Провадження № 11-сс/821/421/25 Справа № 712/11172/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 62025100140000780 від 20.02.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб з утриманням останнього в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.08.2025 клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 13 жовтня 2025 року, включно. Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 15 серпня 2025 року. Визначено ОСОБА_7 розмір застави в 20 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 60560,00 грн, у разі внесення якої, покладено на підозрюваного відповідні обов'язки, передбачені ст. 194 КК України.
Ухвала суду мотивована тим, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами.
Зметою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбачених КПК України.
Суд врахував особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також тяжкість кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, та вважав за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу необхідно враховувати в сукупності всі обставини, а саме, що ОСОБА_7 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, що свідчить про міцні соціальні зв'язки.
Звертає увагу суду, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що підозрюваний являється тяжко хворою людиною, внаслідок постійного вживання наркотиків.
Також ОСОБА_7 почав лікування та з 25.07.2025 щоденно отримує метадон, що підтверджується листком призначень наркотичних засобів ТОВ «Центр лікування залежності».
Вказує, що ОСОБА_7 необхідно проходити важливе лікування і надалі, а перебуваючи в СІЗО він не зможе отримувати даного лікування.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 62025100140000780 від 20.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, 03.01.2025 близько 08:00 не з'явився вчасно на службу до розташування головного центру підготовки особового складу ДПС України імені генерал-майора ОСОБА_11 , що дислокувався за адресою: м. Черкаси, с-ще Оршанець та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього, поки 15.08.2025 не був затриманий слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у порядку ст. 208 КПК України.
Під час досудового розслідування, 23.04.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини; показаннями очевидців; даними протоколу затримання; іншими матеріалами кримінального провадження.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_7 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні слідчого, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, може ухилятися від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини, також, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки будучи військовослужбовцем може в подальшому не з'являтися на службу до військової частини з метою ухилення від військової служби, а також може бути передислокований разом з військовою частиною до іншого місця служби з урахуванням воєнного стану в країні.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та зазначеним у клопотанні слідчого.
Крім того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не оскаржує наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Проте, враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід виключно тримання під вартою.
Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги про стан здоров'я підозрюваного, слід зазначити, що ОСОБА_7 з моменту прибуття у військову частину з грудня 2024 року знаходився під лікарським наглядом. Звертався за медичною допомогою амбулаторно з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання амфетаміну, метадону, стану відміни, що підтверджується медичною характеристикою начальника відділу охорони здоров'я від 08.01.2025. Також зазначено, що ОСОБА_7 стаціонарно лікувався при КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» з 26.12.2024 по 02.01.2025, виписаний за порушення режиму - самовільне залишення відділення.
В матеріалах справи міститься копія листка призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим ОСОБА_7 і виконання цих призначень, виданого ТОВ «Центр лікування залежності, з якого вбачається, що з 25.07.2025 по 16.08.2025 ОСОБА_7 було призначено препарат метадон, проте відмітки про дату та час введення/приймання препарату, прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, яка виконала призначення, даний документ не містить.
Колегія суддів вважає, що це не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, так як надання відповідної медичної допомоги особам, які утримуються під вартою та мають певні захворювання, врегульовано Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров'я України 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, із змінами та доповненнями, а також відсутні підтвердження та висновки щодо неможливості надання медичної допомоги в умовах утримання в слідчому ізоляторі тимчасового утримання
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також тяжкість кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, визначив розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4