Справа № 560/9932/25
іменем України
15 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд визнати протиправною відмову та бездіяльність відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби з підстав, визначених підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та зобов'язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", шляхом прийняття відповідного наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.02.2025 звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом з питання звільнення його з військової служби у запас, через сімейні обставини, а саме за підпунктом «г» (через такі сімейні або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловлюють бажання продовжувати служити) у зв'язку з наявністю у сестри інвалідності другої групи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Проте, ОСОБА_1 отримав відмову у звільненні з військової служби. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходить військову службу на посаді командира відділення РЕБ інженерно-саперного взводу НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
28.02.2025 позивач звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом з питання звільнення його з військової служби у запас через сімейні обставини відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме ОСОБА_1 зазначив у рапорті про необхідність здійснювати постійний догляд за його сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення та які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До рапорту позивач додав нотаріально завірені копії: паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 ; паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 ; паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 ; паспорту та РНОКПП ОСОБА_5 ; довідки до акту огляду МСЕК; висновку ЛКК закладу охорони здоров'я з відміткою про потребу в постійному догляді; довідку про отримання соціальної допомоги; довідки до акта огляду МСЕК; витягу з протоколу ЛКК закладу охорони здоров'я з відміткою про потребу в постійному догляді; довідки до акта огляду МСЕК; витягу з протоколу ЛКК закладу охорони здоров'я з відміткою про потребу в постійному догляді; свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витягу з протоколу ЛКК, що підтверджує потребу в постійному догляді ОСОБА_5 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; повний витяг щодо актового запису про народження ОСОБА_2 ; повний витяг щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ; довідку №22 Загайпільського округу Підгайчиківської сільської ради про те, що ОСОБА_2 не перебувала в шлюбі та не має дітей; довідку №23 Загайпільського округу Підгайчиківської сільської ради про те, що ОСОБА_3 народила та виховала двох дітей; нотаріально завірену копію акту обстеження житлово-побутових умов проживання; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням інформації про відсутність інших осіб, що можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 ; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду Загайпільського округу Підгайчиківської сільської ради.
Листом від 07.04.2025 №959/5551 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби. Відмова мотивована тим, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №489876 ОСОБА_2 , яка є сестрою позивача, є особою з інвалідністю другої групи внаслідок загального захворювання. Жодних рекомендацій щодо потреби в постійному догляді відсутні. Доданий висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №101/7, згідно якого ОСОБА_2 потребує догляду вже внаслідок психічного розладу. Окрім цього встановлені інші члени сім'ї ОСОБА_2 , які не визнані медико-соціальною експертною комісією непрацездатними особами.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У відповідності до п.п. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах : через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, є:
1) член сім'ї військовослужбовця другого ступеня споріднення є особою з інвалідністю І або ІІ групи;
2) така особа потребує постійний сторонній догляд;
3) у такій особи відсутності інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду. Потреба у постійному догляді таких членів сім'ї підлягає встановленню за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відмовляючи позивачу у звільненні зі служби, відповідач, як слідує з листа від 07.04.2025 №959/5551 зазначає, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №489876 ОСОБА_2 , яка є сестрою позивача, є особою з інвалідністю другої групи внаслідок загального захворювання. Жодних рекомендацій щодо потреби в постійному догляді відсутні. Доданий висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №101/7, згідно якого ОСОБА_2 потребує догляду вже внаслідок психічного розладу. Окрім цього встановлені інші члени сім'ї ОСОБА_2 , які не визнані медико-соціальною експертною комісією непрацездатними особами.
При цьому, судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача другого ступеня споріднення, а саме рідною сестрою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження та витягів щодо актового запису про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією Довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №489376, виданої Івано-Франківською спеціалізованою психіатричною МСЕК 23.11.2023.
Відповідно до Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №101/7 від 18.02.2025, виданого КНП "Коломийська ЦРЛ" КМР, ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності потребує постійного стороннього догляду.
Висновок виданий на підставі Наказу МОЗ України №667 від 31.07.2013, яким затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція № 677).
Згідно з пунктом 3 Інструкції № 677 висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за нею постійний сторонній догляд, у довільній формі.
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 677 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинне бути зумовлене психічним розладом.
Таким чином, висновок лікарської комісії №101/7 від 18.02.2025, виданий КНП "Коломийська ЦРЛ" КМР підтверджує необхідність ОСОБА_2 постійного стороннього догляду, як за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу.
Щодо наявності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, суд зазначає, що до рапорту було додано підтверджуючі документи про те, що інших осіб, які можуть здійснювати сторонній догляд не має.
Члени сім'ї ОСОБА_2 першого та другого ступеню споріднення, а саме, батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_5 є особами з інвалідністю ІІ групи та також потребують сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №232587 від 31.08.2008 та витягом з протоколу ЛКК №228/41 від 29.10.2024 (стосовно матері - ОСОБА_3 ), довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ №0788081 від 05.10.2016 та витягом з протоколу ЛКК №7 від 13.02.2025 (стосовно батька ОСОБА_4 ).
Окрім того, позивачем надано до суду свідоцтво про розірвання шлюбу щодо розлучення батьків ОСОБА_2 з 1984 року та витяг з протоколу ЛКК №26/2 від 13.02.2025, щодо бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
В той же час, оскільки відповідачу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним, а саме щодо наявності чи відсутності підстав, передбачених пп. ''г'' п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для звільнення позивача зі служби, у випадку визнання відмови протиправною, свобода розсуду відповідача звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про звільнення позивача зі служби.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, оскільки наданими документами у сукупності, які також надавались відповідача, підтверджується той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує здійснення постійного стороннього догляду та у неї відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.І. Тарновецький