ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2025 р. справа № 300/4472/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 4314,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом у сумі 4314,81 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просив позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
На виконання вимог частини 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з запитом від відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області судом отримано відомості про реєстрацію місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а.с.29)
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження відповідно до частини 10 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України направлена відповідачу із дотриманням вимог статті 126 Кодексу.
Відповідачем ухвала про відкриття провадження отримана 04.07.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31).
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Від представника відповідача 02.09.2025 надійшла зустрічна позовна заява про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №923445-24/09-15 від 20.06.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання, що є предметом стягнення в даному позові.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано відповідачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням причин такого пропуску, а також доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві від 04.09.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, третя особа Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №923445-24/09-15 від 20.06.2024 повернуто ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.
При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що за приписами статті 36 Кодексу є податковим обов'язком.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.2 статті 36 Податкового кодексу України).
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно з підпунктом 14.1.114-2 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. (пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України).
У разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо: земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі; суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції; суми сплачених податків, зборів, платежів. (пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 20.06.2024 прийнято податкове повідомлення рішення форми "МПЗФ" №923445-24/09-15, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та зборі) 4314,81 грн. (а.с.8).
Податкове повідомлення-рішення відповідачу не вручене, поштове відправлення повернуто контролюючому органу із відміткою Укрпошти «за місцем обслуговування» (а.с. 9).
Податкове повідомлення-рішення контролюючим органом направлено на податкову адресу відповідача вул.Чернишевського, 29/1, м.Івано-Франківськ (а.с.6). На підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що направлене податкове повідомлення-рішення є врученим відповідачу.
Разом з тим, із матеріалів долучених відповідачем, судом встановлено, що 28.10.2015 року ОСОБА_1 набув у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер: 6820387000:05:001:0018, площею 3.5394 га, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав.
Надалі, 04.08.2016 ОСОБА_1 передав земельну ділянку в оренду ТОВ Науково виробнича агрофірма «Перлина Поділля», уклавши договір оренди землі на 10 років. Відтоді, земельна ділянка вибула з користування ОСОБА_1 .
Більш того, 23.09.2023 відповідач відчужив земельну ділянку, передавши її у власність ОСОБА_2 , шляхом підписання з нею договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №1267 та посвідченого нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Кочан М. В.
Дані відомості містяться в Єдиному державному реєстрі речових прав. Окрім цього, документи подані представником відповідача через підсистему Електронний суд та отримані Головним управлінням Державної податкової служби у Хмельницькій області 01.09.2025. Тобто, ці відомості відомі податковому органу, однак жодні пояснення з цього питання ним не надані.
Суд звертає увагу, що відповідач має обов'язок зважати на такі відомості, адже відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Тобто, контролюючий орган маючи в своєму розпорядженні безперешкодний доступ до відомостей, необхідних для належного визначення платника податку, однак такими відомостями не скористався.
Суд зауважує, що саме таке правозастосування є належним та забезпечує належний баланс учасників спірних правовідносин, адже необізнаність контролюючого органу про юридично значущі обставини не може зумовлювати порушення законодавства щодо платника податку, в тому числі не повинно призводити до того, що через відсутність певних відомостей особа, яка не є платником податку, сплачує такий податок, при цьому особа, яка стала новим власником майна, має податковий обов'язок того ж обсягу. Також за наявного нормативно-правового регулювання податковий орган не позбавлений можливості визначити податкове зобов'язання дійсному власнику об'єкта оподаткування, що забезпечить виконання кожним суб'єктом податкових зобов'язань в тому обсязі, що покладено на них законодавством.
У п. 38-1.1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України визначено, що мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
У податковому повідомлення-рішенні №923445-24/09-15 від 20.06.2024 здійснено розрахунок за 2023 рік, у той час, як земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», дата державної реєстрації речового права: 01.09.2016, строком дії на 10 років, тобто, до 01.09.2026. Відповідно, такий розрахунок МПЗ суперечить вимогам законодавства.
При цьому положеннями Податкового кодексу України врегульовано наслідки зміни власника/користувача об'єкта оподаткування, податковий орган мав би застосувати відповідну юридичну процедуру, чого не зробив.
У свою чергу податкове законодавство передбачає проведення детальних розрахунків та встановлення платника, якому належить надіслати податкове повідомлення-рішення.
В своїй сукупності вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.