Справа № 163/1920/24
Провадження № 1-кс/163/429/25
04 вересня 2025 року Слідчий суддя Любомльського районного суду
Волинської області ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з прокурором Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про надання в кримінальному провадженні № 42024032110000047 дозволу на примусове відібрання біологічних зразків,
Клопотання обґрунтувала тим, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, полягає у тому, що вона як директор Руденського психоневрологічного інтернату, тобто будучи службовою особою, вчинила розтрату майна Руденського психоневрологічного інтернату при таких обставинах. Так, ОСОБА_5 , не проаналізувавши загальнодоступну відкриту інформацію про ціни, і маючи потребу в придбані для підопічних інтернату та для потреб інтернату товарів, уклала договори з ФОП ОСОБА_6 про купівлю товарів за цінами значно вищими від ринкових. У період з квітня по 16 травня 2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території Руденського психоневрологічного інтернату, що по вулиці Залізничній в селі Руда Ковельського району Волинської області без застосування процедури відкритих торгів, шляхом спрощеної процедури закупівлі в одного учасника уклала 11 договорів про купівлю товарів із ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). В подальшому ФОП ОСОБА_6 здійснено поставку товарів за завищеними цінами. Загальний розмір суми коштів на яку було завищено ціни на придбані у ФОП ОСОБА_6 товари склав 371 969,50 гривень. В подальшому ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вартість придбаних товарів перевищує ринкову, діючи умисно в інтересах ФОП ОСОБА_6 будучи наділеною правом розпорядження коштами очолюваної установи, перерахувала на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6 кошти в загальній сумі 906 915 гривень.
28 серпня 2025 року слідчою винесено постанову про відібрання зразків букального епітелію у ОСОБА_5 . Після ознайомлення із вказаною постановою підозрювана відмовилася надати зразки букального епітелію про що зробила запис у протоколі відібрання зразків.
З огляду на положення ч.1 ст.5 Закону України « Про держану реєстрацію геномної інформації людини», ст.245 КПК України слідча просить надати дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків, а саме зразків букального епітелію, для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у підозрюваної ОСОБА_5 .
Старша слідча СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 до канцелярії суду подала заяву про розгляд цього клопотання за її відсутності. Викладені у клопотанні вимоги підтримала та просила їх задовільнити.
Захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 в письмових запереченнях висловив позицію про необґрунтованість клопотання та відсутність законних підстав для його задоволення. Розгляд клопотання просив проводити за його та ОСОБА_5 відсутності.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.245 КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.
Відповідно до ч.3 ст.245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Вказівка у ч.3 ст.245 КПК України на розгляд клопотання за правилами ст.ст.160-166 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді дотримуватись загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до норм КПК України примусове відібрання зразків може здійснюватися лише в межах вже призначеного експертного дослідження після відмови особи добровільно надати такі зразки.
Кримінальне провадження по зазначеному в клопотанні факту розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану за ознаками ч.4 ст.191 КК України зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 31 липня 2024 року під №42024032110000047, що підтверджено відповідним витягом.
Підставою для реєстрації цих відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугував рапорт з додатком старшого оперуповноваженого УСР у Волинській області ДСР НП України від 19 липня 2024 року.
18 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
26 серпня 2025 року слідча винесла постанову про отримання зразків букального епітелію у підозрюваної ОСОБА_5 для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Протоколом отримання зразків від 26 серпня 2025 року стверджено, що ОСОБА_5 відмовилась надати зразки букального епітелію, про що зробила запис у протоколі.
Системний аналіз змісту статті 245 КПК України свідчить, що підставою для примусового відібрання біологічних та інших зразків є призначення в рамках кримінального провадження відповідної судової експертизи.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК України).
Як з самого клопотання, так і з доданих до нього матеріалів не вбачається відомостей про призначення у цьому кримінальному провадженні судової експертизи, для проведення якої необхідне примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 .
Тому слідчий суддя позбавлений можливості оцінити потреби досудового розслідування з урахуванням балансу інтересів сторін кримінального провадження.
Крім цього, слідчою в поданому до суду клопотанні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні, а також те, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідча звертається із клопотанням, як це передбачено п.п.2, 3 ч.3 ст.132 КПК України.
Також, слідчий суддя зазначає, що статтею 63 Конституції України визначене загальне право не свідчити проти себе та своїх близьких. Особа не несе відповідальності за відмову надавати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК України).
При цьому, ст.18 КПК України передбачено, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.
Визначений ст.18 КПК України, ст.63 Конституції України принцип свободи від самовикриття не слід тлумачити буквально, у контексті заборони примусу виключно щодо дачі пояснень, показань відносно себе та близьких родичів. Ця гарантія поширюється і на право ненадання відомостей у будь-який інший спосіб, що може прямо чи побічно, безпосередньо чи опосередковано бути використано проти інтересів особи.
Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «X та У проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право. У правових висновках ЄСПЛ у справах «Яллог проти Німеччини» (рішення від 11.07.2006 року), «Функе проти Франції» (рішення від 25.02.1993 року), «Джей.Бі. проти Швейцарії» (рішення від 03.05.2001 року) зазначалось про недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі.
Крім цього, клопотання не містить підтверджуючих аргументів щодо необхідності отримання біологічних зразків підозрюваної, оскільки необхідність відібрання зазначених зразків обґрунтовується лише можливістю їх використання в подальшому для проведення відповідних експертних досліджень.
Таким чином, підстав для задоволення клопотання не встановлено.
Керуючись ст.ст.160-166, 245, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про надання в кримінальному провадженні № 42024032110000047 дозволу на примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваної ОСОБА_5 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1