Справа №930/2228/25
Пров. №2-н/930/60/25
18.09.2025 року м. Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу -
До Немирівського районного суду Вінницької області надійшла заява ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене лише для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.
Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Однак, всупереч п.5 ч.2, п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України в заяві не зазначені обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зокрема, не зазначено і не підтверджено доказами обставини, що боржник ОСОБА_1 є власником будинку або користувачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оплату за які просить стягнути заявник.
Для стягнення заборгованості важливо встановити, хто є особою відповідальною за оплату.
Згідно відповіді №1782067 від 16.09.2025 р. з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 із 20.06.2019 року.
Окрім того, всупереч вказаним положенням ЦПК України до матеріалів заяви про видачу судового наказу долучено Типовий договір розподілу природного газу затверджений в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1384/27829, який є загальним, і відповідно до нього не можливо ідентифікувати споживача, адже він не підписаний іншою стороною - споживачем ОСОБА_1 , та в якому відсутні будь-які відомості, що саме за адресою АДРЕСА_1 надаються послуги з розподілу природного газу.
Заява - приєднання, яку визначено, як невід'ємна частина цього Договору, також до заяви не долучено (п.1.4 Типового договору).
Також до заяви про видачу судового наказу не долучено підтвердження про повідомлення боржника про наявність у нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
За встановлених обставин в їх сукупності розмір заборгованості, який представник заявника просить стягнути з боржника не можна вважати безспірним, а тому, всупереч вимогам ч.3 ст.19 ЦПК України, щодо нього може існувати спір про право.
З огляду на встановлені недоліки, приходжу до висновку, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Разом з тим, з метою недопущення порушення права заявника на судовий захист, шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості та судовий розгляд такої вимоги, останньому слід роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом (розділ ІІ Наказне провадження), після усунення її недоліків.
Також, відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставівикладеного,керуючись п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: В.М. Алєксєєнко