Справа № 761/38457/25
Провадження № 1-кс/761/24863/2025
15 вересня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100100003090 від 07.09.2025, -
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що у провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100100003090 від 07.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
06.09.2025 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено; офісну документацію, три блокнота з чорновими записами поміщено до сейф-пакету NPU5542880 та опечатано, які належать ОСОБА_4 ; нагрудну сумку фірми CHIARUGI», темно-синього кольору з бирками, сумку зі шнуром коричневого кольору в якій виявлені наступні речі: пластикова банка «chaser» 30 мл, з невідомою рідиною, упаковку від електронної системи «Vaporesso», пляшку антисептику 60 мл, купони у кількості 18 штук, сонячні окуляри темного кольору, з камерою, банка з краскою для взуття, дві склянки алкогольних напоїв, два кабелю живлення, чорного кольору, поміщено до спеціального пакету NPU 5542681 та опечатано, які належать ОСОБА_4 .
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вилучене майно.
Учасники у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялися належним чином.
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвали здійснювати розгляд справи без їх участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що у провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100100003090 від 07.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
06.09.2025 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено майно згідно опису.
08.09.2025 слідчим винесено постанову про визнання вищевказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні.
Так, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КК України.
У силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, посилаючись у клопотанні, що майно, яке було вилучене під час обшуку, відповідає критеріям речових доказів, регламентованим ст. 98 КПК України, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Однак, долучена до клопотання постанова про визнання майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить жодних обґрунтованих даних на підтвердження того, що вказане вилучене майно відповідає критеріям, визначеними ч. 1 ст. 98 КПК України, при цьому наявне тільки посилання на встановлення слідим того, що він має значення для досудового розслідування.
З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту на вилучений мобільний телефон, його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100100003090 від 07.09.2025 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1