Провадження № 22-ц/803/7478/25 Справа № 426/775/19 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про виправлення помилки в рішенні суду та у виконавчому документі, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (суддя першої інстанції Юдіна С.Г.),
20 травня 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявоювиправлення помилки в рішенні суду та у виконавчому документі, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року заяву Публічного акціонерного товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» залишено без розгляду.
На вказану ухвалу суду представник Банку - Легезін О.Г., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що в договорі поруки №49/2013-Р/П від 25.03.2013, який було укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №49/2013-Р від 25.03.2019 вказано ім'я відповідачки як ОСОБА_3 , а отже в рішенні та у виконавчому документі допущено помилку в написанні імені відповідачки. У зв'язку з цим банк просив виправити помилку в повному тексті рішення та виконавчих листах.
ОСОБА_4 просив ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.
Інші учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, у судове засідання не з'явились.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи заяву Банка про виправлення описки без розгляду, місцевий суд виходив з того. що у провадженні суду є справа із спору між тими сторонами, про тай самий предмет і з тих самих підстав.
Також вказав, що у разі відмови судом у виправленні описки повторне подання заяви не передбачено.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Пунктом 4 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року представник Банку звернувся до суду із заявою про виправлення описки у рішенні Сватівського районного суду Луганської області від 18 червня 2019 року, та у виконавчих листах, які були видані на підставі цього рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяву ПАТ АТ «Укргазбанк» про виправлення описки в рішенні суду та у виконавчому документі було відмовлено, тобто заява розглянута та постановлено судове рішення.
21 травня 2025 року представник ПАТ АТ «Укргазбанк» - Петренко О.І. вдруге звертається із заявою про виправлення описки у тексті рішення суду 3 справі № 426/775/19 від 18.06.2019 року та у виконавчому документі.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року вказана заяву, місцевим судом була залишена без розгляду.
З аналізу поданої 21 травня 2025 року представником Банку заяви вбачається, що в останній посилається в якості підтвердження своєї позиції на інші обставини та долучив нові докази, а саме кредитний договір.
Колегія суддів вважає, що у місцевого суду не було підстав для залишення Банку заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки хоча Банком і подана заяву про виправлення описки, однак розгляд цієї заяви було завершено судовим рішенням, а тому твердження що у провадженні цього суду вже перебуває аналогічна справа, у даному випадку заява про виправлення описки є хибним, та не відповідає нормам процесуального права.
Також колегія суддів наголошує на тому, що процесуальне законодавство не обмежує заявника на повторне подання заяви про виправлення описки.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про залишення заяви без розгляду заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2025 року.
Головуючий- суддя О.В. Халаджи