Провадження № 22-ц/803/6551/25 Справа № 205/8010/24 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.,
суддів:Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Новокодацький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою (суддя першої інстанції Бізяєва Н.О.),
У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про оголошення фізичної особи померлою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, Дніпропетровської області, військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Благодатне, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Оголошено громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Благодатне, Волноваському районі, Донецької області під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення.
Днем смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05.08.1997 року Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області, уродженця міста Дніпропетровськ, вважати 14.03.2022 року.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник Міністерства оборони України - Зінченко С.О., та подав апеляційну скаргу, в якій вважає його необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Суд при прийнятті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи. Також, суд у неповній мірі встановив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, порушив норми процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
ОСОБА_4 , просив рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона зазначила, що заявниця зверталася з заявою до Міністерства оборони України щоб змінити статус її чоловіка ОСОБА_3 загиблого на безвісти зниклого. У відповіді від ОК “СХІД» на звернення було зазначено, що на підставі проведеного службового розслідування та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2022 року №49, ОСОБА_3 обліковується військовою частиною, як загиблий під час бойових дій із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил рф на території Донецької області. В ході зазначеного службового розслідування було встановлено очевидців того, як солдат ОСОБА_3 перебуваючи біля медичного автомобіля з метою евакуації поранених отримав поранення несумісне з життям.
Службове розслідування прямо встановило, що старший солдат ОСОБА_5 отримав поранення несумісне з життям. Вважаю, що висновки з службового розслідування в сукупності з іншими поданими заявницею доказами є беззаперечним підтвердженням обставин смерті її чоловіка.
ОСОБА_2 , просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Від Новокодацького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 .
16.11.2021 року ОСОБА_3 заключив Контракт з Міністерством оборони України в особі: командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 та зарахований до списків особового складу.
Заявник ОСОБА_1 отримала Сповіщення сповіщення сім'ї (близьких родичів) на тих, хто зник безвісті від 07.06.2022 року де останню сповіщено, що її чоловік « ОСОБА_3 , 1967 р.н., після виконання завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області, 14.03.2022 зник безвісти ».
Згідно Акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця від 27.04.2022 року, затвердженого Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 , старший солдат водія-санітара медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 « ОСОБА_3 1967 р.н, після виконання завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області, 14.03.2022 зник безвісти під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за відсутності ознак протиправної поведінки вищезгаданого військовослужбовця».
Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування: «…встановлено, що 14.03.2022 по передовим позиціям в населеному пункті Благодатне Донецької області з метою прориву позицій НОМЕР_4 механізованого батальйону та подальшого наступу було відкрито вогонь з артилерії різного калібру з боку Збройних Сил Російської Федерації, після чого відбулося безпосереднє зіткнення з противником та стрілковий бій, старший солдат ОСОБА_7 перебуваючи біля медичного автомобіля з метою евакуації поранених отримав поранення несумісні з життям. Таким чином під час введення бою з противником боєприпас невизначеного калібру розірвався безпосередньо біля медичного автомобілю де перебував старший солдат ОСОБА_8 , в результаті чого останній отримав поранення несумісні з життям » « … У зв'язку з шквальним вогнем зі сторони противника та проведення тактичного маневру тіло загиблого старшого солдата ОСОБА_9 з поля бою евакуювати не вдалось».
Також суд зазначає, що матеріали службового розслідування містять протоколи опитування щодо зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 , де головний старшина НОМЕР_4 механізованого батальону, сержант ОСОБА_10 та командир 3 протитанкового відділення протитанкового взводу НОМЕР_4 механізованого батальону, старший солдат ОСОБА_11 пояснили, що 14.03.2022 року по передовим позиціям в населеному пункті Благодатне Донецької області противник з метою прориву оборони та подальшого просування здійснив наступ на позиції НОМЕР_4 механізованого батальону, в результаті чого відбулося безпосереднє зіткнення з противником, старший сержант ОСОБА_3 перебуваючи біля медичного автомобіля з метою евакуації поранених отримав поранення несумісні з життям. Таким чином, під час введення бою з противником боєприпаси невизначеного калібру розірвався безпосередньо біля медичного автомобіля, де перебував старший солдат ОСОБА_3 , в результаті чого останній отримав поранення несумісне з життям.
Згідно витягу із журналу ведення бойових дій № НОМЕР_5 механізованого батальону від 24.02.2022 зроблено запис в розділ «Завдання військ (підрозділів) та коротке викладання ходу бойових дій» - ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16:00 год. противник здійснив обстріл. Обстірл закінчено. Зафіксовано загиблих, в тому числі: ОСОБА_3 .
30.05.2023 року ОСОБА_1 отримала відповідь № 1314/10/1/223 від в/ч НОМЕР_6 де зазначено, що «…відповідно до Акту про настання смерті старшого солдата ОСОБА_12 від 27.04.2022 №? 4 складеного в присутності безпосередніх свідків події, причиною смерті встановлено: "Вогнепальні кульові поранення та осколкові поранення". Травма виявилась не сумісною із життям. Враховуючи відсутність інших відомостей про подію, що свідчила б про перебування старшого солдата ОСОБА_12 на лікуванні, а полоні та ін. - відсутні підстави піддавати сумніву результати службового розслідування…».
26.06.2023 року ОСОБА_1 отримала відповідь від в/ч НОМЕР_6 « …відповідаємо Вам, що ОСОБА_3 на підставі проведеного службового розслідування та наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 27.04.2022 №48, обліковується військовою частиною як загиблий під час бойових тій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківшини та територіальної цілісності. відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області…».
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесений до єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливими обставинами на території бойових дій (під час воєнних дій), що підтверджується повідомленням на их, хто зник безвісті за №858 від 07.06.2022 року, де зафіксовано, що після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і отримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області, 14.03.2022 року, зник безвісті.
Відповідно Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1154 від 01.04.2025 року «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2022 №48 «Про підсумки службового розслідування по факту загибелі старшого солдата ОСОБА_13 », внесено зміни у наступній редакції:
«Таким чином, в ході проведення службового розслідування встановлено, що 14.03.2022 по передовим позиціям в населеному пункті Благодатне Волноваського району Донецької області з метою прориву позиції НОМЕР_4 механізованого батальону та подальшого наступу було відкрито вогонь з артилерії різного калібру з боку Збройних Сил РФ, після чого відбулося безпосереднє зіткнення з противником та стрілків бій, старший солдат ОСОБА_3 перебуваючи біля медичного автомобіля з метою евакуації поранених отримав поранення несумісне з життям. Таким чино під час ведення бою з противником боєприпаси невизначеного калібру розірвався безпосередньо біля медичного автомобілю де перебував старший солдат ОСОБА_5 , в результаті чого останній отримав поранення несумісне з життям».
Ухвалюючи рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив з того, що на час ймовірної загибелі військовослужбовця ОСОБА_13 у вказаному населеному пункті зазначені такі дати введення бойових дій: дата початку бойових дій 24.02.2022, дата завершення бойових дій 04.04.2022. При цьому територією активний бойових дій вказаний населений пункт зазначається з 12.06.2022 по 15.02.2024.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини третя статті 46 ЦК України).
Частиною першою статті 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Суд першої інстанції послався також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2024 року у справі ЄУН 755/11021/22:
«50. Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
51. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
52. За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
-воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
-бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
-воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
-район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
53. Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
54. Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом»…
56. Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
57. Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні…
70. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
71. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
72. Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.
73. Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
74. Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
75. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
76. Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.
77. Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.
78. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
79. Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
80. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
81. Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
82. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).
83. У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
84. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
85. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності…
92. Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.
93. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
94. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
95. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
96. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
97. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
98. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
99. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
100. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності».
У справі, що переглядається, встановлено, що заявниця звернулася до суду з заявою про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти в населеному пункті Благодатне Волноваського району Донецької області під час виконання бойових завдань.
При ухваленні рішення суд правильно виходив із того, що чоловік заявниці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 16.11.2021 року заключив контракт з Міністерством оброни України в особі командира ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно Акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця від 27.04.2022 року, затвердженого Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 , старший солдат водія-санітара медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 « ОСОБА_3 1967 р.н, після виконання завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області, 14.03.2022 зник безвісти під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за відсутності ознак протиправної поведінки вищезгаданого військовослужбовця».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходячи з принципів верховенства, справедливості, розумності та пропорційності, соціального контексту цієї справи, враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду та уникаючи надмірного формалізму, за конкретних обставин зникнення безвісті ОСОБА_3 , при відсутності протягом тривалого часу (понад три роки) відомостей про нього, вважав можливим оголосити ОСОБА_3 померлим до спливу строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України. При цьому, враховуючи конкретні обставини зникнення безвісті ОСОБА_3 , суд першої інстанції з урахуванням положень ч. 3 ст. 46 ЦК України обґрунтовано вважав можливим оголосити його померлим від дня вірогідної загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в населеному пункті Благодатне, Волноваському районі, Донецької області під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення.
За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторення заперечень проти заяви, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи учасників справи перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2025 року.
Головуючи суддя О.В. Халаджи