19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3253/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від скаржника: Борейко Н.О. (власні засоби);
інші учасники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 за наслідками попереднього судового засідання в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_1 (суддя Суховаров А.В., повний текст якої підписаний 11.11.2024) та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 (суддя Суховаров А.В., повний текст якої підписаний 11.12.2024) у справі №904/3253/24
за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро
до боржника Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни, м. Дніпро
про визнання грошових вимог,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на суму 3 112 878,04грн. (основний борг) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80 грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/3253/24, зокрема, завершено попереднє судове засідання, за результатами якого внесені до реєстру вимоги кредиторів у наступній черговості:
- Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на суму 520 657,49 грн. (заборгованість за кредитом, за відсотками, судовий збір за подання позову) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80 грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- ОСОБА_1 на суму 3 112 878,04грн. (основний борг) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80 грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 407516,60грн. (заборгованість за кредитом та за відсотками) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
- Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 22 927,36грн. (податковий борг) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4844,80грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Сенс Банк" на суму 1 469 513,06грн. (заборгованість за кредитом, за відсотками, овердрафт) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80грн. (судовий збір) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись із зазначеними ухвалами, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати ухвалу, постановлену за результатом попереднього судового засідання про неплатоспроможність в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_1 та винести постанову, якою відхилити грошові вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Ухвалу про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 скасувати повністю.
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що вважає, що грошові вимоги ОСОБА_1 заявлені з метою штучного створення кредиторської заборгованості боржника, адже реальність укладання договорів позики від 05.12.2022 та від 25.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сумнівною, виходячи з наступного.
Заявлені фізичною особою ОСОБА_1 грошові вимоги до боржника у розмірі 3 112 878,04 грн є необґрунтованими, що ставить під сумнів взагалі дійсність доданих розписок та строків давності їх виготовлення, та є підставою вважати таку заборгованість фіктивною.
Крім того, у своїй заяві з грошовими вимогами ОСОБА_1 взагалі не обґрунтовує походження наданих грошових коштів боржнику.
Розписка від 05.12.2022 є очевидно штучною, в якій зазначено про отримання грошових коштів у гривні станом на 25.12.2023 (36,57 грн за 1 долар США). Вказане дає припущення, що ці дві розписки від 05.12.2022 та від 25.12.2023 було надруковано в один день. Першою була надрукована розписка від 25.12.2023, а на її основі була надрукована інша розписка від 05.12.2022, так як під час складення розписки від 05.12.2022 сторони цієї розписки не виправили дату офіційного курсу НБУ, залишивши 25.12.2023 з попередньої розписки. Вказане свідчить про заявлення фіктивних кредиторських вимог задля штучного збільшення кредиторських вимог та виведення активів боржника з метою залишення інших кредиторів по справі без задоволення їх кредиторських вимог.
Зазначає, що у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
З урахуванням зазначеного, вважає, що судом першої інстанції, не було належним чином проаналізовано вищезазначені обставини та не враховано зазначену судову практику, а тому відсутні підстави для внесення до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_1 .
Кредитор, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Зазначив, що з урахуванням висновків Верховного Суду, судом першої інстанції було належним чином в комплексі досліджено докази: щодо наявності у кредитора фінансової спроможності надати боржнику кошти у борг; щодо джерел походження коштів кредитора; щодо використання отриманих боргових коштів боржником та правомірно визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ФОП Новікової Н.А.
Апеляційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» є необґрунтованою, оскільки така містить лише посилання на правові висновки ВС, які були враховані судом, при цьому обставини справ, яких стосуються висновки не є тотожними обставинам цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 23.12.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3253/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
30.12.2024 матеріали справи №904/3253/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
У період з 30.12.2024 по 03.01.2025 (включно) суддя-доповідач Іванов О.Г. перебував у відпустці.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума доплати 1453,44 грн.). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 за наслідками попереднього судового засідання в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_1 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 у справі №904/3253/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 15.05.2025.
Кредитор, ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 19.05.2025, не з'явився, подав заяву про відкладення судового засідання, яка мотивована наступним.
22.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи №904/3253/24 було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Новікової Н.А. Однак, зазначену ухвалу оскаржено ФОП Новіковою Н.А. в апеляційному порядку, підтвердженням чого є ухвала Центрального апеляційного господарського суду про витребування справи з суду першої інстанції.
Таким чином, наявні обставини, які є суттєвими для розгляду апеляційної скарги в межах даного провадження, як то вирішення Центральним апеляційним господарським судом питання законності закриття провадження у справі №904/3253/24 про неплатоспроможність ФОП Новікової Н.А., адже розгляд законності визнання грошових вимог кредитора є доцільним за умови триваючої справи про неплатоспроможність.
Окремо звертає увагу на доцільність об'єднання розгляду апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/3253/24 в одне провадженні з апеляційною скаргою ФОП Новікової Н.А. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі №904/3253/24 про неплатоспроможність ФОП Новікової Н.А.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з клопотання кредитора, Кутафіна Д.В., він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає - закриття Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 22.04.2025 у справі №904/3253/24 провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Новікової Н.А. та доцільність об'єднання розгляду апеляційних скарг в одне провадження.
Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що кредитор, Кутафін Д.В., який знаходиться у м. Дніпро, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і через представника, а також шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.
Будь - яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, останній не зазначив.
При цьому, кредитором, ОСОБА_1 , не зазначено об'єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі закриття господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 22.04.2025 у справі №904/3253/24 провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Новікова Н.А. жодним чином не впливає на обґрунтованість неявки кредитора, Кутафіна Д.В., у судове засідання.
У даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
У свою чергу, саме кредитор, Кутафін Д.В., не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб'єктивними, які залежали виключно від волевиявлення останнього, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неявку їх представників у судове засідання, враховуючи, що повідомлені кредитором, Кутафіним Д.В., причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання кредитора про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність останнього.
Також відсутні підстави для об'єднання розгляду апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/3253/24 в одне провадженні з апеляційною скаргою ФОП Новікової Н.А. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі №904/3253/24 про її неплатоспроможність, оскільки вимоги та предмети апеляційних скарг не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, не є основними та похідними.
В судовому засіданні 19.05.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Фізична особа-підприємець Новікова Наталія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни; введено процедуру реструктуризації боргів Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, до 18.12.2024; призначено керуючим реструктуризацією боргів Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича.
11.09.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на суму 3 112 878,04 грн. та судового збору у розмірі 4 844,80грн.
16.09.2024 до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією боргів Колошина В.П. про результати розгляду грошових вимог заявлених ОСОБА_1 , за змістом якого вимоги кредитора визнані у повному обсязі.
23.10.2024 до суду надійшли заперечення АТ КБ "Приватбанк" на грошові вимоги ОСОБА_1 , за змістом яких банк просить суд витребувати інформацію від Головного управління ДПС у Дніпропетровські області про отримані доходи та сплачені податки ОСОБА_1 з січня 2021 року по грудень 2023 року включно та зобов'язати ОСОБА_2 надати пояснення стосовно витрат понесених за рахунок кошів отриманих від ОСОБА_1
25.10.2024 до суду надійшли заперечення АТ "Банк Кредит Дніпро" на грошові вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.
05.12.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено угоду, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 731 400,00грн., які необхідні боржнику для придбання товару та забезпечення інших витрат в процесі ведення підприємницької діяльності.
На підтвердження зобов'язання повернути отримані кошти боржником було складено розписку, відповідно до умов якої кошти мали бути повернені в строк до 05.12.2023.
Борг мав бути повернутий у гривні, в сумі що буде еквівалентною 20 000,00 доларам США згідно офіційного курсу Національного Банку України на дату повернення.
04.01.2024 між сторонами укладено Договір зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - Договір взаємозаліку), відповідно до якого Сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 220 000,00грн., що випливають з договору №3245/2024/4231353 купівлі-продажу транспортного засобу від 02.01.2024 та розписки від 05.12.2022.
Враховуючи вартість транспортного засобу - 295 000,00грн, борг за розпискою станом на дату укладання договору взаємозаліку - 760 200,00грн., та погоджену суму взаємозаліку - 220 000,00 грн., заборгованість боржника за розпискою, що залишилась, складає 540 200,00грн., що було еквівалентно 14 212 доларів США та 05 центів.
Станом на 29.08.2024 залишок боргу не був повернутий через відсутність фінансової можливості у боржника і на дату звернення до суду борг за розпискою від 05.12.2022 складає 14 212 доларів США та 05 центів.
Станом на 10.09.2024 курс долара США відповідно до офіційного курсу НБУ становить 41,25грн. за 1 долар США, у зв'язку із чим борг за розпискою від 05.12.2022 складає суму 586 247,06грн.
25.12.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 300 000,00грн., які необхідні боржнику для придбання товару та забезпечення інших витрат в процесі ведення підприємницької діяльності.
На підтвердження зобов'язання повернути отримані кошти боржником було складено розписку, відповідно до умов якої кошти мали бути повернені в строк до 25.03.2024.
Борг мав бути повернутий у гривні, в сумі що буде еквівалентною 61 151,66 доларам США згідно офіційного курсу Національного Банку України на дату повернення.
Станом на 29.08.2024 борг не був повернутий через відсутність фінансової можливості у боржника і на дату звернення до суду борг за розпискою від 25.12.2023 складає 61 251,66 доларів США.
Станом на 10.09.2024 курс долара США відповідно до офіційного курсу НБУ становить 41,25грн. за 1 долар США, у зв'язку із чим борг за розпискою від 25.03.2024 складає суму 2 526 630,98грн.
ОСОБА_2 не надано до матеріалів справи доказів, що спростовують обставини викладені кредитором в заяві про визнання грошових вимог та не надано доказів сплати зазначеної вище заборгованості.
