Справа № 357/4525/25
1-кп/357/709/25
15.09.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судового засідання № 6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12025111030000391 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Новоград-Волинський Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із початковою загальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Встановлено, що 11.04.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 357/3401/23, яка набрала законної сили 21.04.2023 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років.
Однак ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 02.04.2024 керував транспортним засобом марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та стосовно ОСОБА_3 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2024 за ч.5 ст.126 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 13.06.2024, 27.06.2024, 09.10.2024, 17.10.2024, 31.10.2024, повторно сідав за кермо, керував автомобілем та зупинявся працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_3 продовжуючи умисно не виконувати вказану постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2023, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 08.02.2025, близько 15 години 33 хвилин керував автомобілем марки «Citroen C4 Picasso», державний номерний знак НОМЕР_2 та рухався по вул. Ярмаркова, 23, в м. Біла Церква, Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Тим самим, ОСОБА_3 02.04.2024, 13.06.2024, 27.06.2024, 09.10.2024, 17.10.2024, 31.10.2024 та 08.02.2025 діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою позбавлено останнього права керувати транспортними засобами строком на сім років.
Між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника останнього адвоката ОСОБА_5 15 вересня 2025 року, укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання:
- за ч. 1 ст. 382 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України віднесений до нетяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам, а отже угода відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, зокрема, вимогам ст. 52, 53КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений погоджується на призначення узгодженого покарання.
Суд погоджується з наведеними в обвинувальному акті обставинами, які пом'якшують покарання та визнає відповідно до п.1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання: щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Вирішуючи питання спеціальної конфіскації автомобіля марки «Citroen C4 Picasso», державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався обвинуваченим як знаряддя вчинення кримінального правопорушення суд виходить з наступного.
Прокурор просить не застосовувати, спеціальну конфіскацію до автомобілям марки «Citroen C4 Picasso», державний номерний знак НОМЕР_2 , який, на його думку, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Як видно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Citroen C4 Picasso», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до розписки від 10.02.2025 їй було передано на зберігання транспортний засіб до вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як видно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_3 проживає разом з обвинуваченим за однією адресою: АДРЕСА_2 . На час ухвалення вироку обвинуваченому є повних 19 років.
Відповідно до висунутого обвинувачення рішення про позбавлення права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років було ухвалено Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 11.04.2023 за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 357/3401/23, тобто тоді коли обвинувачений був неповнолітнім та йому було 17 років.
Таким чином власник автомобіля ОСОБА_6 як мати на той час неповнолітнього ОСОБА_3 знала або могла знати про обмеження його в правах за наслідками притягнення до адміністративної відповідальності.
Даних про те, що обвинувачений протиправно заволодів автомобілем ОСОБА_6 суду не надано і самим обвинуваченим про це гне вказувалося.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації до знаряддя вчинення кримінального правопорушення - автомобіля марки «Citroen C4 Picasso», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 15 вересня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника останнього адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене в угоді покарання:
- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази у справі:
- DVD-R диски із вмістом відеозаписів з місця події за 08.02.2025 за адресою м. Біла Церква вул. Ярмаркова, 23, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах справи.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі ч. 1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації примусово безоплатно вилучити у власність держави транспортний засіб марки «Citroen» моделі «Picasso» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та знаходяться у неї на зберіганні.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_7