Дата документу 16.09.2025Справа № 554/13614/25
Провадження № 1-кс/554/11458/2025
16 вересня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170010001698 від 05.08.2025 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терещенки Котелевського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, військовослужбовця, не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001698 від 05.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 17.07.2025 року о 06 год. 40 хв., в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби, а саме розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 , час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.
16 вересня 2025 ОСОБА_5 добровільно з'явився до ТУ ДБР у м. Полтава за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 25, в зв'язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, ОСОБА_5 з 17 липня по 16 вересня 2025 обов'язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав та займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
16.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема матеріалами службового розслідування.
Зважаючи на це, оскільки існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 , думку якої підтримав підозрюваний ОСОБА_5 , заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не доведеними. Просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що того вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001698 від 05.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
16.09.2025 року слідчий ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою.
Констатуючи це, суд виходить з того, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об?єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Така позиція узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», в яких наголошено на тому, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об?єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не є предметом розгляду слідчим суддею на даній стадії кримінального процесу.
Крім того, слідчий суддя, усупереч доводам захисника, вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Стороною обвинувачення також доведено, що ОСОБА_5 може як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення їх у будь-який спосіб до зміни показань або до відмови від давання показань.
Зважаючи на нехтування підозрюваним ОСОБА_5 вимогами чинного законодавства України, а саме порушення ним вимог ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що останній може перешкодити у кримінальному провадженні іншим чином, зокрема шляхом неявки до органу досудового розслідування та суду, а також шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність його соціальних зв'язків у місці проживання, його репутацію, майновий стан, а також відсутність судимостей.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов'язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; наявність достатніх підстав уважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.
Крім того, частиною 8 статті 176 КПК України імперативно визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, положеннями ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а тому враховуючи наявність доведених ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визначення останньому застави, як альтернативи триманню під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави як альтернативи.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, який обчислювати з 15 год. 00 хв. 16 вересня 2025 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 14 листопада 2025 року, 15 год. 00 хв.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 16 вересня 2025 року о 17 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1