майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/377/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.,
розглянув заяву Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича від
08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави
в особі: 1) Міністерства оборони України
2) Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району)
3) Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової
адміністрації)
до: Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом
визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району), Житомирської обласної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича з вимогами про усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпорядження землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди №1/2016 від 01.08.2016 з усіма змінами в частині передачі Звягельською КЕЧ (району) ФОП Кузьменку В.О. в оренду асфальтованого танцювального майданчика площею 150 кв.м. та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання ФОП Кузьменка В.О. повернути Звягельській КЕЧ (району), за актом повернення, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:038:0352, що передана в оренду під асфальтованим танцювальним майданчиком площею 150 кв.м., привівши земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника ФОП Кузьменка В.О. - адвоката Сірої А.В. надійшла заява (вх.№01-44/2682/25) від 08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення, у якій представник відповідача просить суд стягнути з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на користь відповідача 50 000,00грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 10.09.2025 вказану заяву прийнято до розгляду; розгляд заяви вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи; запропоновано прокурору та позивачам подати заперечення (за наявності) щодо заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну на правничу допомогу у строк до 15.09.2025.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відповідності до пункту 8 частини 3 статті 165 ГПК України, відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У відзиві від 22.04.2025 представником відповідача зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 500 000,00грн (т.1, на звороті а.с.147).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У судовому засіданні при розгляді справи по суті 03.09.2025 представник відповідача просила суд вирішувати питання про стягнення судових витрат правничу допомогу після ухвалення рішення у справі. Повідомила, що докази, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу за представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції будуть надані додатково.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника ФОП Кузьменка В.О. надійшла заява (вх.№01-44/2682/25) від 08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення, у якій представник відповідача просить суд стягнути з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони 50 000,00грн витрат на правничу допомогу.
Отже, заявником дотримано вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України.
Дослідивши вказану заяву суд враховує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як встановлено судом, правничу допомогу ФОП Кузьменку В.О. надавала адвокат Сіра А.В. (згідно інформації з ЄРАУ, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №441 від 26.11.2007, видане Житомирською обласною КДКА), повноваження та обсяг прав якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1125438 від 14.04.2025 (т.1, а.с.173).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено, що 12.04.2025 між Сірою А.В. (адвокат) та ФОП Кузьменко В.О. (клієнт) укладено договір №17 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання забезпечити надання правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором по справі №906/377/25, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання договору (т.2, а.с.174-175).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що за цим договором адвокатом надається така правнича допомога: вивчення, аналіз та повідомлення правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань по справі вказаній в п. 1.1. договору; підготовка відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів правового характеру; підготовка та подання від іменні клієнта апеляційних та касаційних скарг по вказаній справі при необхідності; здійснення професійної діяльності адвоката згідно з умовами цього договору в судах України, в т.ч. з представництво інтересів клієнта у судових засіданнях з правами наданими відповідачу згідно нормами ГПК України без обмежень, в тому числі: готувати, підписувати від імені клієнта та подавати до суду відзив на позовну заяву, клопотання, заяви, заперечення, пояснення, апеляційні та касаційні скарги та інші документи з приводу порушення прав та захисту інтересів клієнта, чи з приводу скарг поданих на клієнта, приймати участь у судових засіданнях; запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою, в тому числі здійснювати адвокатські запити. Конкретні види наданої правничої допомоги зазначаються адвокатом в акті про надання послуг (далі - акт).
У п.4.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару по даному договору визначається у твердій грошовій сумі, за супроводження справи, визначеної у п.1.1 даного договору, у суді першої інстанції розмір гонорару складає 50 000,00грн.
У матеріали справи міститься акт приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2025 за договором про надання правової допомоги №17 від 12.04.2025, відповідно до якого адвокатом надано відповідачу правничу допомогу на загальну суму 50 000,00грн, а саме: аналіз документів, наданих клієнтом по справі №906/377/25, пошук судової практики, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву; підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях 24.04.2025, 21.05.2025, 03.06.2025, 30.06.2025, 03.09.2025.
Відповідно до п.п.3-5 акту, за домовленістю сторін розмір гонорару адвоката по договору про надання правничої допомоги №17 від 12.04.2025 за надання правової допомоги по справі №906/377/25 у Господарському суді Житомирської області складає 50 000,00грн. Сторони визнають, що клієнтом сплачено на користь адвоката 50% від розміру гонорару, що складає 25 000,00грн. Клієнт зобов'язується решту гонорару в сумі 25 000,00грн сплати на користь адвоката впродовж 5 календарних днів з моменту підписання даного акту.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У частині 2 статті 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 ГПК України).
Згідно частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, подані сторонами документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Відповідні докази, згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Відповідачем до клопотання від 14.04.2025 про продовження строку на подання відзиву додано копію договору №17 від 12.04.2025 про надання правової допомоги, у п.4.1 якого сторонами погоджено, що гонорар адвоката за супровід справи №906/377/25 у суді першої інстанції становить 50 000,00грн (т.1, а.с.117-118).
У відзиві від 22.04.2025 відповідачем вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 000,00грн (т.1, а.с.144-147).
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони у відповіді від 30.04.2025 на відзив посилалася на те, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 500 000,00грн у 9 разів більший, ніж оцінений предмет спору (т.2, а.с.170).
Водночас, у заяві від 08.09.2025 відповідач просить суд стягнути з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - 50 000,00грн витрат на послуги адвоката.
Розглянувши заяву ФОП Кузьменка В.О. від 08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення, додані до неї документи і матеріали справи в цілому, господарський суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00грн є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так суд враховує, що справа №906/377/25 складається з 2-х томів. У ході розгляду справи представником відповідача - адвокатом Сірою А.В. подано: заяву від 14.04.2025 про ознайомлення з матеріалами справи у електронному вигляді; клопотання від 14.04.2025 про продовження строку на подання відзиву; відзив від 22.04.2025 з додатками на позовну заяву; заяву від 24.04.2025 про відкладення розгляду справи; клопотання від 08.05.2025 про залучення третьої особи; заперечення від 07.05.2025 на відповідь на відзив; додаткові пояснення від 02.06.2025; клопотання від 30.06.2025 про відкладення розгляду справи; заяву від 08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення.
На переконання суду, складання та подання до суду: заяви про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання про продовження строку на подання відзиву; клопотання про відкладення та заяви про ухвалення додаткового рішення є правом відповідача, а не обов'язком, що не може стверджувати про необхідність надання такого виду правової допомоги. Крім того, додаткові пояснення були подані відповідачем з власної ініціативи. Також суд зазначає, що доводи заперечень представника відповідача від 07.05.2025 на відповідь на відзив частково перекликаються з доводами відзиву від 22.04.2025 на позов.
У акті приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2025 за договором про надання правової допомоги №17 від 12.04.2025, який підписано між адвокатом та відповідачем, вказано що адвокат приймала участь у судових засіданнях, які відбулися: 24.04.2025, 21.05.2025, 03.06.2025, 30.06.2025, 03.09.2025 (т.2, а.с.176).
Водночас судом встановлено, що у судове засідання 24.04.2025 відповідач та його представник не прибули. Адвокатом Сірою А.В. подано заяву від 24.04.2025 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із її зайнятістю у слідчих діях. З ухвали господарського суду у справі №906/377/25 від 24.04.2025 вбачається, що розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено саме за заявою відповідача. Дослідивши протоколи судових засідань, суд встановив, що адвокат відповідача - Сіра А.В. приймала участь у судових засіданнях: 21.05.2025, 03.06.2025, 30.06.2025, 03.09.2025.
Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування адвокатських витрат, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 50 000,00грн не є співмірним зі складністю справи, предметом позову та обсягом наданих правових послуг.
Беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, встановлені обставини щодо часткової неспівмірності заявлених витрат, господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою витрат ФОП Кузьменка В.О. на отримання правничої допомоги у даній справі є 25 000,00грн, які підлягають стягненню з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на користь відповідача. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00грн слід залишити за відповідачем.
З приводу суб'єкта, на якого відповідач просить суд покласти обов'язок з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 5 статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Заразом загальна норма частини 1 статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 дійшла висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Відтак, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат (додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2024 у cправі №922/3953/21).
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича від 08.09.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на користь відповідача витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (місто Житомир, вулиця Дмитра Донцова, будинок 20; код ЄДРПОУ 3834701425) на користь Фізичної особи-підприємця Кузьменка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ): 25 000,00грн витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 18.09.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1. Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони - електронний кабінет,
2. Міністерство оборони України - електронний кабінет,
3. Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) - електронний кабінет,
4. Житомирська обласна державна адміністрація - електронний кабінет,
5. ФОП Кузьменко В.О. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - (рек.),
та представнику адвокату Сірій А.В. - електронний кабінет.