Справа №760/20669/24 1-кс/760/9179/21-кс/760/9179/24
13 вересня 2024 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №22024101110000921 від 30.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
Слідчий в ОВС слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №22024101110000921 від 30.08.2024, що вилучено в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, а саме:
-кофта чорного кольору з надписом «Jordan»;
-чорні спортивні штани;
-мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi» модель RHX3830;
-карта «monobank» НОМЕР_1 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024101110000921 від 30.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Зазначено. що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.02.2024 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2022 № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 14.05.2024 строком на 90 діб.
Також, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.08.2024, у громадянина України ОСОБА_6 , якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.
Зазначено, що на при кінці серпня 2024 року, але не пізніше 30.08.2024, перебуваючи у м. Київ, ОСОБА_5 займався пошуком підробітку в соціальних мережах та «Telegram-каналах», використовуючи власний мобільний телефон марки «Nokia» із встановленою сім-картою мобільного оператора НОМЕР_2 . В свою чергу аккаунт «Telegram» зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_2 та має ім'я користувача « ОСОБА_7 ».
Вказано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 30.08.2024 на номер мобільного телефону ОСОБА_5 НОМЕР_2 у мобільному додатку для обміну повідомленнями «Telegram» надійшло смс-повідомлення від невстановленої в ході досудового розслідування особи з пропозицією заробітку, на що ОСОБА_5 погодився.
Слідчим зазначено, що у подальшому, в ході листування ОСОБА_5 з невстановленою в ході досудового розслідування особою останньою було запропоновано підробіток у вигляді здійснення підпалу транспортних засобів, що відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань, за грошову винагороду. Почавши обговорення відповідної пропозиції даної особи в приватному чаті у застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», ОСОБА_5 погодився здійснити підпал відповідного транспортного засобу за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США.
Також зазначено, що згідно домовленості з вказаною невстановленою особою, ОСОБА_5 мав підшукати автотранспортний засіб, що за візуальними ознаками можна охарактеризувати, як автомобіль Збройних Сил України або інших збройних формувань, після чого зробити фотознімок такого автомобіля та направити його у вищевказаному застосунку невстановленій в ході досудового розслідування. Поряд з цим, з метою доведення свого злочинно умислу, ОСОБА_5 , прийняв рішення заручитися підтримкою для реалізації злочинного наміру, а саме залучив до протиправної діяльності свого товариша ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснивши останньому свої наміри та обіцявши за допомогу у вчиненні злочину грошової винагороди в сумі 500 доларів США, на що останній погодився.
Вказано, що 29.08.2024 на виконання вищевказаної домовленості, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільну небезпечність, достовірно будучи обізнаним, що його дії завдадуть шкоду обороноздатності України у вигляді перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 почали підшукувати на території м. Київ автомобіль, що належить військовослужбовцям ЗСУ. Того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 30.08.2024, проходячи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побачили запаркований на вулиці автомобіль кольору «хакі» марки «Volkswagen LT 45» д.н.з. НОМЕР_3 .
Слідчим пояснено, що зрозумівши, що за візуальними ознаками вказаний автомобіль відповідає запитуваним невстановленою в ході досудового розслідування особою критеріям та є таким, що використовується військовослужбовцями в ході бойових завдань для захисту України, ОСОБА_5 здійснив фото фіксацію даного автомобіля та надіслав відповідні фотознімки вказаній особі із застосуванням вищевказаного месенджеру.
Зазначено, що після отримання фотознімків невстановлена в ході досудового розслідування особа повідомила ОСОБА_5 , що вказаний автомобіль відповідає всім необхідним критеріям та може бути предметом підпалу за вище обіцяну грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США. Надалі, в ході спілкування ОСОБА_5 погодився підпалити саме вказаний автомобіль в ніч 30.08.2024, коли буде менше свідків такої події.
Слідчим вказано, що в день 29.08.2024 (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбали у магазині «Червоний маркет», за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна, буд. З розпалювач у вигляді розчинника для подальшого використання під час підпалу автомобіля. З метою уникнення кримінальної відповідальності та переслідування за вчинений злочин, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прийняли рішення бути вдома, доки стемніє.
Також вказано, що 29.09.2024 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_5 надіслав невстановленій в ході досудового розслідування особі в месенджері «Telegram» свій крипто гаманець для отримання грошової винагороди за вчинений ним злочин. Приблизно у період з 00 год. 00 хв. по 02 год. 30 хв. 30.08.2024, дочекавшись темряви, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , взявши з собою розпалювач, зустрілися у невстановленому досудовим розслідуванням місці та почали спільний рух до виявленого раніше ними військового автомобіля марки «Volkswagen LT 45» д.н.з. НОМЕР_3 , запаркованого біля будинку за адресою: АДРЕСА_2. Підійшовши до даного автомобіля та пересвідчившись в можливості безкарного вчинення злочину, за попереднім розподіленням ролей ОСОБА_6 вилив наданий ОСОБА_5 розпалювач на капот даного автотранспортного засобу, після чого підпалив його за допомогою запальнички. Надалі, ОСОБА_5 зафіксувавши факт підпалу на камеру свого мобільного телефону марки «Nokia», переслав даний відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі в месенджері «Telegram», після чого видалив з листування та пам'яті свого пристрою такий відеозапис. Отримавши даний відеозапис невстановлена в ході досудового розслідування особа дуже зраділа, після чого запевнила ОСОБА_5 в отриманні винагороди за вказаний злочин та в свою чергу ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_6 про отримання останнім обумовленої частини грошових коштів за здійснення підпалу вищевказаного транспортного засобу.
Слідчим пояснено, що упевнившись в тому, що злочин доведений ним до кінця та досягнуто мети у вигляді завдання шкоди основам національної безпеки України та громадської безпеки, ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, покинув місце підпалу та прослідував до адреси свого фактичного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Слідчим вказано, що таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності Територіальній громаді в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141).
30.08.2024 року, в порядку ч.3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за адресою АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено:
-кофта чорного кольору з надписом «Jordan»;
-чорні спортивні штани;
-мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi» модель RHX3830;
-карта «monobank» НОМЕР_1 .
31.08.2024 вищевказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № №22024101110000921, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив їх задовольнити, також долучив ухвалу слідчого судді від 03.09.2024 про проведення обшуку.
Володілець майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024101110000921 від 30.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
30.08.2024 року, в порядку ч.3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за адресою АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено:
-кофта чорного кольору з надписом «Jordan»;
-чорні спортивні штани;
-мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi» модель RHX3830;
-карта «monobank» НОМЕР_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності Територіальній громаді в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141).
31.08.2024 вищевказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № №22024101110000921, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у слідчого є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження №22024101110000921.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно вилучене 30.08.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- кофта чорного кольору з надписом «Jordan»;
- чорні спортивні штани;
- мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi» модель RHX3830;
- карта «monobank» НОМЕР_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1