Оскаржувані ухвали господарського суду, якими визнано грошові вимоги ОСОБА_1 та визнано останнього кредитором Фізичної особи-підприємця Новікової Наталії Анатоліївни на суму 3 112 878,04грн. (основний борг) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 4 844,80 грн. (судовий збір), мотивована тим, що грошові вимоги ОСОБА_1 , зазначені в заяві, залишаються повністю неоплаченими збоку Боржника.
При цьому, з урахуванням комплексного дослідження доданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку про наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують фінансову спроможність кредитора надати відповідну позику боржнику та джерела походження коштів, наданих у позику.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
При цьому, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами подана 10.09.2024, а отже строк 30-дений подання такої заяви дотримано.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Таким чином, відносини, що виникли між кредитором ОСОБА_1 та боржником, фізичною особою-підприємцем Новіковою Н.А. на підставі договорів позики, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство при розгляді вимог кредитора полягає, зокрема, в перевірці обґрунтованості та розміру вимог кредитора незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку, при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 викладено наступні висновки про застосування норм права:
- Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
- Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
- Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
- Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
- Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
- За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
- Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
- Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
- У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
- При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
- Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
На підтвердження реальності дій вчинених сторонами на підставі боргових розписок до матеріалів справи боржником долучено інформацію про використання отриманих боргових коштів.
Зокрема, як вже було встановлено обставинами справи ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка провадила свою діяльність у АДРЕСА_1 .
За змістом долучених до матеріалів справи документів кошти отримані від ОСОБА_1 були витрачені на придбання частини товару, відповідно до наданого боржником додатку - "Перелік товару на складі" загальна вартість якого складає суму 7 946 321,00грн.
В результаті ракетного обстрілу приміщення, в яких здійснювала підприємницьку діяльність Новікова Н.А., були знищені разом зі товаром.
Після знищення ракетним ударом товару, що перебував на складі за адресою магазину: АДРЕСА_1 , 25.12.2023 боржник отримала у ОСОБА_1 в борг 2 300 000,00грн. задля здійснення розрахунку з боргами перед дрібними постачальниками.
Окрім зазначених витрат, боржник також несла витрати на рекламну компанію свого магазину, яку розміщувала в мережі інтернет (посилання містяться в поясненнях ОСОБА_2 від 25.10.2024).
На виконання вимог ухвали суду від 28.10.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області долучено інформацію про отримані доходи та сплачені податки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період із січня 2021 року по грудень 2023 включно.
Відповідно до наданих податковою відомостей ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем задекларовано дохід у розмірі 948 535,00грн. (за 2021 рік), 981 560,00грн. (за 2022 рік), 4 686 743,00грн. (за 2023 рік), що узгоджується з відомостями зазначеними ОСОБА_1 в податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2021-2023 роки, з яких, в тому числі, вбачається отримання доходу від ОСОБА_2 на загальну суму 86 400,00грн.
Колегією суддів встановлено, що оплати, які проводились ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 за період з квітня 2022 року по грудень 2023 на загальну суду 86 400,00грн., є сплатою товарів, які було раніше придбано у ФОП Кутафіна Д.В., що підтверджується ОСОБА_1 долученою до матеріалів справи інформацією з банкінгу ФОП Кутафіна Д.В. та не є предметом кредиторських вимог ОСОБА_1 в межах справи №904/3253/24.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт “вірогідності доказів» та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані кредитором ОСОБА_1 докази на підтвердження факту укладання між ним та боржником, фізичною особою-підприємцем Новіковою Н.А. договорів позики; фінансову спроможність кредитора надати відповідну позику боржнику та джерела походження коштів, наданих у позику, а саме:
- декларації, подання та облік доходів з яких враховано ДПС, щодо отримання кредитором відповідної суми доходів в період надання боржнику коштів у борг;
- платіжну інструкція про перерахування на користь кредитора від боржника за судовим рішенням значної суми коштів, що підтверджує реальність правовідносин;
- наявні в матеріалах справи докази витрат отриманих боржником від кредитора коштів саме на придбання товарів;
- інші докази (відео записи) реальності підприємницької діяльності боржника на протязі декількох років саме з тим товаром який він придбавав у кредитора ОСОБА_1 ,
є більш вірогідними, ніж докази, надані заявником апеляційної скарги на спростування таких обставин, а саме посилання на те, що зобов'язання між кредитором і боржником були створені штучно лише з метою створення кредиторської заборгованості.
Отже, господарським судом були враховані вищезазначені у скарзі висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, наведені у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 щодо застосування норм прав під час розгляду вимог кредиторів.
При цьому в межах справи №902/221/22, щодо обставин якої було викладено Верховним Судом висновки, матеріали справи не містили доказів наявності у кредитора фізичної особи джерел доходу та фінансової спроможності надати кошти в борг боржнику.
Натомість, в даній справі кредитором доведено та матеріали справи містять всі необхідні докази, що не були спростовані заявником апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 за наслідками попереднього судового засідання в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_1 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 у справі №904/3253/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 за наслідками попереднього судового засідання в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_1 у справі №904/3253/24 - залишити без змін.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_1 у справі №904/3253/24 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за подання апеляційної скарги на ухвали суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.09.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков