Справа № 135/941/25
Провадження № 1-кп/135/134/25
іменем України
18.09.2025 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Ладижин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010008842 від 28.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 України,
В січні 2025 року (точна дата та час під час досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , взяв для власних потреб автомобіль марки «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, який знаходився у користуванні останньої та власником якого відповідно до тимчасового реєстраційного талону являється ОСОБА_7 .. Після чого, користуючись вказаним транспортним засобом у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на його незаконне заволодіння.
З цією метою ОСОБА_4 , 10.02.2025, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6 , повідомляючи останній недостовірні відомості щодо проведення ремонтних робіт вказаного транспортного засобу, не маючи ні дійсного ні гаданого права володіти та розпоряджатись ним, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, без дозволу власника та всупереч її волі, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, та в подальшому розпорядився вказаним автомобілем на власний розсуд, шляхом продажу на металобрухт у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, незаконне заволодіння транспортним засобом.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що дійсно незаконно заволодів транспортним засобом потерпілої за обставин, викладених в обвинувальному акті, згоден з кваліфікацією своїх дій, у вчиненому щиро кається.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про те, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає. Просить суд призначити ОСОБА_4 міру покарання не пов'язану з позбавленням волі.
Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що інші учасники кримінального провадження також не оспорюють фактичні обставини провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів про долучення речових доказів та проведені судові витрати. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі «Девеер проти Бельгії» держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками, сумнівів у добровільності такої позиції в суду немає.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів про долучення речових доказів та проведені судові витрати, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Виходячи з приписів ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, є умисним нетяжким злочином.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
ОСОБА_4 за місцем проживання та служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
З вимоги про судимість від 27.06.2025 убачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив умисний нетяжкий злочин, вину у вчиненні якого визнав та щиро розкаявся.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк три роки, зі звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та встановленням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки на думку суду, призначення такого покарання матиме належний виховний вплив на обвинуваченого та буде сприяти його виправленню, призведе до позитивних змін в його особистості та формуванню у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні під час досудового розслідування для проведення судових експертиз, що становлять 1782,80 грн., відповідно до ч. 2 ст. 124, ст. 126 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області №148/1203/25 (провадження №1-кс/148/288/25) від 30.05.2025.
Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого суд не вбачає.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до приписів ст. 100 КПК України
Керуючись ст.ст. 65-67 КК України, ст. ст. 337, 349, 370, 371, 374 КПК України, суд
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 18.09.2025.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 1782 гривні 80 копійок.
Арешт накладений ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.05.2025 у справі №148/1203/25 (провадження №1-кс/148/288/25) - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: знімки екрану повідомлень із додатку для спілкування «Вайбер» з мобільного телефону ОСОБА_4 , на яких зафіксовано листування з гр. ОСОБА_8 , які долучені до матеріалів кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Ладижинський міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1