вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа№ 910/9652/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Горбачов О.О.,
від відповідача - Онищенко К.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/9652/24 (суддя Марченко О.В., повне рішення складено 04.11.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсними і скасування пунктів 1 і 2 рішення від 25.07.2024 №60/104-р/к.
Встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофорс" (далі - Товариство, позивач, ТОВ "Технофорс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) про визнання недійсними і скасування пунктів 1 і 2 рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 25.07.2024 №60/104-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №15/60/15-рп/к.21 (далі - рішення №60/104-р/к), в частині, що стосується Товариства.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення №60/104-р/к є неправомірним, оскільки приймаючи вказане рішення Відділення АМК: неправильно застосувало норми матеріального права; не довело обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясувало обставини, що мають значення для справи; порушило норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки Відділення АМК у рішенні №60/104-р/к не відповідають обставинам справи №15/60/15-рп/к.21.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсним і скасовано пункт 1 рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 №60/104-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №15/60/15-рп/к.21 в частині, що стосується ТОВ "Технофорс". Визнано недійсними і скасовано пункт 2 рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 №60/104-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №15/60/15-рп/к.21. Стягнуто з Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ТОВ "Технофорс" 7 684 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відділення АМК звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/9652/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Відділення АМК посилається на те, що у прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон); висновки, викладені у рішенні №60/104-р/к, відповідають фактичним обставинам справи №15/60/15-рп/к.21 та є обґрунтованими; Відділення АМК надано належну оцінку обставинам справи №15/60/15-рп/к.21 та прийнято законне та обґрунтоване рішення №60/104-р/к про встановлення порушення законодавства захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу територіального відділення АМК задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Товариства на користь територіального відділення АМК 3 633 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2025 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі №910/9652/24 скасовано; справу №910/9652/24 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.
Рішенням АМК:
- визнано, що, зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у закупівлі "Підіймальне обладнання", яка проводилася відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ідентифікатор закупівлі в системі UA-2020-03-13-001027-с (пункт 1);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 2).
У Рішенні АМК встановлені такі обставини.
Відповідачами у антимонопольній справі №15/60/15-рп/к.21 є такі суб'єкти господарювання:
- товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Індастріал Тулс" (адреса місцезнаходження: вул. Старонаводницька, буд. 8-Б, літ. А, м. Київ, 01015), основним видом діяльності якого є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69);
- Товариство (адреса місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021), основним видом діяльності якого є оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (код КВЕД 46.63).
У розумінні статті 1 Закону ТОВ "Індастріал Тулс" і Товариство є суб'єктами господарювання.
Замовником проведено (період 13.03.2020 - 18.05.2020) процедуру електронних торгів на закупівлю за предметом "Підіймальне обладнання", ідентифікатор закупівлі в системі "Прозорро" - UA-2020-03-13-001027-C. Очікувана вартість закупівлі становить - 283 630 грн. без ПДВ.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції надали:
- Товариство - тендерна пропозиція подана 27.03.2020 о 13:22 год., 29.04.2020 о 15:58 год.;
- ТОВ "Індастріал Тулс" - тендерна пропозиція подана 25.03.2020 о 12:24 год.;
- ТОВ "Зевс" (ідентифікаційний код 25483198; адреса місцезнаходження: вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 61001) - тендерна пропозиція подана 31.03.2020 о 22:45 год. і 23:03 год., 01.04.2020 о 08:25 год.
Процедура електронних торгів розпочалася 02.04.2020 о 15:56 год. та завершилася 02.04.2020 о 16:23 год.
За результатами проведення електронного аукціону зазначені суб'єкти господарювання запропонували такі ціни для участі у процедурі закупівлі:
- Товариство: початкова тендерна пропозиція - 283 230 грн. без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980 грн. без ПДВ; відсоток зниження ціни - 26,47%;
- ТОВ "Індастріал Тулс": початкова тендерна пропозиція - 283 580 грн. без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980 грн. без ПДВ; відсоток зниження ціни - 28,81%;
- ТОВ "Зевс": початкова тендерна пропозиція - 176 641,25 грн.; кінцева тендерна пропозиція - 176 641,25 грн.; відсоток зниження ціни - 0,00%.
Згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 29.04.2020 тендерна пропозиція ТОВ "Зевс" була відхилена замовником як така, що не відповідає умовам тендерної документації.
Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 29.04.2020 найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства, з яким замовником укладено договір від 18.05.2020 №178(6)20УК/53-121-01-20-09362 на суму 335 520 грн. з ПДВ.
Щодо встановлення антиконкурентних узгоджених дій.
Використання Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" однієї ІР-адреси, яка виділена в користування одному з відповідачів.
За інформацією, яка була надана державним підприємством "Прозорро" (лист від 02.07.2020 №206/01/1580/03 [вх. Відділення АМК від 06.07.2020 №60-01/2514]), Товариство та ТОВ "Індастріал Тулс" для участі у процедурі закупівлі свої пропозиції подавали з одного електронного майданчика ТОВ "Смартгендер" та заходили в аукціон з таких ІР-адрес:
- 176.36.236.159 - Товариство;
- 198.16.70.53 - ТОВ "Індастріал Тулс".
Згідно з інформацією, яка була надана ТОВ "Смартгендер" (лист від 15.07.2020 №560), Товариство для участі у процедурі закупівлі свою пропозицію подавало з ІР-адреси НОМЕР_1 , а ТОВ "Індастріал Тулс" з ІР-адреси НОМЕР_2 .
За результатами аналізу територіальним відділенням АМК інформації, наданої АТ "Таскомбанк" (лист від 07.07.2020 №3141/47-БТ, АТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист від 03.07.2020 №81-15-9/4933-БТ та АТ "ПУМБ" (лист від 06.07.2020 №19.1/438) Товариство та ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" у період проведення процедури закупівлі, зокрема, з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 в одні й ті ж самі дні та у близькі проміжки часу.
Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_1 надаються ТОВ "Мережа Ланет" (ідентифікаційний код 40373986).
Згідно з інформацією, наданою ТОВ "Мережа Ланет" (лист від 17.07.2020 №01-1707, ІР-адреса 176.36.236.159 є статичною і у період проведення процедури закупівлі була виділена Товариству на підставі договору від 01.06.2017 №170540 про надання телекомунікаційних послуг, адреса фактичного розташування обладнання: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ.
Листом від 11.09.2020 №14/185 ТОВ "Індастріал Тулс" повідомило, що до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі не зверталося, у своїй господарській діяльності користувалося послугами мобільного Інтернету та здійснювало свою господарську діяльність за адресою: вул. Старонаводницька, 8-Б, літ. А, м. Київ.
Товариство листом від 11.09.2020 №17/463 повідомило, що до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі не зверталося. Протягом І півріччя 2020 року, тобто у період проведення процедури закупівлі, у своїй господарській діяльності використовувало ІР-адресу НОМЕР_1 . Фактичне місцезнаходження офісу Товариства протягом І півріччя 2020 року: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ.
З наведеного територіальне відділення АМК дійшло висновків про те, що у період проведення процедури закупівлі Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" з однієї ІР-адреси ( НОМЕР_1 ), яка надавалася у користування одному з відповідачів, а саме: Товариству.
Викладене, на думку територіального відділення АМК, свідчить про спільне використання однієї IP-адреси під час здійснення відповідачами господарської діяльності, а отже наявності доступу до інформації про господарську діяльність один одного, а також наявності умов для обміну ними інформацією у період проведення та під час підготовки до участі в процедурі закупівлі.
Щодо комунікації між відповідачами у антимонопольній справі.
Відповідно до інформації ТОВ "Індастріал Тулс", наданої листом від 11.09.2020 №14/185, під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Індастріал Тулс" використовувало номер телефону НОМЕР_4.
Згідно з інформацією Товариства, наданою листом від 11.09.2020 №17/463 під час здійснення господарської діяльності директор Товариства ОСОБА_1 використовував номер телефону НОМЕР_3 .
За результатами аналізу інформації, наданої приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" листом від 01.02.2021 №02/ІСИ-Б/17, територіальним відділенням АМК встановлено, що до проведення процедури закупівлі та у період з 13.03.2020 (дата оголошення процедури закупівлі) по 18.05.2020 (дата укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі) між номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_3 відбулося 3 дзвінки загальною тривалістю 707 секунд, а саме: 10.02.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 11 секунд; 02.03.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 128 секунд; 09.04.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 568 секунд.
На думку територіального відділення АМК, наведене спілкування відповідачів у антимонопольній справі свідчить про наявність умов для обміну інформацією один з одним під час участі у процедурі закупівлі.
Щодо господарських відносин між відповідачами.
Відповідно до банківських виписок, наданих АТ "Райффайзен банк Аваль", АТ "ПУМБ", у Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс", зокрема, у період проведення процедури закупівлі та у період виконання договору, існували господарські відносини у вигляді оплати за товар, а саме:
- платник - ТОВ "Індастріал Тулс", отримувач - Товариство, дата - 25.03.2020; сума коштів - 47 900 грн., призначення платежу "Повернення надміру сплачених коштів за домкрат гідравлічний колінний згідно рахунку від 11.12.2019 № 3";
- платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 29.05.2020, сума коштів - 4 000 грн., призначення платежу "Попередня оплата за обладнання згідно з договором від 01.07.2019 № 02/705".
За результатами аналізу інформації, наданої ТОВ "Індастріал Тулс" (лист від 11.09.2020 №14/185 і Товариством (лист від 11.09.2020 №17/463, територіальним відділенням АМК встановлено, що відповідачами у період проведення процедури закупівлі були господарські відносини щодо придбання комплектуючих товарів відповідно до рахунка-фактури Товариства від 26.03.2020 №Т-00000043 на загальну суму 32 640 грн.
Крім того, за результатом проведеного аналізу "інформації з єдиного реєстру податкових накладних щодо предмету і сум операцій в розрізі контрагентів" за І півріччя 2020 року, наданих Головним управлінням ДПС у м. Києві (лист від 15.04.2024 №10223/5/26-15-12-07-03, територіальним відділенням АМК встановлено, що протягом І півріччя 2020 року Товариство реалізувало ТОВ "Індастріал Тулс" товарів (робіт, послуг) на загальну суму 32 640 грн. з ПДВ, що становить 40% від загального обсягу закуплених Товариством товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, територіальне відділення АМК дійшло висновку, що наявність господарських відносин у Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" протягом І півріччя 2020 року (в тому числі в період проведення процедури закупівлі) призводить до позиціонування цих суб'єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, та свідчить про те, що відповідачі були обізнані стосовно господарської діяльності та фінансової спроможності один одного, що в свою чергу передбачає обмін інформацією, спільність інтересів, в тому числі щодо умов ведення господарської діяльності, отримання прибутку тощо. Зокрема, внаслідок існування господарських відносин Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" мали можливість та умови узгодити умови участі у процедурі закупівлі.
Крім того, згідно з банківськими виписками, наданими АТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист від 03.07.2020 №81-15-9/4933-БТ) і АТ"ПУМБ" (лист від 06.07.2020 №19.1/438), у період проведення процедури закупівлі Товариство надавало ТОВ "Індастріал Тулс" фінансову допомогу за договорами займу, а саме:
- платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 25.03.2020, сума коштів - 100 000 грн., призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа від 25.03.2020 № 20";
- платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 04.05.2020, сума коштів - 10 000 грн., призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа від 04.05.2020 № 22".
Територіальне відділення АМК дійшло висновку, що надання фінансової допомоги свідчить про єдність економічних інтересів та сталість економічних зв'язків Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс", а тому про наявність можливостей узгодити свою поведінку між собою під час участі у процедурі закупівлі, замінивши ризик, який передбачений конкурентними умовами, на координацію своєї поведінки.
Щодо пропонування товарів одних виробників.
Додатком 1 до тендерної документації замовника передбачено подання специфікації на закупівлю: код ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (підіймальне обладнання) для потреб ВП "ЗАЕС", в якій міститься інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.
