17.09.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2883/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
представники сторін не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 (повна ухвала складена 04.06.2025, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/2883/25
за заявою Дніпровської міської ради
про забезпечення позову до його подання,
особи, що можуть набути статус учасника справи:
в якості позивача: Дніпровська міська рада, м. Дніпро
в якості відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун», м. Київ,
за позовом про стягнення 755 533,82 грн.,
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до його подання та просить накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун», а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193606012101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун», в межах суми стягнення в розмірі 755 533, 82 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.
Заявник вказує про намір подати до Господарського суду Дніпропетровської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (кадастровий номер 1210100000:01:237:0046), без належних на те правових підстав. Заявник зазначає, що підставою для пред'явлення позову стало користування ТОВ “Корсо Таун» земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:237:0046, на якій розташовані належні їм на праві приватної власності об'єкти нерухомості, та не сплата за землю у повному обсязі (з 29.10.2024 по теперішній час). Заявник зазначає, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 розташована автозаправна станція (загальна площа 112.7 кв.м), що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун» з 09.03.2017. Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.05.2025 № 22249/5/04-36-04-05-12 надано інформацію, що ТОВ “Корсо Таун» частково сплачувало плату за землю, що було враховано при здійсненні розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі №904/2883/25 у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, засобами поштового зв'язку, Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі № 904/2883/25 та задовольнити її вимоги повністю; скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі № 904/2883/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
Дніпровська міська рада не погоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025, вважає її необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, а також без дотримання висновків Верховного Суду, що є підставою для її скасування.
Так, Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави у розмірі 755 533, 82 грн. Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 розташована автозаправна станція (загальна площа 112.7 кв.м.) з наступним описом: будівля операторської літ. А-1, ганок а, навіс літ. Б, пункт заміни мастила (тимч.) літ. В, топливороздаточні колонки №2-4, резервуари підземні №5-9, щогла блискавкозахисту №10,11, резервуар для зберігання зріджених вуглеводневих газів №12, колонка газо-роздавальна №13, інформаційний стенд №14,15, мостіння I,II, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» з 09.03.2017 на підставі: акту прийому-передачі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Катериною Юріївною 09.03.2017 за реєстровими №№ 1221, 1222; довідка № 03-01 від 03.02.2022, видавник ФОП Васильєв Г.Г.; технічний паспорт, серія та номер: ТЮ 1:0519-5834-8690-4106, виданий 10.02.2022, видавник: ЄДЕССБ (документ отримано з ЄДЕССБ). Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.05.2025 № 22249/5/04-36-04-05-12 надано інформацію, що ТОВ «КОРСО ТАУН» частково сплачували плату за землю, що було враховано при здійсненні розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. ТОВ «КОРСО ТАУН» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:237:0046, на якій розташовані належні їм на праві приватної власності об'єкти нерухомості та не сплачує за землю у повному обсязі (з 29.10.2024 року по теперішній час). Отже, Відповідач безпідставно користується земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41, оскільки укладені цивільно-правові угоди, а саме договір оренди землі щодо спірної земельної ділянки комунальної форми власності, відсутні. Ураховуючи зазначене, ТОВ «КОРСО ТАУН» безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки та вбачається спір між Дніпровською міською радою та ТОВ «КОРСО ТАУН».
Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (код ЄДРПОУ: 40631522), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193606012101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (код ЄДРПОУ: 40631522), в межах суми стягнення в розмірі 755 533, 82 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ «КОРСО ТАУН» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 755 533, 82 грн. Між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку в розмірі 755 533, 82 грн., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 вказала про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Скаржник зазначає, що оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належать Відповідачу, мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
ТОВ «КОРСО ТАУН» своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає апеляційному перегляду судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2883/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2883/25.
27.06.2025 матеріали оскарження ухвали надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі № 904/2883/25; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 17.09.2025 о 09 год. 45 хв.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 702/25 від 16.09.2025, у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
У судове засідання 17.09.2025 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 95 та а.с. 95 на звороті).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 17.09.2025 колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН», а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193606012101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН», в межах суми стягнення в розмірі 755 533, 82 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.
В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення Дніпровська міська рада зазначала, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41. Ураховуючи зазначене, останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, внаслідок чого вбачається спір між Дніпровською міською радою та ТОВ “Корсо Таун», оскільки останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Корсо Таун» коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою. Заявник зазначає, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об'єкти, розміщені на земельній ділянці можуть бути відчужені на користь третіх осіб та метою таких дій може бути, зокрема, штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Окрім того, ураховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд. В свою чергу, грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду. З огляду на викладене, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивач вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та кошти на рахунках відповідача в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі №904/2883/25 у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовлено повністю.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. Суд першої інстанції зазначив, що в поданій заяві міститься лише посилання на порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову. Враховуючи наведене, суд не знайшов підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №905/491/19).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог Позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій із боку Відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони Відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими Позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони Відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №914/649/20, від 16.05.2023 у справі №910/2281/22).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Предметом позову, з яким мала намір (станом на 04.06.2025) звернутися Дніпровська міська рада до господарського суду є майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корсо Таун» безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (кадастровий номер 1210100000:01:237:0046), без належних на те правових підстав, у сумі 755 533,82 грн.
Отже, виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від того, чи матиме ТОВ “Корсо Таун» необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора.
Вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав Позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Також у пунктах 21-24 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено таке:
"21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
22. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18".
Апеляційний господарський суд також враховує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Колегія суддів звертає увагу, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ “Корсо Таун», оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів висновує, що з урахуванням того, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 755 533,82 грн., заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Судом апеляційної інстанції також враховується, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів (у разі задоволення позовних вимог) прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. У свою чергу накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти ТОВ “Корсо Таун» у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За даних обставин, беручи до уваги наявність зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, а також відповідність обраного заходу забезпечення позову ст.ст. 136-137 ГПК України, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та висновує про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову №б/н від 02.06.2025 слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275-277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі № 904/2883/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 у справі № 904/2883/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову №б/н від 02.06.2025 задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (код ЄДРПОУ 40631522), а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 41 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193606012101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (код ЄДРПОУ 40631522), в межах суми стягнення в розмірі 755 533, 82 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, офіс 6, код ЄДРПОУ 40631522)
Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» може бути пред'явлена до виконання у строк до 17.09.2028.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 17.09.2025.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.09.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов