Справа № 466/2393/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І.
Провадження № 33/811/1354/25 Доповідач: Партика І. В.
17 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Фартушка Тараса Богдановича на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 06 березня 2025 року о 22:58 год. у м. Львові на пр. Чорновола, 77, керував транспортним засобом «Subaru Impreza» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Фартушок Т.Б.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, надано їм некоректну оцінку.
Наголошує, що працівники поліції не повідомляли водію ознак сп'яніння які зазначені в протоколі, у водія були відсутні ознаки сп'яніння, його поведінка була адекватна, а мова чітка, ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що вживає лікарські препарати, окрім того йому не було вручено направлення для проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Повідомляє, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, проте згодом відмовився, оскільки драгер був привезений іншим працівником поліції, а він не довіряв даному газоаналізатору.
Наголошує, що працівники поліції ввели в оману ОСОБА_1 , окрім того він мав намір пройти огляд на стан сп'яніння, проте працівники поліції унеможливили це доставивши його до ТЦК та СП.
Наголошує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, окрім того в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено серію номер відео реєстратора, дату його виробництва та даних щодо долученого диску з відео файлами, окрім того такі файли не засвідчені ЕЦП.
Просить визнати протокол про адміністративне правопорушення та інші докази долучені до матеріалів справи неналежними.
Повідомляє, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом стане надмірним тягарем для нього та ускладнить виконання його обов'язків, як військовослужбовця.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Фартушок Т.Б. у судове засідання апеляційного суду, призначене на 17 вересня 2025 року, не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, та клопотання адвоката Фартушка Т.Б., апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Фартушка Т.Б.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265302 від 7 березня 2025 року (а.с. 1), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 7 березня 2025 року близько 22 год. 58 хв. керував автомобілем «Subaru |Impreza», д.н.з. НОМЕР_1 , з явним ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різки запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;
- інформацією з рапорту працівника поліції (а.с. 3), відповідно до якої працівниками поліції було виявлено автомобіль «Subaru |Impreza», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився. Окрім того, зазначили, що в протоколі про адміністративне правопорушення було допущено описку,та датою вчинення правопорушення є 7 березня 2025 року;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4220634 від 7 березня 2025 року (а.с. 4), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв'язку із порушенням п. 17.1 ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , який був зупинений у зв'язку із порушенням ПДР України, під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, від якого він відмовився після того як йому було надано прилад «Драгер», зазначив, що вживає лікарські препарати. Патрульними роз'яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, запропоновано йому пройти огляд в медичному закладі від якого він відмовився, після чого йому роз'яснено права та обов'язки, ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено від керування транспортним засобом.
Твердження апелянта, що працівники поліції не повідомили водію ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які були зазначені в протоколі та виявлені в нього, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що працівник поліції повідомляв водію, що в нього виявлено ознаки сп'яніння.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Згідно із ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення вручається водієві.
Твердження апелянта, що водію не було вручено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не спростовують вини ОСОБА_1 , у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що вживає лікарські препарати, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі не впливають на кваліфікацію його дій.
Доводи апелянта, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, проте згодом відмовився, оскільки драгер був привезений іншим працівником поліції, а він не довіряв даному газоаналізатору, мав намір пройти даний огляд пізніше самостійно, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому водій не висловлював недовіри працівникам поліції, а лише зазначив, що відмовляється від огляду на стан сп'яніння, оскільки йому так порекомендували знайомі (лікар).
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення в працівників поліції до ОСОБА_1 не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», у зв'язку із чим аргументи апелянта, що працівники поліції ввели його в оману не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265302 від 7 березня 2025 року, а саме опитування водія та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Доводи про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відео фіксація та ЕЦП, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов'язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.
Покликання апелянта на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом стане надмірним тягарем для нього та ускладнить виконання його обов'язків, як військовослужбовця, апеляційний суд відхиляє.
Твердження апелянта, що накладене стягнення судом є занадто суворим для водія, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Оскільки, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне покарання у виді накладення штрафу на водія у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Фартушка Т.Б. є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Фартушка Тараса Богдановича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.