Ухвала від 17.09.2025 по справі 200/4720/24

УХВАЛА

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 200/4720/24

адміністративне провадження № К/990/36877/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 200/4720/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа Головне управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа Головне управління ДПС в Одеській області в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 669/05-99-07-04 від 05 квітня 2024 року в частині покладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1647025,50 гривень.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

Як встановлено з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" скаржник вже звертався з касаційною скаргою 22 серпня 2025 року, проте, вона була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року, як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Під час перевірки вдруге зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Аналогічно попередній редакції касаційної скарги у поданій вдруге міститься посилання на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Скаржник подаючи касаційну скаргу вказав, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

При цьому, посилаючись на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник зазначає про застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Так, скаржник посилається на ті самі постанови Верховного Суду посилання на які ухвалою від 01 вересня 2025 року вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у розрізі кожного податкового повідомлення-рішення, які є предметом судового оскарження у цій справі.

Правова позиція Верховного Суду, яка висловлена в постановах, на які в касаційній скарзі посилається відповідач, ґрунтується на фактичних обставинах кожної справи та наявних в матеріалах справи доказах. Отже доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

У скарзі викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам заявника не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 200/4720/24 - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко

Попередній документ
130291184
Наступний документ
130291186
Інформація про рішення:
№ рішення: 130291185
№ справи: 200/4720/24
Дата рішення: 17.09.2025
Дата публікації: 18.09.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (30.10.2025)
Дата надходження: 30.10.2025
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в сумі 1647025,50 гривень
Розклад засідань:
14.08.2024 09:30 Донецький окружний адміністративний суд
28.08.2024 14:00 Донецький окружний адміністративний суд
12.09.2024 09:00 Донецький окружний адміністративний суд
16.07.2025 10:00 Перший апеляційний адміністративний суд
30.07.2025 13:00 Перший апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
КАЗНАЧЕЄВ ЕДУАРД ГЕННАДІЙОВИЧ
ЯКОВЕНКО М М
суддя-доповідач:
ГОЛУБОВА Л Б
ГОЛУБОВА Л Б
КАЗНАЧЕЄВ ЕДУАРД ГЕННАДІЙОВИЧ
ЯКОВЕНКО М М
3-я особа:
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області
Головне управління ДПС в Одеській області
3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області
Головне управління ДПС в Одеській області
відповідач (боржник):
Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області
Головне управління ДПС в Донецькій області
Головне управління ДПС в Одеській області
Головне управління ДПС у Донецькій області
Відповідач (Боржник):
Головне управління ДПС в Донецькій області
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління ДПС в Одеській області
Головне управління ДПС у Донецькій області
заявник касаційної інстанції:
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області
Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області
Державна податкова служба України
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Головне управління ДПС у Донецькій області
позивач (заявник):
Фізична особа-підприємець Великородна Марія Вадимівна
представник відповідача:
Голуб Максим Ігорович
представник позивача:
адвокат Дробчак Людмила Володимирівна
представник скаржника:
Согутовська Ольга Володимирівна
представник третьої особи:
Грушка Владислав Вадимович
суддя-учасник колегії:
ВАСИЛЬЄВА І А
ГАЙДАР АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
ДАШУТІН І В
Компанієць Ірина Дмитрівна
КОМПАНІЄЦЬ ІРИНА ДМИТРІВНА
ШИШОВ О О