На виконання зазначеної вимоги відповідачі запропонували товари одних виробників, а саме:
- найменування товару - штабелер напівелектричний EJB115, виробник - Epower;
- найменування товару - домкрат рейковий Tec-Union Int SJ-5, виробник - TEC-Union;
- найменування товару - домкрат гідравлічний ДН5ГР15 в зборі; виробник - Товариство;
- найменування товару - візок гідравлічний Niuli CBY-AC2.5T; виробник - Niuli;
- найменування товару - ланцюг ПР-38,1-12700, виробник - СТ.
ТОВ "Індастріал Тулс" листом від 11.09.2020 №14/185 повідомило, що протягом І півріччя 2020 року не купувало товар, що був запропонований для участі у процедурі закупівлі.
За доводами територіального відділення АМК, пропонування відповідачами товарів одних виробників було б неможливим за умов підготовки тендерних пропозицій кожним із відповідачів окремо. Крім того, пропонування ТОВ "Індастріал Тулс" товару свого конкурента свідчить про тісну комунікацію та координацію відповідачів, як до так і під час підготовки до участі у процедурі закупівлі.
З огляду на зазначене територіальне відділення АМК дійшло висновку про те, що відповідачі під час підготовки документації для участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, а конкурентне змагання, що є обов'язковою умовою участі в конкурентних процедурах було відсутнє.
Щодо не подання одним з відповідачів повного пакету документів.
Згідно з умовами тендерної документації процедури закупівлі замовник вимагав від учасника розмістити (завантажити) в електронній системі закупівель необхідні документи, передбачені тендерною документацією.
Проте для участі у процедурі закупівлі ТОВ "Індастріал Тулс" не було завантажено повного пакету документів, зокрема, не надано забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії.
Відтак, за висновками територіального відділення АМК, не розміщення ТОВ "Індастріал Тулс" у системі електронних державних закупівель "Прозорро" повного пакету документів, свідчить про те, що ТОВ "Індастріал Тулс" не мало наміру здобувати перемогу у процедурі закупівлі за конкурентними принципами, а брало участь у процедурі закупівлі для забезпечення перемоги Товариства.
Територіальне відділення АМК вказувало про те, що за результатом аналізу властивостей pdf-файлів (документів), завантажених Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" до системи "Прозорро" для участі у процедурі закупівлі, встановлено, що вони мають спільні властивості.
Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" застосовували однаковий пристрій "Canon" для сканування документів у pdf-формат (версія pdf: 1.3). Також для створення деяких документів в форматі pdf відповідачами було використано онлай-застосунок "iLovePDF". Вказане свідчить про те, що файли (документи тендерної документації) створені з використанням одного й того ж комп'ютерного обладнання (програмного забезпечення) та про спільну підготовку відповідачами своїх тендерних пропозицій.
Суд першої інстанції, частково скасовуючи Рішення АМК в частині, що стосується Товариства, виходив з того, що:
- факт використання спільного Інтернет-шлюзу (маршрутизатора) не свідчить про підготовку тендерної документації з використанням одного і того ж комп'ютерного обладнання або спільно, тим більше, що, як встановлено самим Відділенням АМК, Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали подання документів на спірні торги з різних IP-адрес;
- викладене у Рішенні АМК обґрунтування не свідчать про наявність доступу Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" до господарської інформації про один одного, оскільки ні система "Клієнт-банк", ані IP-адреса не є інструментами, які в об'єктивній реальності дають можливість мати доступ до будь-якої інформації та за своєю суттю не є шляхами чи методами обміну господарською інформацією між ними;
- збіг IP-адреси для входу в систему "Клієнт-банк" між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" можна пояснити існуванням між цими компаніями господарських відносин;
- три телефонні дзвінки між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" не свідчать про фактичний обмін комерційною інформацією та не доводить факт існування обміну господарською інформацією між даними суб'єктами господарювання;
- існування господарських відносин між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" є звичайним збігом, що зумовлений специфікою ринку виробництва та реалізації гідравлічного та пневматичного устаткування та не є свідченням узгодження їх дій;
- збіг у номенклатурі товарів в пропозиціях Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" зумовлений виключно специфікою ринку спеціалізованого гідравлічного обладнання та обмеженістю виробників такого обладнання, а не угодженими діями учасників процедури закупівлі;
- використання ж Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" пристроїв марки "Canon" для сканування документів у pdf-форматі (версія pdf:1.3) з використанням онлайн-застосунку "iLovePDF" не є належним доказом спільної підготовки відповідачами своїх тендерних пропозицій, всі наведені в таблиці 6 Рішення АМК документи сканувалися за допомогою різних програм, жодних збігів у властивостях фалів немає;
- неподання ТОВ "Індастріал Тулс" у тендерній пропозиції банківської гарантії, також не може свідчить про наявність узгодженості дій відповідачів у антимонопольній справі.
