іменем України
Справа № 126/2869/24
Провадження № 2/126/346/2025
"15" вересня 2025 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Шевчуком С.П.
за участі представника позивача адвоката Ткач І.І., відповідача
ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Горелової Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час навчання,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час її навчання з тих підстав, що як стверджує, батьки позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2004. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 29.04.2015 у справі № 126/1480/15-ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 29.05.2015 у справі № 126/1528/15-ц з ОСОБА_1 стягувались аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн., щомісячно, починаючи з 24.04.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16.02.2022 у справі № 1262697/21 змінено розмір аліментів, присуджених за рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 29.04.2015 по справі № 126/1528/15-ц. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 2800 грн., щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 їй виповнилось 18 років, в зв'язку з чим виплата аліментів за вищезазначеним рішенням суду припинена. Позивачка ОСОБА_2 є учнем 3 класу Технікуму ландшафтної архітектури, навчання триває п'ять років, запланована дата закінчення навчання - 31.08.2027, що підтверджується довідкою навчального закладу № 62.24.25.ТА від 10.09.2024 із засвідченим перекладом присяжного перекладача української мови, внесеного до Реєстру присяжних перекладачів Міністерства юстиції Республіки Польща за номером ТР/6188/05. Разом з тим, позивачка ОСОБА_2 є орендарем кімнати в житловому приміщенні АДРЕСА_1 , що підтверджується п. 1 параграфу 1 договору оренди кімнати в житловому приміщенні, який укладено 26.09.2024 в м. Кельце. Згідно п. 1 параграфу 4 договору, він укладається на визначений строк з 26.09.2024 до 31.08.2025. Відповідно до п. 1, 2, 4, 5, 6 договору, сторони погодили місячну орендну плату в розмірі 700 злотих. Орендар зобов'язаний сплачувати адміністративні збори в розмірі 200 злотих на особу, які сплачуються щомісяця. Зміна розміру орендної плати може підлягати індексації один раз протягом строку дії договору, при чому розмір індексації становить не більше 10 % орендної плати. Протягом терміну дії цього договору орендар зобов'язується сплачувати поточні послуги, а саме: плата за електроенергію та газ за показаннями лічильників розраховується за формулою: газ: 4,20 зл/м3 + 40 зл/міс; електроенергія: 1,20 злотих/кВтгод. + 30 злотих/міс; Інтернет: 45 злотих/міс; страхування: 25 злотих/міс. Орендар вносить заставу в розмірі 1000 злотих.
Відповідно до частини 1 ст. 141 СК України мати та батько мають рівні правав та обов'язки щодо дитини. Згідно з ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має постійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей). Просить постановити рішення суду, яким стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на її утримання у зв'язку з її навчанням, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 23 років за умови продовження навчання, стягнути із відповідача судові витрати у справі.
Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким позивачка у своїй заяві вказує, що є учнем 3 класу Технікуму ландшафтної архітектури, навчання триває п'ять років, запланована дата закінчення навчання -31.08.2027 р. В той же час, просить постановити рішення суду, яким стягувати з нього аліменти до досягнення ОСОБА_2 23 років (за умови продовження навчання), однак чи буде донька навчатись до 23 років не відомо, навчання в технікумі згідно наданої довідки до 21 року і яким чином йому буде відомо про припинення чи продовження навчання в Польщі теж не зазначають. Згідно ст. 199 Сімейного кодексу України «якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; 4) інші обставини що мають істотне значення. Відповідач стверджує, що перебуває у другому шлюбі та має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , крім того в даний час не працює, у зв'язку з відсутністю заробітку (доходу), не має змоги надавати матеріальну допомогу доньці. Просить в позові відмовити. До повноліття аліменти виплачував вчасно, заборгованість відсутня.
Представник позивачки подала відповідь на відзив, згідно з яким вважає, що наведені відповідачем доводи не є вагомими та обгрунтованими та не можуть бути підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Зазначена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі Ns 644/3610/16-ц. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Відповідач, не усвідомлюючи свій обов'язок на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, просить суд відмовити позивачу у її позові, про стягнення із нього аліментів на нас навчання, зазначаючи при цьому, що він не має змоги надавати матеріальну допомогу доньці, оскільки не працює. При цьому відповідач, не вказує про наявність поважних причин (вад здоров'я, складних сімейних обставин), які перешкоджають йому працевлаштуватися. Також відповідач, який є молодою працездатною людиною (43 річного віку), не зазначає про наявність у нього встановленої МСЕК непрацездатності чи хронічних захворювань, що дозволяє зробити висновок, що його стан здоров'я - задовільний. Той факт, що відповідач офіційно не працює та не перебуває на обліку в центрі зайнятості, без надання доказів вжиття заходів щодо працевлаштування, відсутності об'єктивної можливості відшукання інших джерел доходу, не може бути доказом такого матеріального стану позивача, який би унеможливлював сплату аліментів. Той факт, що відповідач зазначив, що до повноліття позивача, він сплачував аліменти «вчасно та в повному розмірі (заборгованість відсутня), що свідчить про те, що відповідач, до вересня 2024 сплачував суми аліментів у розмірі, визначеному у виконавчому провадженні та з змозі їх сплачувати регулярно. Серед іншого, відповідач також зазначає, що перебуває у шлюбі та має на утриманні неповнолітнього сина. Факт народження у відповідача ще однієї дитини в іншій сім'ї хоч і змінює сімейний стан, але сам по собі не свідчить про матеріальний стан. За станом здоров'я відповідач є молодою, здоровою та працездатною людиною, може працювати та утримувати всіх своїх дітей, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї порівняно з іншою, що узгоджується із практикою Верховного Суду та висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у №565/2071/19. Звертаючись до суду із позовом, позивач, яка на момент звернення досягла 18-річного віку, зазначила, що вона є учнем 3 класу Технікуму ландшафтної архітектури, навчання триває п'ять років, запланована дата закінчення навчання - 31.08.2027. Навчання відбувається у Республіці Польща. Форма навчання - денна. Проживаючи у Республіці Польща, позивач винаймає житло, сплачуючи орендну плату у розмірі 900 злотих щомісяця, а також комунальні платежі Хоча і матір'ю позивача надається їй матеріальна допомога, однак зазначені кошти не в повній мірі перекривають витрати, які потрібні, а тому є необхідність у наданні відповідачем матеріальної допомоги. Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування транспорт. Крім того, загальновідомими є обставинами, які не потребують доказування, що дитина повинна харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті і, оскільки вона на даний час не спроможна себе забезпечити, то саме на батьків покладається такий обов'язок. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідна для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років. Вважає, що заявлені у справі позовні вимоги є законними та обґрунтованими та просить задовільнити їх у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Ткач І.І. позов підтримує повністю, просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Горелова Л.Г. стверджує, що у відповідача відсутня можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, котра навчається, тому просить в позові відмовити.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра є повнолітньою, чого ніхто зі сторін не заперечує, у суду відсутні обґрунтовані сумніви у добровільності визнання цих обставин та їх достовірності.
Судом встановлено, до позивачка ОСОБА_2 повнолітня донька відповідача ОСОБА_1 , навчається в Технікумі ландшафтної архітектури в Республіці Польща, навчання триває п'ять років, запланована дата закінчення навчання - 31.08.2027, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Ці обставини також визнаються сторонами, у суду відсутні обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому доказуванню вони не підлягають.
Згідно ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Зазначена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Згідно зі ст.ст. 12 ч.3, 60, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторона позивача не довела належними та допустимими доказами те, що відповідач має такий заробіток, який дозволив би йому утримувати себе, малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від іншого шлюбу та свою повнолітню дитину позивачку ОСОБА_2 .
Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з вищенаведених мотивів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 141, 150, 198, 199 СК України, керуючись ст.ст. 12, 60, 81, 251, 254, 255 ЦПК України, суд-
В позові ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час навчання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлений 17.09.2025.
Суддя В. І. Гуцол