ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" вересня 2025 р. справа № 300/2727/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025р., № 092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати стаж і заробітні плати згідно довідок: період проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020), періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980 (довідка № 2 від 16.05.2019), з 13.07.1983 по 18.01.1984 (довідка № 02/06/54/20/К/1 від 02.09.2020), з 23.01.1984 по 25.06.1985 (довідка №471/20-0-1 від 01.09.2020), з 26.07.1985 по 08.06.1988 (довідка № 79 від 04.06.2019), з 01.02.1989 по 05.09.1990 (довідка № ТС-20900, 20901 від 20.07.2020) ОСОБА_1 до трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправного рішення від 12.03.2025р., № 092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
08.05.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. 04 березня 2025 року звернувся із заявою №260/2832/2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення йому пенсії за віком.
До заяви позивач додав всі передбачені чинним законодавством України та наявні у нього документи: посвідку на постійне проживання в Україні, картку платника податків (ідентифікаційний номер), Витяг з реєстру територіальної громади про моє місце проживання, довідку про перебування на військовій службі, диплом, довідки про прийняття на роботу, довідки про заробітну плату, архівні довідки, документи про стаж, довідку про перебування на податковому обліку як фізична особа - підприємець.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 17.03.2025 року повідомив позивачу, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено рішення від 12.03.2025р., № 092950009434 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Як зазначено в рішенні про відмову від 12.03.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області: Необхідний страховий стаж для позивача, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 20 до 30 років.
Однак, за результатами розгляду документів позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 9 років 3 місяці і 1 день.
До страхового стажу позивачу не зараховано:
- період проходження військової служби строкової з 26. і 1.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020);
- періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980, з 13.07.1983 по 18.01.1984, з 23.01.1984 по 25.06.1985, з 26.07.1985 по 08.06.1988, з 01.02.1989 по 05.09.1990, оскільки довідки не містять переклад та спеціальної відмітки (апостиля), що проставляється компетентним органом держави, в якій було складено цей документ, відсутня інформація про неодержання
заявником пенсії від органів пенсійного забезпечення інших держав.
Одночасно позивача повідомлено, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
У рішенні про відмову зазначено, що внаслідок збройної агресії рф проти України та розірвання дипломатичних відносин з країною агресором Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022р. № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 після письмового повідомлення Виконавчого Комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19,06.2023 року.
Окрім того, в рішенні про відмову від 12.03.2025р. вказано, що відповідно до положень
пункту 2.9 розділу 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV, (далі-Закон №1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається така пенсійна виплата як пенсія за віком, (пункт 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Система персоніфікованого обліку була запроваджена з 01 липня 2000 року, постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування".
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частинами 1-3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5);
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи;
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).
Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.
Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.
Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача втрачена, позивач надав до пенсійного органу архівні довідки на підтвердження його стажу роботи.
Згідно довідки № 169 від 10.06.2020р., виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міністерством оборони російської федерації військовим комісаріатом фрунзенського району міста Санкт-Петербурга, позивач перебував на військовій службі в російській армії за призовом з 26.11.1980 р. по 09.11.1982 р. Підстава видачі довідки - архівна облікова картка. Ця довідка із супровідним листом від 10.06.202р., № 15/2-559, видана міністерством оборони російської федерації (Міноборони росії), штемпель на конверті від 25.08.2020 року.
Згідно довідки №2 від 16.05.2019р., виданої Акціонерним товариством «Будівельна компанія «БУ 42», виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що позивач дійсно працював у будівельному управлінні № 42 Тресту № 36 (наказ про прийом № 39-к від 17.07.1978р.) до 05.11.1980р. (наказ про звільнення № 57-к «а» від 05.11.1980р.) за професією електрозварювальних. Підстава: особиста картка Т-2, книги наказів з особового складу з 1978р. по 1980р., особові рахунки за 1978р. - 1980р. Також, в даній довідці надано інформацію про перейменування та реорганізацію будівельного управління.
Згідно довідки № 02/06/54/20/К від 02.09.2020р. про фактичний заробіток за 7 місяців поспіль трудової діяльності для встановлення пенсії, яку видано ОСОБА_1 , в документах архіву ПАТ «Ростелеком» є відомості про те, що заробіток позивача для нарахування пенсії за 7 місяців становить 912 рублів 12 копійок. В примітці даної довідки зазначено: прийом на роботу з 13.07.1983 р., наказ №99/ок від 12.07.1983р. Звільнений 18.01.1984 р., наказ №9 від 18.01.1984р. Підстава для видачі довідки - особові рахунки за 1983-1984 роки.
Відповідно до довідки про перейменування, виданої ПАТ «Ростелеком» від 02.09.2020р. № 02/06/54/20/к/2, наданої інформацію про реорганізацію та перейменування юридичної особи.
Згідно довідки від 20.07.2020р. № ТС-20896, 20898, виданої Архівним комітетом Санкт- Петербурга Санкт-Петербурзька державна казенна установа «Центральний державний архів документів з особового складу ліквідованих державних підприємств, установ, організацій
Санкт-Петербурга» позивачу надано інформацію про відсутність відомостей, а саме: що документи з особового складу: 1.Автобази ЛГТС; 2.Автобази Головного управління охорони здоров'я Ленгорісполкому (ГУЗЛ) в архів на зберігання не надходили.
Уряд Санкт-Петербурга Комітет з охорони здоров'я Санкт-Петербурзька державна казенна установа «Дирекція із закупівель Комітету з охорони здоров'я» 01.09.2020р., № 471/20-0-3, надала ОСОБА_1 , інформацію про архівні довідки про нарахування пенсії. Позивачу було надано довідку про заробітну плату та довідку про стаж роботи та перейменування установи, а саме:
1, Згідно довідки № 471/20-0-1 від 01.09.2020р., виданої урядом Санкт-Петербурга комітетом з охорони здоров'я Санкт-Петербурзька державна казенна установа «Дирекція із закупівель Комітету з охорони здоров'я», виданої ОСОБА_1 , про те, що позивач дійсно був прийнятий на роботу до Головного управління охорони здоров'я Ленгорвиконкому «Об'єднання санітарного автотранспорту» водієм 3-го классу з 23.01.1984р. (наказ від 23.01.1984р. № 16), а 25.06.1985р. звільнений за власним бажанням (наказ від 25.06.1985р. № 124).
2. Відповідно до довідки для розрахунку пенсії, виданої позивачу Санкт-Петербурзькою державною казенноюустановою «Дирекція із закупівель Комітету з охорони здоров'я» заробітна плата позивача з 23.01.1984р. по 25.06.1985р. становила всього 2197,31 руб.
Відповідно до архівної довідки від 04.06.2019р., № 79, виданої товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Орбіта-Сервіс», м. Сант-Петербург, ОСОБА_1 , був прийнятий до Леніградського виробничого об'єднання з ремонту побутової радіотелевізійної апаратури «Ленрадіобуттехніка» 26 липня 1985 року в автотранспортний цех на посаду водія третього класу згідно з наказом № 96-к від 25 липня 1985 року та звільнений за власним бажанням 08 червня 1988 року наказом № 75-к від 09 червня 1988 року. Довідка видана на підставі архівних документів, наказів та особової картки форми Т-2 для підтвердження трудового стажу. Згідно довідки виданої 04.06.2019р. № 79 ТОВ ВКФ «Орбіта- Сервіс» з 1 січня 1987 року ЛПО «Ленрадіобуттехніка» передано в управління Міністерства промисловості засобів зв'язку СРСР та перейменовано в ЛПО “Орбіта-Сервіс». Згідно довідки видано) ТОВ ВКФ «Орбіта-Сервіс» 04.06.2019р., № 80, надано інформацію про заробіток позивача в даному підприємстві за період з 26 липня 1985 року по 8 червня 1988 року. Підстава для видачі довідки: особові рахунки за 1985-1988 роки.
Згідно архівної довідки від 20.07.2020р. № ТС-20900, 20901, виданої Архівним комітетом Санкт-Петербурга Санкт-Петербурзька державна казенна установа «Центральний державний архів документів з особового складу ліквідованих державних підприємств, установ, організацій Санкт-Петербурга» позивача повідомлено про те, що у документах по особовому складу (в особових картках та особових рахунках щодо нарахування заробітної плати) Акціонерного товариства закритого типу «Петро-Авто» містяться відомості про роботу співробітників в УМ-67 за 1968-1969 роки, в АТБ №6 за 1968-1986 роки, в АТБ №4 за 1977-1986 роки. Накази з особового складу підприємства за 1968-1998 роки на зберігання в архів не надходили. З довідки відомо також, що накази про перейменування підприємства за ці роки не надходили. Згідно довідки від 20.07.2020 № ТС-20900, 20901, виданої цією ж архівною установою, у документах архівного фонду Акціонерного товариства закритого типу «Петро-Авто», в особовій картці та в особових рахунках із заробітної плати містяться такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював з 01 лютого 1989 року (так у документах (наказ від ЗО січня 1989 року № 19) по 05 вересня 1990 року (так у документах)(наказ від 06.вересня 1990 року № 222) на посаді водія 3-го класу, і його заробіток становив всього: 2668 руб. 25 к. підстава: ф. 831, оп. 1, спр. 51, арк. 63, 63 зв., спр. 546, арк. 5,
Згідно довідки, виданої Головним управління державної податкової служби України в
Івано-Франківській області 09.04.2025р., № 5071/6/09-19-24-10-06, на заяву позивача щодо надання довідки про період перебування на податковому обліку, надано інформацію, що згідно даних ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку в Коломийській ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області у статусі фізичної особи-підприємця в період з 15.12.2014 року по 24.06.2022 року.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Оскільки на момент здійснення трудової діяльності ОСОБА_2 на території російської федерації чинними були міжнародні угоди з даною державою, на розсуду суду, при вирішенні даного спору слід застосовувати положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн".
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені законодавством російської федерації.
Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону "Про трудові пенсії в Російській Федерації" від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Федеральним законом "Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди" від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону "Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації" №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу за умови сплати роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду тієї держави, на території якої здійснювалась така діяльність.
Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Суд вже зазначав вище, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17, від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16.
Таким чином, саме орган пенсійного фонду України, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо сплати страхових внесків в іноземній державі.
Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та Інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо зауваження відповідача, що вищезгадані довідки не містять спеціальної відмітки (апостиля), що проставляється компетентним органом держави, в якій було складено цей
документ, варто взяти до уваги наступне.
Апостиль - це спрощена процедура легалізації документів. Вона застосовується для країн, які підписали Гаазьку конвенцію. Завдяки цій процедурі українці можуть використати документи, видані в Україні, за кордоном.
Не всі документи підлягають легалізації. На трудові книжки, військові квитки, митні документи, техпаспорт та низку інших документів не потрібен апостиль. Легалізації підлягають такі документи: видані органами РАГС (свідоцтва про народження, шлюб, розлучення, смерть); про освіту (атестат, диплом, додатки, сертифікати тощо); завірені нотаріусом; видані судом; довідки (про несудимість, медичні). Сам штамп апостилю підтверджує справжність підписів та печаток у документі.
Якщо документ був виданий в іншій країні, то потрібно поставити апостиль в країні видачі документа. Кожна країна має свої вимоги до легалізації документів.
Таким чином, позивач повинен би проставити апостиль в російській федерації.
Однак, після вторгнення рф на територію України в нашій державі немає посольства чи
консульства рф. Апостиль (легалізація) передбачає посвідчення справжності підпису та посаду, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжність відбитків печатки таабо штампу, матричного двовимірного штрих-коду, проставлених на документах.
Для проставлення апостиля посадові особи компетентних органів повинні мати зразки підписів посадових осіб, від яких виходять чи можуть виходити офіційні документи, а також зразки відбитків печаток та/або штампів, які проставляються або можуть бути проставлені на відповідних документах. Оскільки Україна та рф знаходяться в стані війни - на даний час зробити цього неможливо.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України у Львівській області від 12.03.2025 року № 092950009434 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком належить скасувати як протиправне.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025р., № 092950009434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати стаж і заробітні плати згідно довідок: період проходження військової служби строкової з 26.11.1980 по 09.11.1982 (довідка №169 від 10.06.2020), періоди роботи з 17.07.1978 по 05.11.1980 (довідка № 2 від 16.05.2019), з 13.07.1983 по 18.01.1984 (довідка № 02/06/54/20/К/1 від 02.09.2020), з 23.01.1984 по 25.06.1985 (довідка №471/20-0-1 від 01.09.2020), з 26.07.1985 по 08.06.1988 (довідка № 79 від 04.06.2019), з 01.02.1989 по 05.09.1990 (довідка № ТС-20900, 20901 від 20.07.2020) ОСОБА_1 до трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.