Як вже було вказано, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасував рішення місцевого господарського суду.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, зазначив наступне.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове рішення, не здійснив перевірку доводів і аргументів Товариства, які викладені, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу територіального відділення АМК стосовно застосування статті 371 Закону ретроспективного на підставі статті 58 Конституції України.
Так, у цій справі № 910/9652/24 антимонопольна справа № 15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 21.01.2021 № 60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024.
Товариство у відповіді на відзив в суді першої інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу, зазначало, що територіальним відділенням АМК при розгляді антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 порушені розумні строки (протягом яких відповідач так і не зміг зібрати та представити належні та допустимі докази вчинення антиконкурентних угоджених дій) та було прийняте непропорційне рішення про притягнення позивача до відповідальності.
01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким внесені зміни до Закону та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Відповідно до даної норми:
- справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша);
- за наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга);
- до строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя);
- якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта).
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3295-IX, справи про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання та порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до набрання чинності цим Законом, розглядаються за законодавством, що діяло до цього часу.
Скаржник вважає, що незважаючи на те, що на дату початку розгляду справи строки її розгляду не були визначені чинним законодавством, слід звернути увагу на статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів, за винятком випадків, коли це пом'якшує чи скасовує відповідальність особи.
Таким чином, на думку Товариства, норми статті 37-1 Закону слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності.
Суд першої інстанції не надав оцінку таким аргументам Товариства, однак задовольнив позов Товариства з інших підстав, а суд апеляційної інстанції, встановивши у розрізі приписів статті 59 Закону відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Однак, оскаржуване судове рішення не містить дослідження оцінки аргументам Товариства, яке позивач послідовно зазначав в суді апеляційної інстанції у контексті від обставин установлених судом, зокрема і щодо тривалості розгляду антимонопольної справи, що є вагомим (визначальним) аргументом для вирішення цієї справи.
Наведе визначено судом касаційної інстанції підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В контексті вказаних висновків суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
В силу частини другої статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
За умовами частини першої, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Стосовно доводів позивача про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи № 15/60/15-рп/к.21, в межах якої було прийнято оскаржуване рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/104-р/к від 25.07.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ireland v. the United Kingdom" (Ірландія проти Сполученого Королівства, від 18.01.1978, §154) містить вказівку про те, що судові рішення, насправді, слугують не лише для вирішення справ у суді, а і загалом для того, щоб пояснити, забезпечити й удосконалити норми, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), сприяючи таким чином виконанню державами своїх зобов'язань як учасників Конвенції.
Антимонопольний комітет України як державний орган зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина перша статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах законності, гласності та захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольний комітет України, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольним комітетом України відповідних правових норм.
Водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У пункті 45 доповіді Венеціанської комісії щодо верховенства права, серед іншого, зазначено: "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій".
У пункті 47 вищенаведеної доповіді Венеціанська комісія корелювала ці вимоги із зверненням до законодавчого органу: "…парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб".
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.
Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення № 3-рп/2016 від 08.06.2016).
З позиції гарантування основоположних прав людини надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, прийняте 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) вказано таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119)".
Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб'єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Тобто, дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Враховуючи статтю 19 Конституції України, статтю 6 Конвенції, зазначені рішення Європейського суду з прав людини, приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України", під час прийняття рішення Антимонопольний комітет України має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.
Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Відтак судова практика Європейського суду з прав людини щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.
Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
У розділі VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом Антимонопольного комітету України у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Зокрема, згідно зі статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Аналіз положень статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).
Як вже вказувалося, у цій справі №910/9652/24 антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024.
Ні Законом України "Про захист економічної конкуренції", ні Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994, станом на момент початку розгляду антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 не було визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення Антимонопольним комітетом України.
Разом з тим, 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким внесені зміни до Закону та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Відповідно до даної норми:
- справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша);
- за наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга);
- до строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя);
- якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта).
Антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024.
Отже, вказані зміни до Закону набули чинності до моменту спливу трирічного строку розгляду антимонопольної справи (строк сплив 21.01.2024).
Тобто, в процесі розгляду антимонопольної справи Комітет був обізнаний про обмеження строку її розгляду трирічним періодом та відповідно повинен був або розглянути її до спливу вказаного строку (21.01.2024) або за наявності обґрунтованих підстав продовжити цей строк.
Проте, жодної з наведених дій вчинено не було.
У разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів Антимонопольного комітету України, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу Антимонопольного комітету України не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (постанова Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/19008/21).
Хоч окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України, так і принципу "належного урядування".
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.05.2023 у справі №910/19008/21.
Як вже вказувалося, антимонопольна справа № 15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 21.01.2021 № 60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024, тобто її розгляд тривав 3 роки та 6 місяців.
Колегія суддів вважає, що проведення розслідування у такий строк має бути обґрунтоване об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи Антимонопольним комітетом України, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, Антимонопольного комітету України тощо.
Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у поставі від 03.12.2024 у цій справі та у постанові від 27.02.2025 у справі №916/4909/23.
В оскаржуваному рішенні Комітету не вказано, які саме процесуальні дії, окрім направлення сторонам антимонопольної справи розпорядження та подання про попередні висновки, вчиняв комітет у період з 21.01.2021 по 15.05.2024.
При цьому, з рішення комітету вбачається, що в ньому використана здебільшого інформація отримана з листів суб'єктів господарювання, які датовані 2020 та 2021 роком.
Колегія суддів зазначає, що, з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на яких ґрунтується оскаржуване позивачем рішення Комітету, відповідна антимонопольна справа не є складною, а кваліфікація поведінки учасників торгів, з урахуванням наявної у відповідача документації, датованої здебільшого до розпорядження про початок розгляду справи, не потребувала істотних затрат часу, оскільки дозволяла оперативно та конкретно встановити наявність/відсутність ознак пов'язаності відповідачів антимонопольної справи, що зумовила недотримання конкретних засад проведення торгів.
Отже, антимонопольну справу було розглянуто за відсутності поважних та об'єктивних причин для пропуску такого строку.
Наведене є тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/непорушення ним Закону України "Про захист економічної конкуренції", що було предметом розгляду антимонопольної справи.
Розгляд Антимонопольним комітетом України антимонопольної справи протягом тривалого часу також позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу, що також безпідставно не враховано відповідачем.
Таким чином, враховуючи те, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, за відсутності обґрунтованих, об'єктивних та поважних причин для зволікання відповідачем з прийняттям рішення у такій справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" №3295-IX від 09.08.2023, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів Антимонопольного комітету України в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання.
Загальною метою вищенаведеного закону є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства.
Зокрема, цим Законом №3295-IX від 09.08.2023 внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
Відповідно до положень наведеної норми: справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша цієї статті). За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга цієї статті). До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя цієї статті). Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта цієї статті).
Колегія суддів зазначає, що хоча Законом №3295-IX від 09.08.2023 не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування положень статей 42, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема, в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності/відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.
Тотожний за змістом висновок щодо вибору і застосування норми права щодо спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23.
При розгляді даної справи, суд апеляційної інстанції встановивши відсутність у територіального відділення АМК об'єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу та недотримання строків, встановлених у статті 37-1, дійшов висновку про наявність визначених Законом підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню, з підстав, наведених у даній постанові.
Враховуючи визначені вище підстави задоволення позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки викладеним у рішенні Комітету обставинам щодо вчинення позивачем з іншим учасником закупівлі антиконкурентних угоджених дій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав задоволення позову. В решті рішення - залишається без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/9652/24 залишити без задоволення.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/9652/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/9652/24 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 17.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко