СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5865/25
ун. № 759/21601/25
17 вересня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №62024100130000739 від 04.04.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Святошинського районного суду міста Києва звернувся слідчий Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , з клопотанням погодженим прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до підозрюваного у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, із утриманням останнього у Київському слідчому ізоляторі - ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник, думку якого підтримав підозрюваний, заперечував проти задоволення клопотання, та просив обрати більш м'який запобіжний захід, оскільки підозрюваному вже виповнилося 55 років, має постійне місце проживання та має намір повернутися до військової служби.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Згідно з указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено та який діє по теперішній час.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 6 грудня 1991 року та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
05.03.2022 ОСОБА_5 відповідно до Указу Президента України від
24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.02.2024 №71-СЧ солдата призваного по мобілізації ОСОБА_5 призначено солдатом резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 по мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солдат
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 по мобілізації, в порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, 02.03.2024 приблизно о 21 год. 00хв. самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
В подальшому військовослужбовець ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 16.09.2025, тобто до моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України працівниками Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, чим було закінчено вказаний триваючий злочин.
16.09.2025 о 13 год. 27 хв. ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Підозра ОСОБА_5 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: актом службового розслідування; протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому необхідно врахувати те, що ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування у зв'язку з тим, що проходить службу у Збройних Силах України, тобто являться військовослужбовцем, перебуває у задовільному стані здоров'я, до військової частини самостійно не прибув більше року, та вже рік та шість місяців перебуває поза межами частини, добровільно наміру не має повертатись на службу, зловживає алкогольними напоями.
- наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу в одній військовій частині і будуть взаємодіяти між собою.
- підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу підозрюваного, який не судимий, його репутацію, міцність його соціальних зв'язків, який утриманців немає, вік та стан здоров'я підозрюваного, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд з прав людини у п. 36 зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Сукупність вказаних обставин є достатньою для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти наявним ризикам, і досягти мету, передбаченої ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, слідчий суддя не вбачає правових підстав для визначення розміру застави, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 407 КК України.
Керуючись вимогами статей ст. ст. 32, 131, 132, 176 - 178, 183-184, 193-194, 196, 369, 376, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №62024100130000739 від 04.04.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 14.11.2025 включно, без визначення розміру застави, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1