Справа № 308/10463/24
Закарпатський апеляційний суд
15.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.07.2024.
Цією ухвалою клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку відбування покарання задоволено частково та зараховано засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України, строк попереднього ув'язнення за період з 18.11.2014 по 10.11.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а у задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Особову справу засудженого ОСОБА_6 у трьох томах повернуто до ДУ «Закарпатська УВП № 9» за належністю.
Ухвала мотивована тим, що до засудженого ОСОБА_6 слід застосувати ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 18.11.2014 по 10.11.2015, оскільки саме у цей період останній відбував покарання в ДУ «Закарпатська УВП № 9» у цьому кримінальному провадженні і до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, тобто попереднє ув'язнення в іншому кримінальному провадженні задля участі у судовому розгляді іншого кримінального провадження, яке у подальшому було закрите судом. Відтак закриття іншого кримінального провадження, виключає застосування судом ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ у іншому кримінальному провадженні, при цьому попереднє ув'язнення до засудженого застосовувалося у період з 18.11.2014 по 10.11.2015 і він має право на застосування цієї норми до нього за відповідний період, що значно покращує його становище. Незважаючи на той факт, що у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 153 КК України засуджений ОСОБА_6 не перебував як особа, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження, відповідно до ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2014 у справі № 299/3460/14-к його було етаповано 18.11.2014 з місця його затримання ВК-96 ДПтС України у Рівненській області через СІЗО в Закарпатській області до Виноградівського районного суду для розгляду іншої кримінальної справи № 299/3460/14-к про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ст. 309 КК України, вже після набрання законної сили 24.09.2014 вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України та направлення його до установи виконання покарань 27.10.2014. Відтак у період з
-2-
11.10.2014 по 18.11.2014, засуджений відбував покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України, тому цей період не є попереднім ув'язненням і не підлягає зарахуванню у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ, а у період із 18.11.2014 по 10.11.2015 ОСОБА_6 відбував покарання у ДУ «Закарпатська УВП № 9» в іншому кримінальному провадженні і до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, тобто попереднє ув'язнення у іншому кримінальному провадженні задля участі у судовому розгляді іншого кримінального провадження, тому саме за цей період може бути проведене зарахування. Проте, у період з 11.11.2015 до цього часу засуджений ОСОБА_6 відбував покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України, до нього не застосовувалося попереднє ув'язнення у розумінні ч. 5 ст. 72 КК України, Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VІІІ, Закону України «Про попереднє ув'язнення», що виключає зарахування цього періоду у строк відбування покарання за цим вироком із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На вказану ухвалу захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду від 10.07.2024 в частині відмови в задоволенні клопотання, та постановлення апеляційним судом нової, якою зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк перебування під вартою за період з 10.11.2015 до 12.06.2024. Стверджує, що до зарахування з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі підлягає період з часу направлення ОСОБА_6 для розгляду іншого кримінального провадження згідно ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2014, а саме з 07.11.2014 до 12.06.2014, що становить 9 років 7 місяців 5 днів. Зазначає, що після набуття вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к законної сили, ОСОБА_6 відбув для відбування покарання до Городищенської ВК № 96, куди прибув 27.10.2014. Згідно ухвали Виноградівського районного суду від 13.10.2014 у справі № 299/2193/14-к, ОСОБА_6 було етаповано для участі у цьому кримінальному провадженні до ДУ «Закарпатська УВП № 9», до якої він прибув 18.11.2014 та в якій утримується до цього часу. Вказана установа розрахована для утримання осіб, щодо яких застосовано попереднє ув'язнення. ОСОБА_6 перебував у ній для розгляду кримінального провадження за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України (№ 299/34/14-к, у ході розгляду змінено на № 299/3296/18). Остаточне рішення у цій справі постановлено ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2024, а саме скасовано вирок Виноградівського районного суду від 29.11.2019 та закрито кримінальне провадження у зв'язку зі спливом строків давності. Звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про те, що закриття цього кримінального провадження виключає застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII в іншому кримінальному провадженні, суперечить приписам п. «г» ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII. У засудженого виникає право на перерахунок строку перебування під вартою в установах попереднього ув'язнення за правилами Закону України № 838-VIII, якщо особа перебувала в установі попереднього ув'язнення, зокрема для участі в судовому розгляді кримінального провадження, а результат розгляду кримінального провадження, у тому числі закриття кримінального провадження, для участі в якому було етаповано ОСОБА_6 не має впливу на його право на перерахунок. При цьому, суд, дійшовши висновку про те, що закриття іншого кримінального провадження виключає застосування судом вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII, не зазначив норми права, якою керувався.
