17 вересня 2025 року Справа № 280/4783/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.08.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- поновити строк на звернення до суду з поважних причин;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні обов'язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за періоди лікування з 18.11.2024 по 21.11.2024, 19.12.2024 по 21.01.2025 та за період відпустки за станом здоров'я з 21.11.2024 - 21.12.2024, 16.01.2025 - 15.02.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за періоди лікування з 18.11.2024 по 21.11.2024, 19.12.2024 по 21.01.2025 та за період відпустки за станом здоров'я з 21.11.2024 - 21.12.2024, 16.01.2025 - 15.02.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 , до якої був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 у лютому 2022 року. 18.04.2022 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України від збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Новодарівка, позивач потрапив під інтенсивний артилерійський та мінометний обстріл противника, внаслідок чого зазнав численних поранень, а саме: вогнепального осколкового наскрізного поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки (по лопатковій лінії праворуч), вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин лівого ліктьового суглобу, середньої третини лівого стегна, верхньої та середньої третини правої гомілки з наявністю сторонніх металевих уламків. Військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 своїм рішенням від 17.03.2025 № 621 визнала поранення та наявні захворювання пов'язаними з проходженням військової служби, але після подальшого оскарження рішення ВЛК висновок був переглянутий вищестоящою комісією, яка встановила причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та станом здоров'я, що виник у зв'язку з виконанням бойових завдань у зоні бойових дій, тобто безпосередньо під час захисту Батьківщини. Однак позивачу стало відомо, що військова частина, у якій він проходив службу, не здійснила нарахування та виплату одноразової грошової винагороди (ДГВ), передбаченої законодавством України для військовослужбовців, які отримали поранення під час виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах збройної агресії проти України. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 13.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача вказано, що перебування позивача одночасно і на лікуванні і в відпустці за станом здоров'я в періоди з 19.12.2024 по 21.12.2024 та у з 16.01.2025 по 21.01.2025 - неможливо. Додатково зазначає, що позивач не звертався та не надавав додаткові документи до військової частини НОМЕР_1 , зокрема і протокол засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0429-1642-3231-0 від 30.04.2025, які б надавали підстави для перерахунку додаткової винагороди в розмірі 100000,00 гривень за період лікування з 18.11.2024 по 21.11.2024, 19.12.2024 по 21.01.2025 та за період відпустки за станом здоров'я з 21.11.2024 - 21.12.2024, 16.01.2025 - 15.02.2025. Докази будь-яких звернень на адресу військової частини НОМЕР_1 , з цього питання, до позовної заяви не долучені. За таких обставин вважаємо, що звернення до суду є передчасним. За таких обставин задоволення позовних вимог не підлягає задоволенню.
29.07.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив зі змісту якої представник не погодився із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 та був призваний на службу ІНФОРМАЦІЯ_1 у лютому 2022 року.
18.04.2022 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Новодарівка, ОСОБА_1 потрапив під інтенсивний ворожий обстріл. Внаслідок цього він зазнав численних осколкових поранень: наскрізне поранення м'яких тканин задньої поверхні грудної клітки, сліпі поранення лівого ліктьового суглоба, лівого стегна, а також правої гомілки з наявністю металевих уламків.
За результатами розгляду рішення ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025 № 621, яке визнало поранення та захворювання пов'язаними з військовою службою, вища комісія після оскарження встановила прямий причинно-наслідковий зв'язок. Було підтверджено, що стан здоров'я позивача погіршився саме внаслідок отриманих бойових поранень під час захисту Батьківщини.
Після завершення процедури оскарження висновків ВЛК, позивачу стало відомо, що військовою частиною не було нараховано та виплачено одноразову грошову винагороду (ДГВ), передбачену законодавством України для військовослужбовців, які отримали поранення під час виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах збройної агресії. Після встановлення причинно-наслідкового зв'язку між отриманими пораненнями та станом здоров'я, позивач звернувся до військової частини з вимогою здійснити нарахування та виплату зазначеної одноразової грошової винагороди.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ)
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови № 704 установлено, що грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності постановою № 704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призваним за мобілізацією. 18.04.2022, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Новодарівка, отримав бойове поранення внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу. Отримані тілесні ушкодження, зокрема вогнепальне осколкове поранення в ділянці правої лопатки, спричинили ускладнення, що вимагали тривалого лікування, хірургічних втручань та повторної госпіталізації.
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 27535, виданої комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня», Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18 по 21 листопада 2024 року, під час якого йому було проведено операцію. У медичній документації зазначено, що стан його здоров'я погіршився через ускладнення, що виникли внаслідок поранення, отриманого два роки тому. За рішенням військово-лікарської комісії від 21.11.2024, після перенесеної операції, Позивачу було надано відпустку за станом здоров'я строком на 30 днів.
Крім того, підтверджено, що у період з 19.12.2024 по 21.01.2025 позивач проходив повторне стаціонарне лікування у комунальному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, що засвідчується картою стаціонарного хворого № 300. Медичні записи цього періоду також підтверджують, що лікування проводилося у зв'язку з ускладненнями від бойового поранення. За рішенням ВЛК від 16.01.2025, позивачу було повторно надано відпустку за станом здоров'я на 30 днів.
Враховуючи вищевикладене, зазначені умови, а саме пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із таким пораненням підтверджується належними доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100 000 гривень за час проходження такого лікування і її ненарахування та невиплата у такому розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 гривень за періоди лікування з 18.11.2024 по 21.11.2024, 19.12.2024 по 21.01.2025 та за період відпустки за станом здоров'я з 21.11.2024 - 21.12.2024, 16.01.2025 - 15.02.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 гривень за періоди лікування з 18.11.2024 по 21.11.2024, 19.12.2024 по 21.01.2025 та за період відпустки за станом здоров'я з 21.11.2024 - 21.12.2024, 16.01.2025 - 15.02.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17 вересня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький