Справа № 291/935/25
Провадження №3/291/574/25
іменем України
18 вересня 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Гарбарук І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №408251 від 31.07.2025 вказано, що 31.07.2025 о 15:31 год у с. Заріччя по вул. Сквирська водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Audi A6 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій порушив вимоги п. 2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучений до матеріалів справи, і про який зазначено у самому протоколі.
У клопотання від 26.08.2025 та судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала, вказала, що вона не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чекала на прилад «Драгер» більше 25 хвилин, після багаторазового продування прилад результату не показував, і вона була згідна проїхати до медичного закладу, однак її прохання працівниками поліції було проігноровано, просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Заслухавши пояснення присутнього учасника справи, дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп'яніння.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Частинами ч. 2-4 ст. 266 КУпАП передбачена процедура огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Зокрема, частиною 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, з яким кореспондуються положення п. 7 Розд. І інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, уразі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, з відеозапису вбачається, що водія ОСОБА_1 зупинили за порушення ПДР (не ввімкнення показника повороту). Під час спілкування із водієм працівниками поліції були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» на місці зупинки, водій погодилась. Близько 30 хвилин водій ОСОБА_1 очікувала поки інший екіпаж працівників поліції підвезе технічних засіб.
ОСОБА_1 багато раз продувала технічний засіб «Драгер», однак він результату не показував. Водій ОСОБА_1 пояснила, що вона хворіє на астму.
Працівники поліції запропонували продути інший (другий) технічний засіб «Драгер», однак він теж не показав результатів. На пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу на огляд ОСОБА_1 не відмовлялася, декілька разів висловлювала свою згоду, однак працівниками поліції це було проігноровано.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням вимог статті 266 КпАП України, а тому він вважається недійсним відповідно до частини 5 цієї статті.
Належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у складених поліцейськими протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія не вбачається, а фабула протоколу про адміністративне правопорушення містить невідповідності із встановленими у справі обставинами.
Як вже зазначалося, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин (правопорушення) був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений законодавством, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки її вина не підтверджується належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суду Житомирської області.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирськоїобласті І.М. Гарбарук