачем або вручаються особисто уповноваженому представнику відповідача, або шляхом направлення поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.
Таким чином, сторони у договорі чітко визначили порядок надсилання та отримання рахунків за договором.
Також суд звертає увагу, що спірні рахунки направлено позивачем на електронну адресу "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка за твердженням відповідача не є його електронною адресою.
Як зазначає відповідач його офіційною електронною адресою є - kanc@zmtes.centrenergo.com. В матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування, а також офіційна заява відповідача про те, що він зазначає свою електронну адресу для можливості листування. У договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 10373 від 01.01.2019, підписаного між сторонами 02.12.2021 та скріпленого печатками сторін у розділі 13 "Реквізити Оператора системи та споживача" також не вказано електронної адреси відповідача.
Даний факт позивачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідач заперечує факт отримання рахунків на оплату послуг з розподілу електричної енергії за березень, квітень та травень 2022 року, посилаючись на те, що позивач зобов'язання за договором своєчасно не виконав, рахунок на оплату послуг з розподілу електричної енергії на юридичну адресу відповідача, як це передбачено умовами договору, не направив.
Як зазначає відповідач, ним у добровільному порядку виконані свої зобов'язання за договором в повному обсязі, не зважаючи на те, що позивачем рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії належним чином у відповідності до умов договору, виставлені не були, і на теперішній час заборгованість за договором повністю відсутня.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на ці обставини, саме на позивача покладено обов'язок довести суду належними та допустимими доказами факт направлення на адресу відповідача рахунків, тоді як відповідач заперечує факт їх отримання.
Позивачем не доведено факту належного направлення рахунків відповідачу за березень, квітень та травень 2022 у спосіб, передбачений законом.
Суд зазначає, що сторони у договорі чітко визначили порядок здійснення оплати, а саме: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку відповідачем, а також обумовили обов'язковість направлення рахунку для оплати.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).
У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За приписами ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки позивач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного направлення на адресу відповідача рахунків за березень, квітень та травень 2022 не виконав, чим порушив умови договору, суд дійшов висновку про відсутність порушення з боку відповідача грошового зобов'язання та відповідно про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 972,98грн та збитків від інфляції в розмірі 44 551,14грн., нарахованих за несвоєчасну сплату суми основного боргу за вищевказані періоди.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 зазначеної статті).
Також судом враховано, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, судовий збір в розмірі 2 422,40грн, що становить мінімальну ставку судового збору за подання позову майнового характеру, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська область, Чугуївський район, м. Слобожанське, Балаклійське шоссе, 2, код ЄДРПОУ ВП:05471247) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149, код ЄДРПОУ 00131954) - 258,58грн 3% річних, 2 422,40грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 973,28грн та збитків від інфляції в розмірі 44 551,14грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "18" вересня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк