Провадження № 11-сс/803/1747/25 Справа № 203/6033/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025042030000122 від 13 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 26 жовтня 2025 року з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що долученими матеріалами до клопотання підтверджено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 9-ти років. Останній офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисних мотивів.
Вказані обставини, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра ґрунтується у т.ч. на показах свідка ОСОБА_10 , дані про якого відомі підозрюваному та містяться в матеріалах клопотання, в своїй сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідка у кримінальному провадженні з метою зміни ним змісту та обсягу своїх свідчень, які він буде надавати під час досудового розслідування та в суді; вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень з корисних мотивів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити підозрюваному запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний з тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує про недоведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри. Вважає, що заявлені ризики не доведені, які є абстрактними, при цьому слідчий суддя не надав належної оцінки встановленим ним ризикам. Останній раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має постійне зареєстроване місце проживання саме в м. Дніпрі, де піддається кримінальному переслідуванню, характеризується суто позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків, які є пенсіонерами та непрацездатні за віком, а батько хворий на онкологію, рідний брат захищає країну в лавах ЗСУ, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, але має незадовільний стан здоров'я, перебуває на обліку у лікаря пульмонолога. Відсутні також докази того, що до моменту затримання ОСОБА_7 змінював місце проживання, номери телефонів, якими користувався, автомобілі, вчинював інші дії, які свідчили б про його намір переховуватися.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 та пред'явлення йому осіб для впізнання за фотознімками; протоколом огляду флеш-носія з аудіо розмовою між свідком ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ; протоколом огляду імітаційних грошових коштів, які в подальшому було передано ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події та затримання і особистого обшуку.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у причетності до вчинення інкримінованого йому злочину, апеляційний суд відхиляє з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_7 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останнього до вчинення інкримінованого йому злочину є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Санкція ч. 3 ст. 332 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді триманні під вартою.
Щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК.
Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
Останній офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів. Підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисних мотивів.
Вказані обставини, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра ґрунтується у т.ч. на показах свідка ОСОБА_10 , дані про якого відомі підозрюваному та містяться в матеріалах клопотання, в своїй сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідка у кримінальному провадженні з метою зміни ним змісту та обсягу своїх свідчень, які він буде надавати під час досудового розслідування та в суді; вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень з корисних мотивів.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Ризики переховування від органів досудового розслідування та суду суттєво збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка значно обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання та поруки.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих, розшукових дій, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та його участь у процесуальних діях можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження захисника щодо відсутності судимості у підозрюваного та наявності місця проживання, міцних соціальних зв'язків, суд апеляційної інстанції бере до уваги, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді і відмови у застосуванні запобіжного заходу, оскільки жодним чином не спростовують встановлених ризиків, існували на час інкримінованих йому подій, проте не слугували стримуючим фактором для ОСОБА_7 під час ймовірного вчинення злочинів.
На думку колегії суддів, враховуючи наведені обставини, а також тяжкість та характер скоєного злочину, застосування альтернативного запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного на даній стадії, а наведені позитивні характеристики заслуговують на увагу, однак не слугують достатньою підставою для обрання іншого виду запобіжного заходу.
Разом з тим, слідчий суддею належним чином виконані вимоги ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК та визначено заставу як альтернативний запобіжний захід і обґрунтовано встановлений розмір застави.
Доводи захисника не містять нових відомостей, які б не були предметом розгляду слідчим суддею і які б мали істотне значення для вирішення клопотання слідчого та дістали належну оцінку. Крім того, твердження захисника, які зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, не можуть бути розцінені як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись статтями 177-178, 183, 200, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4