Справа № 761/30088/25
Провадження № 1-кс/761/19910/2025
15 вересня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 (справа № 761/41402/24),
установив:
17.07.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 74522) клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 (справа № 761/41402/24), на грошові кошти, номіналом 100 доларів США у кількості 690 (шістсот дев'яносто) штук на загальну суму 69 000 доларів США.
На думку адвоката, арешт на майно накладено необґрунтовано, а відтак останній просить слідчого суддю його скасувати.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 18.07.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 21.07.2025 клопотання передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні слідчий Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання адвоката про скасування арешту майна, зазначивши, що досудове розслідування триває.
Заслухавши позиції учасників справи, дослідивши наявні у клопотанні матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
Приписами ст.ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 (справа № 761/41402/24) у кримінальному провадженні № 22023000000000980 від 29.09.2023 накладено арешт, зокрема на грошові кошти, номіналом 100 доларів США у кількості 690 (шістсот дев'яносто) штук на загальну суму 69 000 доларів США.
25.03.2025 постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 з кримінального провадження № 22023000000000980 від 29.09.2023 виділено матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження № 22025000000000385.
Так, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000385 від 25.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту майна.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000385 від 25.03.2025 наразі триває.
Слідчий суддя зазначає, що арешт на майно, яке є предметом клопотання, накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та може підлягати спеціальній конфіскації у третіх осіб, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються під час досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такий арешт є доцільним, у тому числі і на цей момент.
Викладена фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими матеріалами справи, свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Слід зазначити, що законність походження вилучених грошових коштів підлягає встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала в ньому потреба.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що заявником не доведено, що потреба у застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань матеріали, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 (справа № 761/41402/24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1