Провадження № 11-кп/803/2752/25 Справа № 202/6069/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року у кримінальному провадженні №120250422100000749 від 10 травня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, офіційне не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
За ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком до 14 вересня 2025 року включно із визначенням альтернативної застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення та вказано, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж застава у визначеному розмірі. При наданні оцінки вказаним прокурором ризикам, судом враховано тяжкість, суспільний інтерес та обставини вчинення інкримінованого злочину, наявність попередніх судимостей та відсутність легального джерела доходу.
З урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, даних про особу обвинуваченого та його майнового стану судом визначено альтернативну заставу.
В апеляції:
- обвинувачений просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків, оскільки будь-яких спроб переховування не вчиняв, та новий кримінальних правопорушень не вчиняв, активно сприяв розкриттю злочину та дотримувався правомірної поведінки, неофіційно працював та проживав разом із сім'єю.
Зазначає, що судом не враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, що буде слугувати достатніми стримуючими факторами у запобіганні ризиків.
Вилухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та з викладених в ній підстав наполягали на її задоволенні, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, перевіривши надані матеріали та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 були належним чином враховані обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Враховані об'єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільно інтересу, дані про особу обвинуваченого, інші обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб із застосуванням вогнепальної зброї, яке відповідно до приписів ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що в сукупності дає підстави вважати, що останній усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, враховується, що обвинувачений перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній є особою раніше судимою, за вчинення аналогічних злочинів, при цьому враховується, що після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив, а тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є вагомим.
Окрім того, приймається до уваги, що обвинувачений не працевлаштований, легального джерела доходу не має, що може додатково спонукати до протиправної діяльності, з метою отримання коштів на існування.
Що стосується доводів ОСОБА_6 , про те, що він має місце проживання, цивільну дружину та стійкі наміри на дотримання належної процесуальної поведінки, то ці обставина не можуть бути важелем для зменшення встановлених ризиків, оскільки існували на момент інкримінованих подій та не слугували стримуючим фактором для обвинуваченого.
Ствердження сторони захисту щодо непомірного розміру застави, є також необґрунтованими, з огляду на таке.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого його майнового стану та об'єкта злочинного посягання, а саме громадської безпеки, визначена застава у даному випадку не є непомірною і буде цілком достатньою для виконання процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Приймається до уваги, ОСОБА_6 визначено середній розмір застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що повністю узгоджується та кореспондується з положеннями п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, якою визначено, що розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підстав для зменшення застави та визначення її у мінімальному розмірі, з огляду на дані про особу обвинуваченого, не вбачається.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду та вважає, що вказані ризики є виключно вагомими і не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеною заставою.
Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому необхідно акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року у кримінальному провадженні №120250422100000749 від 10 травня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4