Дата документу 17.09.2025Справа № 554/12312/25
Провадження № 2-а/554/175/2025
17 вересня 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду м. Полтави Сініцин Е.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 05 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху в зв'язку з необхідністю виконати вимоги підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», та доплатити судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
15.09.2025 року представник позивача направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій вказував на обґрунтування сплаченої ним суми судового збору у розмірі 605,60 гривень відповідно до практики Верховного суду.
Суддя вважає, що позивачем не усунуті недоліки, що зазначені в Ухвалі суду від 05.09.2025 року, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у повному обсязі, з огляду на наступне.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставкою судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 01 січня 2024 року складає 1 211,20 грн.
Заявник, посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного суду №543/775/17 від 18.03.2020 року вказує, що Великою Палатою Верховного Суду визначено правову позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддя зазначає, що в вказаній заявником Постанові Великої Палати Верховного суду №543/775/17 від 18.03.2020 року йде посилання на норми ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», яка відсутня в зазначеному Законі.
Водночас, суддя вважає за необхідне звернути увагу позивача на спільну окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у вищевказаній справі.
З наведеного випливає, що порядок формування платежу за оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушення сформований кореспондуючою нормою Закону України «Про судовий збір», а саме пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону.
Суддя зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, зазначені висновки, викладені в постановах Верховного Суду, не можуть слугувати самостійним джерелом права, а підлягають застосуванню виключно у спірних правовідносинах та в межах норм Закону.
Суддя вказує, що питання сплати судового збору у даній справі не є предметом спору, а отже - при застосуванні відповідних норм не вбачається спірних правовідносин, в той же час ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» включає в себе норми, що однозначно трактують диспозицію Закону в частині правових підстав та обсягів судового збору, що підлягає сплаті, зокрема і у випадку звернення до адміністративного суду (у даному випадку - місцевого загального як адміністративного) фізичної особи з позовом немайнового характеру.
Представником позивача - адвокатом Ткаченко А.В. у заяві про усунення недоліків не наведено жодного обґрунтування із посиланням на діючі норми права, що вказувало б на правові підстави альтернативних ставок судового збору, крім визначених в пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відтак суддя вважає доводи необґрунтованими.
Позивачу було роз'яснено, що у разі не усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 168 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, суддя приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 169, 248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її ухвалення.
Суддя Е.М. Сініцин.