печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20078/25-к
пр. 1-кс-18747/25
15 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Баграт», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017110000000027 від 13.01.2017,
01.05.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Баграт», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017110000000027 від 13.01.2017.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2024 накладено арешт на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Баграт». При цьому, жодної злочинної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Баграт» не здійснюють, ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 не отримували у приватну власність земельні ділянки за розпорядженням органів влади, а набували їх на підставі відповідних цивільно-правових угод. ТОВ «Баграт» взагалі стало власником належних йому земельних ділянок у 2024 році, отримавши їх від свого засновника, як вклад до статутного капіталу. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні мають статус свідків, а ТОВ «Баграт» є зовсім сторонньою особою, у зв'язку з чим накладення арешту на майно порушує їх права.
Представник власника майна у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, до суду направив заяву про відкладення розгляду клопотання, при цьому, поважності причини неявки до суду не зазначено.
Прокурор до суду надав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, одночасно просив відмовити у задоволенні клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Київською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2017 за № 42017110000000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2024 накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:6793; 3222487000:03:001:6792; 3222487000:03:001:0723; 3222487000:03:001:1030; 3222487000:03:001:1029; 3222487000:03:001:5973; 3222487000:03:001:5978; 3222487000:03:001:5974; 3222487000:03:001:5975; 3222487000:03:001:5285; 3222487000:03:001:5570; 3222487000:03:001:5966; 3222487000:03:001:5189; 3222487000:03:001:5190; 3222487000:03:001:5201; 3222487000:03:001:5204; 3222487000:03:001:5616; 3222487000:03:001:5614; 3222487000:03:001:5344; 3222487000:03:001:5619; 3222487000:03:001:5706; 3222487000:03:001:5486; 3222487000:03:001:5598; 3222487000:03:001:1042; 3222487000:03:001:1043; 3222487000:03:001:1049; 3222487000:03:001:1048; 3222487000:03:001:1041; 3222487000:03:001:1026; 3222487000:03:001:1006; 3222487000:03:001:1005; 3222487000:03:001:1004; 3222487000:03:001:1003; 3222487000:03:001:5278; 3222487000:03:001:5203; 3222487000:03:001:5200; 3222487000:03:001:0145; 3222487000:03:001:5352; 3222487000:03:001:0376, шляхом заборони державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об'єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури місцевих рад вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2024 залишена без змін.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2024 при накладенні арешту у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які посилається заявника, які свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42017110000000027 від 13.01.2017.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Баграт» обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Баграт» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Баграт», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017110000000027 від 13.01.2017- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1