-3-
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, промову прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування йому строку відбування покарання, зазначених норм кримінального процесуального закону дотримався в повній мірі.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07.05.2014 у кримінальному провадженні № 12014070080000297 від 16.04.2014, до підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 55 днів, взявши його під варту негайно. Ухвалено вважати часом затримання підозрюваного ОСОБА_6 з 15 год 30 хв 07.05.2014. Згідно протоколу від 07.05.2014 ОСОБА_6 було затримано 07.05.2014 о 15 год 30 хв.
Відповідно до ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.06.2014, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою на строк до 24.08.2014.
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту затримання 07.05.2014 о 15 год 30 хв.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 24.09.2014 зазначений вирок залишений без змін.
Згідно витягу з рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Закарпатській області щодо ОСОБА_6 рішенням комісії 02.10.2014 за № 27 визначено максимальний рівень безпеки (відбування покарання у звичайних жилих приміщеннях).
-4-
Згідно повідомлення Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№ 96) від 29.10.2014 за № 30/03/4354, ОСОБА_6 прибув для відбування покарання 27.10.2014.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.04.2016 засудженому ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 термін попереднього ув'язнення з 07.05.2014 до 10.10.2014, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому у інших справах, пов'язаних із розглядом одного кримінального провадження № 12014070080000367, були постановлені наступні судові рішення.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2014 у справі № 299/3460/14-к, ОСОБА_6 було етаповано з місця його затримання ВК-96 ДПтС України у Рівненській області через СІЗО в Закарпатській області до Виноградівського районного суду Закарпатської області для розгляду кримінальної справи № 299/3460/14-к про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ст. 309 КК України.
Згідно повідомлення від 19.11.2014 за № 12/3571 та протоколу особистого обшуку, засуджений ОСОБА_6 18.11.2014 прибув до Закарпатської УВП (№ 9).
За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2015 у справі № 299/3460/14-к, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_6 засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 за ч. 3 ст. 153 КК України до 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років. Ухвалено початок строку відбування ОСОБА_6 покарання відраховувати з дня його затримання - 07.05.2014. До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_6 , обраний вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у виді тримання під вартою, залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05.09.2014 продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 10.11.2015, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2015 щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
З урахуванням вищенаведених рішень, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_6 у іншому кримінальному провадженні, апеляційним судом був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою у період з 14.07.2014 до 10.11.2015 з огляду на вказівку, зазначену у вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2015 у справі № 299/3460/14-к. Після цієї дати попереднє ув'язнення до засудженого ОСОБА_6 не застосовувалося.
Згідно ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.02.2016 у справі № 299/3460/14-к, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, повернуто прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
-5-
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2017 у справі № 299/1326/16-к, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_6 засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 за ч. 3 ст. 153 КК України до 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років. Початок строку відбування ОСОБА_6 покарання установлено відраховувати з дня його затримання - 07.05.2014.
Згідно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29.11.2017 у справі № 299/1326/16-к, апеляційні скарги прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури та обвинуваченого ОСОБА_6 , задоволено частково, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2017 стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2018 у справі № 299/1326/16-к, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, повернуто прокурору.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03.05.2018 у справі № 299/1326/16-к, апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2018, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 263 КК України повернуто прокурору, - без зміни.
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2019 у справі № 299/3296/18, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком більш суворим покаранням, призначеним вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років. Строку відбування ОСОБА_6 покарання постановлено відраховувати з дня його затримання - 07.05.2014.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2024 у справі № 299/3296/18, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2019 щодо ОСОБА_6 скасовано. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності задоволено. На підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України, обвинуваченого ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрито. Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 за ч. 3 ст. 153 КК України щодо ОСОБА_6 постановлено виконувати самостійно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, після 11.11.2015 запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 не застосовувався. У період з 11.11.2015 до цього часу ОСОБА_6 утримується у ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» та відбуває покарання відповідно до вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України.
-6-
З вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к злочин, передбачений ч. 3 ст. 153 КК України, був вчинений ОСОБА_6 15.04.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Частина 5 статті 72 КК України (у редакції, яка діяла станом на 24.09.2014 - дату набуття законної сили вироком від 14.07.2014) передбачала, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Проте, згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838- VІІІ, який набрав чинності 24.12.2015, ч. 5 ст. 72 КК України викладена у новій редакції: «Зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження».
При цьому, п. 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 № 2046-VIII, який набрав чинності із 21.06.2017, ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до п. 102-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17, положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період
-7-
з 24.12.2015 до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин у період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається. Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до засудженого ОСОБА_6 необхідно застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період із 18.11.2014 по 10.11.2015, оскільки саме у цей період він відбував покарання в ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 153 КК України, і одночасно до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, тобто попереднє ув'язнення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, задля участі у судовому розгляді цього кримінального провадження, яке у подальшому було закрите судом.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги те, що відповідно до ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2014 у справі № 299/3460/14-к, ОСОБА_6 було етаповано 18.11.2014 з ВК-96 ДПтС України у Рівненській області через СІЗО в Закарпатській області до Виноградівського районного суду Закарпатської області, для розгляду кримінального провадження за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, тобто вже після набрання законної сили 24.09.2014 вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України та направлення його до установи виконання покарань 27.10.2014.
У зв'язку з чим, обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції про те, що у період із 11.10.2014 по 18.11.2014, засуджений відбував покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к за ч. 3 ст. 153 КК України, а тому цей період не є попереднім ув'язненням і не підлягає зарахуванню у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ, а у період із 18.11.2014 по 10.11.2015 ОСОБА_6 перебував у ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» і до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, тобто попереднє ув'язнення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України задля участі у судовому розгляді цього кримінального провадження, тому саме за цей період може бути проведене зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.
-8-
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про те, що у період з 11.11.2015 по теперішній час засуджений ОСОБА_6 відбував покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.07.2014 у справі № 299/2193/14-к, за ч. 3 ст. 153 КК України, до нього не застосовувалося попереднє ув'язнення у розумінні ч. 5 ст. 72 КК України, Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VІІІ, Закону України «Про попереднє ув'язнення», що виключає зарахування цього періоду у строк відбування покарання за цим вироком із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Тому, доводи апеляційної скарги про необхідність зарахування ОСОБА_6 у строк відбування покарання періоду перебування під вартою з 10.11.2015 до 12.06.2024, апеляційний суд визнає неспроможними і такими, що не підлягають задоволенню, і такі відхиляє.
Доводи про те, що ОСОБА_6 перебував в УВП № 9, яка розрахована для утримання осіб, щодо яких застосовано попереднє ув'язнення, для розгляду кримінального провадження за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України (№ 299/34/14-к, у ході розгляду змінено на № 299/3296/18), остаточне рішення в якому постановлено ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2024, а саме скасовано вирок Виноградівського районного суду від 29.11.2019 та закрито кримінальне провадження у зв'язку зі спливом строків давності, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не впливають на висновки суду першої інстанції та не дають підстав для зарахування ОСОБА_6 у строк покарання періоду перебування його під вартою з 10.11.2015 до 12.06.2024 із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання в цій частині й доводи апеляційної скарги про те, що твердження суду першої інстанції стосовно того, що закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України виключає застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII в іншому кримінальному провадженні, зокрема за ч. 3 ст. 153 КК України, суперечить приписам п. «г» ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII і суд, дійшовши висновку про те, що закриття іншого кримінального провадження виключає застосування судом вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII, не зазначив норми права, якою керувався.
За таких обставин, не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не впливають на прийняте судом першої інстанції рішення, і доводи апеляційної скарги про те, що у засудженого виникає право на перерахунок строку перебування під вартою в установах попереднього ув'язнення за правилами Закону України № № 838-VIII, якщо особа перебувала в установі попереднього ув'язнення, зокрема для участі в судовому розгляді кримінального провадження, а результат розгляду кримінального провадження, у тому числі закриття кримінального провадження, для участі в якому було етаповано ОСОБА_6 не має впливу на його право на перерахунок.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які би тягнули за собою безумовне скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності ухвали суду апеляційний суд відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи; що стороною захисту не надано таких доказів та не наведено таких обставин, які б спростовували висновки суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.07.2024 щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді