вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 910/11325/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 (повний текст складено та підписано 21.08.2024)
у справі №910/11325/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 108 974 967,44 грн,-
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 121 168 287,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором укладеним шляхом приєднання до умов типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії за заявою приєднання № 0063-01012/21-150-08-19-00025 від 17.04.2019.
Представником позивача подано через відділ діловодства суду заяву про зменшення позовних вимог шляхом виключення вимоги про стягнення пені, яка прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі №910/11325/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) 11 370 347,04 грн. трьох процентів річних, 97 604 620,40 інфляційних втрат та 939 400,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову про стягнення 147 402, 55 грн 3% річних та 1 624 275, 19 інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.
Апелянт вважає, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема реальні дати створення (підписання) і направлення платіжних документів (рахунків-фактур); визнав встановленими обставини, що не були доведені, зокрема факт прострочення оплати в заявленому Позивачем обсязі; зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, зокрема про виникнення у Позивача права на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат у заявленому обсязі; неправильно застосував норми матеріального права, у т.ч. ч. 2 ст. 625 ЦК України (без урахування висновків Верховного Суду), п. 7.7.4 Правил ринку; порушив норми процесуального права, у т.ч. ст. 86, 236, 238 ГПК України.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Суд не зазначив, що предметом доказування у справі є направлення рахунків; не зазначив, чи визнає встановленими дати направлення рахунків; не зазначив, на підставі яких саме доказів встановив дати направлення рахунків або їх «виставлення у програмно- інформаційному комплексі «Система управління ринком» (якщо такі обставини взагалі були встановлені); не навів мотивованої оцінки кожного з аргументів Відповідача, зокрема наведених у п. 2 відзиву від 08.08.2023, п. 2-4 заперечення від 01.03.2024), не зазначив норми ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», на які посилався Відповідач, та мотиви їх незастосування (в контексті підписання, а отже і створення рахунків та актів як електронних документів). Отже, дати направлення рахунків, а відтак і прострочення оплати не доведені Позивачем і не встановлені судом.
Так, оскаржуване рішення прийняте з посиланням на прострочення Відповідачем оплати отриманої електричної енергії за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 17.04.2019 №0063-01012.
Відповідач зазначав про недоведеність порушення, враховуючи ненадання Позивачем належних доказів (у тому числі щодо підписання рахунків уповноваженими представниками Позивача і дат направлення цих рахунків Відповідачу). Отже, йшлося про відсутність доказів, а не лише «вади наданих копій»; тим більше, Відповідач не зазначав, що такі вади є «формальними».
Суд не взяв до уваги доводи Відповідача, зокрема, щодо недоведеності порушення.
Суд посилався на п. 7.7.4 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), за яким «оплата платіжного документа з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка».
У такому разі предметом доказування мали бути, зокрема, дати направлення рахунків Відповідачу.
Більшість рахунків, на які посилався Позивач, створені в електронному вигляді (рядки 11-83 у доданому розрахунку), і дата їх створення (тобто підписання представником Позивача) вказана у «протоколах створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису», копії яких додані до позову.
Отже, рахунки не могли бути направленими раніше їх створення (підписання).
Дати їх створення/підписання (у тому числі підтверджені згаданими протоколами) зазначені у колонці 7 доданого розрахунку.
Відповідно, у колонках 12 і 14 наведені суми 3% річних та інфляційних втрат, визначені при обчисленні строку оплати від визнаної Позивачем дати підписання (створення) рахунка.
Ці суми (11 222 944,49 грн 3% річних та 95 980 345,21 грн інфляційних втрат) є суттєво меншими від необґрунтовано нарахованих Позивачем, з якими погодився суд.
Крім того, навіть у разі здійснення розрахунку на підставі вказаного Позивачем періоду прострочення, нарахування все одно мали бути меншими (зазначені у колонках 9 і 11), адже допущені й інші порушення:
1) 3% річних та інфляційні втрати нараховані за прострочення оплати рахунка № 0704202200143 на загальну суму 2 496 157,26 грн (копія рахунка саме на цю суму - в додатку до позову). Проте у розрахунку Позивач вказав платежі за цим рахунком на завищену суму 4 626 140,22 грн. (у тому числі неіснуючий платіж від 22.12.2022 на суму 2 129 982,96 грн, не підтверджений доказами, на суму якого помилково нараховано 3% річних та інфляційні втрати);
2) інфляційні втрати нараховані з порушенням висновків Верховного Суду щодо застосування норм ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Навіть у разі доведення прострочення оплати розмір нарахувань (як зазначено вище та у доданому розрахунку) мав бути меншим на 1 771 677,74 грн. і не міг перевищувати:
11 222 944,49 грн 3% річних (на 147 402,55 грн менше, ніж вирішено стягнути судом);
95 980 345,21 грн інфляційних втрат (на 1 624 275,19 грн менше, ніж вирішено стягнути судом).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі №910/11325/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час апеляційного перегляду до матеріалів справи отримано відзив позивача на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач повністю спростовує доводи відповідача (апелянта), відповідачем та позивачем подано додаткові пояснення у справі в обґрунтування спростувань доводів один одного.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 19.05.2025.відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що сторони у справі шляхом приєднання на підставі заяви відокремленого підрозділу (позивача) «Енергоатом-Трейдинг» №0063-01012/21-150-08-19-00025 від 17.04.2019 та повідомлення відповідача №01/13933 від 17.04.2019 укладено договір про врегулювання балансів електричної енергії.
Відповідно до повідомлення відповідача №01/13933 від 17.04.2019 позивача в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» приєднано до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру учасників ринку, ідентифікатор договору - № 0063-01012, дата акцептування - 17.04.2019.
За визначенням пункту сьомого частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг.
Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку тощо.
За укладеним сторонами у справі шляхом приєднання типовим договором про врегулювання небалансів електричної енергії відповідач виступає в правовому статусі оператора системи передачі, позивач - сторони, відповідальної за баланс.
Відповідно до умов пунктів 2.1-2.2 укладеного сторонами у справі договору №0063-01012 від 17.04.2019 вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони позивача та відповідача, розраховуються відповідачем для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
За умовою пункту 3.4 позивач має право, у тому числі, отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Пунктом 3.3 договору №0063-01012 від 17.04.2019 встановлено обов'язок відповідача проводити розрахунки з позивачем у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
За приписами пункту 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
За період часу з лютого 2022 року по серпень 2022 року позивачем поставлено відповідачу для врегулювання небалансів електричну енергію вартістю 852 149 142,37 грн., що підтверджено копіями відповідних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів.
Зазначену в актах кількість та вартість поставленої електричної енергії за період часу з лютого 2022 року по серпень 2022 року не заперечено відповідачем.
При цьому, відповідачем заперечено вимоги позову з огляду на недоведеність позивачем моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати у зв'язку в формальними (на його переконання) вадами наданих копій документів.
Судом відхилено висновки відповідача у цій частині заперечень.
Стверджуючи про невірне обчислення позивачем дат виникнення зобов'язання з оплати придбаної електричної енергії відповідач мав прямий процесуальний обов'язок довести суду поза розумним сумнівом вірні (на його думку) дати початку перебігу строку виконання ним грошового зобов'язання за правилами статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд погодивсяз доводами позивача про початок перебігу прострочення виконання грошових зобов'язань відповідача з п'ятого дня від виставлення рахунків у програмно-інформаційному комплексі «Система управління ринком».
Судом відхилено доводи відповідача в частині відсутності його вини у господарсько-правовому правопорушенні (несвоєчасне виконання грошового зобов'язання) з огляду на відсутність грошових коштів, оскільки з урахуванням відмови позивача від вимоги про стягнення нарахованої пені, наявність або відсутність вини у простроченні виконання не має істотного значення при вирішенні даного спору.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає у кредитора у момент прострочення виконання боржником.
Враховуючи наведене, судом задоволено позов про стягнення 11 370 347,04 грн. трьох процентів річних та 97 604 620,40 інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторонами у справі шляхом приєднання на підставі заяви відокремленого підрозділу (позивача) «Енергоатом-Трейдинг» №0063-01012/21-150-08-19-00025 від 17.04.2019 та повідомлення відповідача №01/13933 від 17.04.2019 укладено договір про врегулювання балансів електричної енергії.
Відповідач обсяг поставленої позивачем у спірний період балансуючої електричної енергії та факт сплати заборгованості з порушенням строків не заперечив, проте оскаржуване рішення просить скасувати в частині задоволення позову про стягнення 147 402, 55 грн 3% річних та 1 624 275, 19 інфляційних втрат.
Апелянт стверджує, що рахунки-фактури не є первинними документами та позивач починає відлік перебігу прострочки виконання зобов'язання за договором з моменту виставлення адміністратором розрахунків рахунку в MMS, а не з моменту направлення відповідачу відповідних рахунків-фактури.
Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Обов'язок адміністратора розрахунків щодо виставлення таких рахунків, стягнення та оплати платежів, здійснення фінансових розрахунків також закріплено у пункті 6 частини третьої статті 52 Закону та пункті 1.8.1 глави 1.8 розділу І Правил ринку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку (пункт 4.1 договору).
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з пунктом 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
У розумінні положень пункту 1.2.1 глави 1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
Згідно із пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Отже, Правилами ринку встановлено, що документом який породжує виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати за придбану балансуючу електричну енергію згідно з договором є саме рахунок-фактура.
Виходячи з положень Правил ринку обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між позивачем та відповідачем, в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.
У розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.
Тобто, відповідач як адміністратор розрахунків уповноважений на їх виставлення та оформлення, а чотириденний строк на оплату, визначений у пункті 7.7.4 Правил ринку починає свій перебіг з моменту виставлення рахунків.
Питання правомірності обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем у системі управління ринком неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Такий самий підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа у відповідності до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин у наведених справах), був застосований судами і у постанові від 21.12.2021 зі справи №910/15364/20, постанові від 01.06.2022 зі справи №910/11109/21, постанові від 13.09.2022 зі справи №910/8901/20, постанові від 18.10.2020 зі справи №910/6578/21, від 08.11.2022 зі справи 910/21124/20, від 23.01.2024 у справі №910/21124/20.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ні Правилами ринку, ні умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про те, що обов'язок з оплати настає саме з моменту направлення позивачем відповідачу рахунків, оскільки п.7.2.1., п.7.7.4. Правил ринку чітко встановлений обов'язок сплатити рахунок протягом 4 днів з дати направлення рахунка адміністратором розрахунків саме через систему управління ринком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №910/16282/23.
Так, апелянтом надано свій контррозрахунок, в якому визначено іншу дату виникнення заборгованості на іншу кількість днів прострочення та в інший спосіб обчислення інфляційних втрат, на підставі чого розраховує 3% річних та інфляційні втрати, розмір яких є меншим, ніж у розрахунку позивача.
Місцевий господарський суд, встановивши обставини, що саме НЕК «Укренерго» виставляє (направляє) рахунки в системі управління ринком, погодився з доводами Позивача в цій частині та відхилив аргументи Відповідача.
У зв'язку із цим, судом вірно встановлено, що датами направлення рахунків є виставлення їх НЕК «Укренерго», як адміністратором розрахунків, у системі управління ринком (далі- СУР).
Дати виставлення рахунків відображені в самих рахунках-фактурах та зазначені у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, які додавалися до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та зазначає, що «Більшість рахунків, на які посилався Позивач, створені в електронному вигляді (рядки 11-83 у доданому розрахунку), і дата їх створення (тобто підписання представником Позивача) вказана у «протоколах створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису», копії яких додані до позову. «Отже, рахунки не могли бути направленими раніше їх створення (підписання).
Вказані доводи є безпідставними, з огляду на встановлений судом порядок виставлення рахунків у СУР, який неодноразово підтверджений у висновках, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, підписання Позивачем таких рахунків власноручним підписом та/або кваліфікованим електронним підписом і надсилання таких рахунків засобами поштового зв'язку та/або електронною поштою не має правового значення для дотримання строків оплати та початку відліку періоду прострочення зобов'язання.
Той факт, що Відповідач у своєму контррозрахунку розраховує суми 3 процентів річних та інфляційних втрат, керуючись датами підписання таких рахунків Позивачем кваліфікованим електронним підписом, не ґрунтується на матеріалах справи.
Позивач неодноразово зазначав, що вищезазначені рахунки-фактури, підписані кваліфікованим електронним підписом, надсилалися Відповідачеві додатково, для нагадування і стимулювання своєчасного виконання зобов'язань, дублюючи виставлені Відповідачем рахунки у СУР.
Таким чином дата їх підписання не може вважатися початком відліку чотириденного строку на оплату та не має жодного правового значення в розумінні обчислення строку оплати відповідно до умов Договору та Правил ринку, підтверджених правовими висновками Верховного Суду.
НЕК «Укренерго» на обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в межах 3 декади березня 2022 року Позивачем нараховано три проценти річних та інфляційні втрати за «неіснуючий платіж від 22.12.2022 на суму 2 129 982,96 грн».
Вказані доводи спростовуються наступним.
Між АТ «НАЕК «Енергоатом» та НЕК «Укренерго» підписано акт коригування (врегулювання) до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2022 № ВН/22/03-0063 від 10.08.2022 (далі - Акт коригування, доданий до відзиву на апеляційну скаргу).
Відповідно до Акту коригування відбулася зміна вартості купленої та проданої електричної енергії для врегулювання небалансів, між НЕК «Укренерго» та АТ «НАЕК «Енергоатом».
Так, вартість електричної енергії, купленої Позивачем у Відповідача за березень 2022 року зменшилась на 529 177,60 грн. Ці кошти, як надлишково сплачені, підлягали поверненню з боку НЕК «Укренерго» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом».
У свою чергу вартість електричної енергії, купленої Відповідачем у Позивача у березні 2022 року збільшилась на 1 600 806,36 грн.
НЕК «Укренерго» надіслав на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом» лист від 22.12.2022 вих. № 01/57763 (доданий до відзиву на апеляційну скаргу). Цим листом Апелянт підтвердив сплату 22.12.2022 вищезазначених сум коштів на загальну суму 2 129 982,96 грн.
Таким чином НЕК «Укренерго» здійснила оплату 529 177,60 грн та 1 600 806,36 (що разом становить 2 129 982,96 грн) на підставі Акту коригування, яким змінено вартість електричної енергії. Зазначену оплату НЕК «Укренерго» підтверджено листом від 22.12.2022 вих. № 01/57763 та реєстром надходження платежів на рахунок АТ «НАЕК «Енергоатом» (додано до відзиву на апеляційну скаргу).
Відтак нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат здійснювалися включно до дати, яка передує даті надходження коштів на рахунок АТ «НАЕК «Енергоатом» - до 21.12.2022.
Враховуючи вищезазначене, доводи Апелянта щодо нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат на «неіснуючий платіж» спростовуються матеріалами справи.
Апелянт, надаючи свій контррозрахунок також зазначає про неправильність нарахування Позивачем інфляційних втрат. На його думку інфляційні втрати нараховані з порушенням висновків Верховного Суду щодо застосування норм ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На думку НЕК «Укренерго» Судом першої інстанції не враховано правові висновки щодо заокруглення індексу інфляції до десяткового числа після коми. Відповідач стверджує, що «Позивач в таблиці свого розрахунку вказав заокруглений індекс, однак насправді при множенні на суму платежу застосовував саме не заокруглену величину, що може бути перевірено на прикладі будь-якого рядка».
Як зазначає позивач, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснювався Позивачем за допомогою відповідної формули з калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-правової системи «Ліга-Закон» (далі- ІПС «Ліга-Закон).
Використання ІПС «Ліга-Закон», як належного інструменту при розрахунках річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, достовірність даних, які відображаються цією системою, підтверджено і визнано правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду.
Позивач в обґрунтування правильності свого розрахунку посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 921/481/22, де зазначено: «Суд першої інстанції здійснив власний перерахунок за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», що є усталеною практикою, у межах заявленого періоду, зважаючи на встановлені обставини прострочених сум оплати, дати платежу за Договором та дат, коли така оплата була здійснена відповідачем фактично.
Правильність такого розрахунку була предметом перевірки також в суді апеляційної інстанції. Перевірка такого розрахунку не є завданням Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 910/10458/19, в пункті 2.4 зазначено, зокрема: «ухвалюючи оскаржувані судові рішення, якими позовні вимоги задоволено повністю, суди виходили з такого… «перевіривши, за допомогою програми «Ліга:Закон» розрахунки 3% річних і збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, суди попередніх інстанцій погодились, що стягнення 3% річних та індексу інфляції є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства».
Тобто, Верховним Судом визнано правильність і належність застосування ІПС «Ліга - Закон», як інструменту, за допомогою якого розраховуються інфляційні втрати, 3 відсотки річних та штрафні санкції.
ІПС «Ліга-Закон» розраховує інфляційні втрати за такою формулою: сума заборгованості множиться на сукупний індекс інфляції мінус сума заборгованості. При математичному розрахунку інфляційних втрат ІПС «Ліга-Закон» використовує сукупний індекс інфляції без форматування і приведення у загальноприйнятий вигляд, в якому він публікується Державною службою статистики України.
Наприклад, якщо потрібно розрахувати сукупний індекс інфляції з травня 2022 року по листопад 2022, індекси інфляцій за ці місяці перемножуються (сукупний індекс інфляції = (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 :100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1,13380209
При розрахунку інфляційних втрат за допомогою ІПС «Ліга-закон» з використанням відповідної формули враховується саме добуток індексів інфляцій у форматі одиниці та восьми цифр після коми, як зазначено вище.
Так, до прикладу, наведеному в розрахунку Позивача, розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 446 032,71 грн за період прострочення з 23.04.2022 до 30.11.2022 виглядає так: 446 032,71 x 1,13380209 - 446 032,71 = 59 680,11 грн (сума інфляційного збільшення).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Отже, сукупний індекс інфляції форматується Державною службою статистики України в загальноприйнятий вигляд (тризначне число з округленням до десятих після коми) для зручності сприйняття, довідково, з метою інформування осіб, які використовуватимуть такий індекс у своїй діяльності (в тому числі сторони по справі при здійсненні розрахунку та суд). При арифметичному ж розрахунку інфляційних втрат за формулою, за допомогою ІПС «Ліга-Закон» застосовується сукупний індекс інфляції саме у форматі, який зазначено вище.
Відповідно до контррозрахунку НЕК «Укренерго» сума трьох процентів річних є меншою на 147 402,55 грн, а сума інфляційних втрат є меншою на 1 624 275,19 грн, порівняно з розрахунком АТ «НАЕК «Енергоатом».
Позивач уточнив наявний у справі розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, додавши колонку в таблиці розрахунку під назвою «Місяці, які враховуються при визначенні сукупного індексу інфляції» (надано уточнений розрахунок).
В цій колонці Позивач зазначив місяці, які враховувались при визначенні сукупного індексу інфляції за періоди прострочення оплати Відповідачем, а також відобразив формулу математичного розрахунку інфляційних втрат (перемноження індексів інфляцій за відповідні місяці із підсумком та округленням сукупного індексу інфляції).
При визначенні сукупних індексів інфляції, Позивачем враховано правові висновки Верховного Суду з питань нарахування інфляційних втрат.
Зокрема, відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З урахуванням викладеного, доводи Апелянта щодо неправильності розрахунку інфляційних втрат в частині використання «не заокругленої величини індексу інфляції», не знаходять свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Одночасно колегією суддів прийнято до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.02.2025, правовідносини в якій абсолютно подібні до правовідносин у даній справі, оскільки містять аналогічний суб'єктний склад, предмет позову, правовідносини у справі № 910/16282/23 виникли на підставі договору про участь у балансуючому ринку (що є одним з договорів, що укладаються на балансуючому ринку).
У пункті 48 Постанови від 27.02.2025 Верховний Суд зазначив: «Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановили його відповідність умовам договору та приписам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема стверджуючи, що позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми (хоча із наявного у справі розрахунку вбачається протилежне), фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин
справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 -80, 86, 300 ГПК України.
Позивач звертає увагу суду на те, що розрахунок інфляційних втрат у справі №910/16282/23 здійснювався за аналогічним принципом, за аналогічною формулою та за допомогою калькулятора ІПС «Ліга-Закон», як і в справі № 910/11325/23.
Позивачем для підтвердження своїх доводів в цій частині додано витяг з розрахунку інфляційних втрат у справі № 910/16282/23.
З наведеного вбачається, що Верховним Судом підтверджено правову підставність висновків судів попередніх інстанцій щодо правильності розрахунку інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних у визначеному позивачем розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта про не з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема реальні дати створення (підписання) і направлення платіжних документів (рахунків-фактур); визнання встановленими обставин, що не були доведені, зокрема факт прострочення оплати в заявленому Позивачем обсязі; висновки, що не відповідають обставинам справи, зокрема про виникнення у Позивача права на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат у заявленому обсязі; неправильне застосування норм матеріального права, у т.ч. ч. 2 ст. 625 ЦК України (без урахування висновків Верховного Суду), п. 7.7.4 Правил ринку; порушив норми процесуального права, у т.ч. ст. 86, 236, 238 ГПК України,
не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі №910/11325/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі №910/11325/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"».
4. Матеріали справи №910/11325/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 18.09.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун