Провадження № 22-ц/803/4153/25 Справа № 204/7599/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
16 вересня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, яку з урахуванням уточнень обґрунтовувала тим, що відповідно до свідоцтва про народження, її батьком записано ОСОБА_3 . Однак даний запис було внесено зі слів матері позивачки ОСОБА_4 в порядку ст. 135 СК (редакції закону 2005 року), оскільки на момент народження позивачки її мати не перебувала у шлюбі, спільну заяву про визнання батьківства батьки чи батько окремо не подавали. Біологічним батьком позивачки є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого від народження позивачка знає як свого рідного батька, він постійно мешкав разом з нею та її матір'ю, а в подальшому і з молодшим братом ОСОБА_5 однією родиною.
Шлюб батьків на момент народження позивачки не був зареєстрований, а відповідач не був записаний як її батько через те, що відповідач на той момент не мав паспорта. Свій перший паспорт громадянина України відповідач отримав лише 05 квітня 2011 року вже після народження позивачки. В подальшому відповідач із заявою про визнання свого батьківства щодо позивачки до органів РАЦС чи з позовом до суду не звертався.
Відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з позовом про визнання батьківства. Зазначає, що факт, що відповідач є батьком позивачки підтверджує те, що при реєстрації її народження як її батько було зазначено особу з ім'ям та по-батькові « ОСОБА_6 », а по-батькові позивачки « ОСОБА_7 », що співпадає з анкетними даними відповідача, крім того 19 жовтня 2019 року мати позивачки та відповідач здійснили церковний шлюб, також є в наявності фото позивачки з відповідачем. Батьківство відповідача можуть підтвердити свідки, які добре знають родину позивачки та відповідача. Також вказує, що з невідомих позивачці причин відповідач та її мати безвідповідально не оформили її документи у відповідності до фактичних та дійсних обставин.
Просила визнати ОСОБА_2 її батьком та внести зміни до актового запису про народження позивачки, зазначивши її батьком відповідача та видати нове свідоцтво про народження.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначала, що позивачем надано належні та допустимі докази для підтвердження факту батьківства відповідача, зокрема свідоцтво про народження позивача та витяг держреєстру щодо запису про народження; копію паспорта відповідача, який виданий у 2011 році після народження позивачки, свідоцтво про здійснення таїнства вінчання між матір'ю позивача та відповідачем, спільні фотокартки сторін, а також покази допитаних у судовому засіданні свідків. Крім того, відповідач визнав позов. Також зазначає, що вона не ухиляється від проведення експертизи та встановленню істини, а лише пояснювала, що її проведення ускладнюється тим, що відповідач проходить службу в лавах ЗСУ.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про призначення генетичної експертизи для встановлення кровної спорідненості із відповідачем, яке ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2025 року задоволено та призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу.
Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про доставку повістки в електронному кабінеті третій особі та представнику позивача, а також довідки про доставку судової повістки у вигляді СМС позивачу та відповідачу (а.с.124 зворот). Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він погоджувався з доводами апеляційної скарги та не заперечував проти її задоволення. Зазначав, що ознайомився із висновком експерта №209-МГ та згоден із його змістом й результатами. Також просив розглядати справу без його участі у зв'язку із перебуванням на військовій службі.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в відомостях про батьків в свідоцтві про народження батьком позивачки зазначений ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видано 22 червня 2005 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені на підставі заяви ОСОБА_8 № 87 від 22 червня 2005 року.
19 жовтня 2019 року мати позивачки ОСОБА_4 та відповідач здійснили церковний шлюб, про що в церковній книзі зроблено запис № 32.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 пояснила, що позивачка є її онучкою, а відповідач є її сином. Зазначила, що відповідач не встиг зареєструвати позивачку як доньку, оскільки у нього не було паспорту до 2012 року. Відповідач та позивачка проживають разом приблизно з 2005 року.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивачка є її донькою, вона з відповідачем почали проживати разом за місяць до пологів разом з його матір'ю, оскільки не мали особистого житла. Вказала, що документами займалась її мати, оскільки вона з дитиною була в лікарні, а чому мати зазначила прізвище для позивачки саме « ОСОБА_10 », пояснити не може. Зазначила, що експертиз або ДНК-тестів не робили, тому що знали, що позивачка є їх спільною донькою з відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено кровної спорідненості відповідача та позивачки. При цьому зазначав, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи, однак позивач відмовилась від її проведення.
Із такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитись з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21), на яку посилається скаржник, зазначено, що «позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України). Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
За висновком молекулярно- генетичної експертизи №209-МГ від 16.06.2025 року ОСОБА_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_1 . Вірогідність того,що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_1 складає не менше 99,9999%.
Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
За таких обставин є підстави для задоволення позовних вимог. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, то на її користь із відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виключити з актового запису № 633, складеного 22 червня 2005 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька - ОСОБА_3 .
Внести зміни до актового запису № 633, складеного 22 червня 2005 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2025 року.
Судді: