Рішення від 17.09.2025 по справі 160/26499/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 рокуСправа № 160/26499/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4 від 26.08.2024 про результати розгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, в частині, якою відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 з 29.01.2001 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 08.03.2004;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.09.2024 № 045550026531 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, прийняте на підставі заяви від 12.09.2024;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 29.01.2001 до 15.04.2002, з 16.04.2002 до 31.12.2002, з 05.05.2003 до 08.03.2004, з 14.12.2009 до 17.11.2010, з 01.06.2012 до 06.04.2015, а також зарахувати до її загального страхового стажу період роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.09.2024 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 8 від 26.08.2024 було підтверджено періоди роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, з 22.03.2005 до 13.12.2009, з 18.11.2010 до 31.05.2012, та відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 29.01.2001 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 08.03.2004, з 14.12.2009 до 17.11.2010. 12.09.2024 позивач звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 045550026531 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пільгового пенсійного віку. Позивач вважає протиправними оскаржувані рішення. Зазначає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла віку, передбаченого п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», набула необхідний страховий і пільговий стаж, відомості про який містяться у її трудовій книжці. До її пільгового стажу відповідачем-2 протиправно не зараховано періоди роботи 29.01.2001 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 08.03.2004, з 14.12.2009 до 17.11.2010. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено страхувальника, тому відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 16.04.2002 до 31.12.2002 не є підставою для невключення вказаного періоду до страхового стажу позивача. Позивач вважає, що вказаний період 16.04.2002 до 31.12.2002 має повинен бути зарахований до її пільгового стажу, оскільки згідно з п. 1 розділу XIV «Металообробка» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що діяла на час роботи позивача на відповідних посадах, право на пільгову пенсію мають контролери у ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття (позиція 2150100а-12936). Пільговий стаж за Списком № 2 з 26.11.2014 до 06.04.2015 підтверджується довідкою № 19 від 02.06.2023, зміст якої дає можливість встановити період та характер виконуваної позивачем роботи, зокрема, віднесення посади позивача «контролер у ливарному виробництві» до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003. Певні недоліки заповнення довідки про підтвердження пільгового стажу не можуть позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення. Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993 з підстави виправлення дати звільнення, не засвідченого належним чином, позивач зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) з червня 2012 року до квітня 2015 року позивач працювала у ПАТ «НПО ДНІПРОПРЕС», її стаж обліковувався за кодом № ЗП3013Б1, який застосовується для застрахованих осіб, які є працівниками, безпосередньо зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.10.2024 в порядку усунення недоліків до суду надійшло клопотання позивача з документом про доплату судового збору.

Ухвалою від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , постановлено надати суду витребувані докази у строк для подання відзиву.

У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який надійшов до суду 12.11.2024, відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що 12.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі також Закон № 1058-IV). Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким прийнято рішення № 045550026531 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 - 10 років та недосягненням пільгового пенсійного віку. Згідно з доданими до заяви документами (трудова книжка, ідентифікаційний номер, документи про стаж, диплом, свідоцтво про народження дитини, рішення комісії № 4 від 26.08.2024) загальний страховий стаж позивача становить 31 рік 05 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 06 років 03 місяці 06 днів, що передбачає зниження пенсійного віку на 3 роки. Стаж на пільгових умовах за Списком № 2 враховано згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у періоди роботи в ЗАТ «Елста» з 22.03.2005 до 13.12.2009 та з 18.11.2010 до 31.05.2012 за професією контролер (старший контролер) у ливарному виробництві відділу технічного контролю, за виключенням періоду з 14.12.2009 до 17.11.2010 (перерва між атестаціями робочих місць від 14.12.2004 № 50 та від 18.11.2010 № 943). Не підтверджено стаж на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у періоди роботи у ВАТ «Дніпропрес» з 29.01.2001 до 15.04.2002 за професією контролер у ливарному виробництві відділу технічного контролю, з 05.05.2003 до 08.03.2004 - контролер у ливарному виробництві відділу технічного контролю чавуноливарного цеху, та з 09.03.2004 до 16.03.2005 - табельник у відділі технічного контролю, оскільки наказ ВАТ «Дніпропрес» про результати атестації робочих місць на розгляд комісії не надано. Не враховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 26.11.2014 до 06.04.2015 згідно з довідкою від 02.06.2023 № 19, оскільки неправильно зазначено підрозділ та позицію Списку № 2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, не вказано інформацію про наявність/відсутність відпустки без збереження заробітної плати у пільговий період роботи. Не враховано до страхового стажу періоди роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993 (виправлення дати звільнення не завірено належним чином) та з 16.04.2002 до 31.12.2002 (відсутні дані відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що є обов'язковим з 01.07.2000).

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідачу-1) 16.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на час розгляду справи від відповідача-1 до суду відзив та витребувані докази не надійшли, як і повідомлення про неможливість їх подання у встановлений судом строк.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на те, що відповідача-1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач-1 не скористався, не подав витребувані судом докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.08.2024 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, було прийнято рішення № 4 про підтвердження періодів роботи з 22.03.2005 до 13.12.2009, з 18.11.2010 до 31.05.2012 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2. У рішенні зазначено, зокрема, що відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. Згідно з п. 1 розділу ХIV «Металообробка» Списку № 2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, правом на пільгову пенсію користуються контролери в ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання металу, вибивання та обрубування лиття. У трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявниця працювала на дільницях, передбачених Списками, повний робочий день. Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Державну реєстрацію ВАТ «Дніпропресс» (код ЄДРПОУ 05748772) та ЗАТ «Елста» (код ЄДРПОУ 32835699) припинено. У такому випадку підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. У довідці архівного відділу Дніпровської міської ради від 14.06.2023 № 4/5-632 зазначено, що за документами архівного фонду заводу є відомості про роботу ОСОБА_1 у ВАТ «Дніпропрес» з 29.01.2001 до 15.04.2002 та з 05.05.2003 до 16.03.2005, у ЗАТ «Елста» з 22.03.2005 до 31.05.2012. У розрахункових відомостях з нарахування заробітної плати працівникам сталеливарного цеху (ЧЛЦ) заявниця значиться з січня 2001 року до квітня 2002 року, з травня 2003 року до березня 2004 року, при цьому в період з травня до липня 2003 року відпрацьовані неповні місяці. У відомостях нарахування заробітної плати працівників ЗАТ «Елста» заявниця значиться з березня 2005 року до травня 2012 року. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за вказані періоди роботи на підприємствах зазначено спецстаж за Списком № 2. Згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Наказ ВАТ «Дніпропрес» про результати атестації робочих місць на розгляд комісії не надано. Відповідно до наказів ЗАТ «Елста» від 14.12.2004 № 50, від 18.11.2010 № 943 про результати атестації робочих місць контролери, старші контролери в ливарному виробництві атестовані за Списком № 2.

12.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

19.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення № 045550026531, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 - 10 років та недосягненням пільгового пенсійного віку. У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 12.09.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 цього Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. З посиланням на пункт 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у рішенні вказано, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки відповідно до Списків, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Атестація робочого місця обов'язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992 як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Згідно з доданими до заяви документами про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, документи про стаж, диплом, свідоцтво про народження дитини, рішення комісії № 4 від 26.08.2024) загальний страховий стаж становить 31 рік 05 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 06 років 03 місяці 06 днів, що передбачає зниження пенсійного віку на 3 роки (відповідно до підтвердженого стажу право на пенсію виникає у 57 років). Стаж на пільгових умовах за Списком № 2 враховано згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у періоди роботи в ЗАТ «Елста» з 22.03.2005 до 13.12.2009 та з 18.11.2010 до 31.05.2012 за професією контролер (старший контролер) у ливарному виробництві відділу технічного контролю, за виключенням періоду з 14.12.2009 до 17.11.2010 (перерва між атестаціями робочих місць від 14.12.2004 № 50 та від 18.11.2010 № 943). Не підтверджено стаж на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у періоди роботи у ВАТ «Дніпропрес» з 29.01.2001 до 15.04.2002 за професією контролер у ливарному виробництві відділу технічного контролю, з 05.05.2003 до 08.03.2004 - контролер в ливарному виробництві відділу технічного контролю чавуноливарного цеху, та з 09.03.2004 до 16.03.2005 - табельник у відділі технічного контролю, оскільки наказ ВАТ «Дніпропрес» про результати атестації робочих місць на розгляд комісії не надано. Не враховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 26.11.2014 до 06.04.2015 згідно з довідкою від 02.06.2023 № 19, оскільки неправильно зазначено підрозділ та позицію за Списком № 2 згідно з постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, не вказано інформацію про наявність/відсутність відпустки без збереження заробітної плати у пільговий період роботи. Не враховано до страхового стажу періоди роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993 (виправлення дати звільнення не завірено належним чином) та з 16.04.2002 до 31.12.2002 (відсутні дані згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що є обов'язковим з 01.07.2000).

Спір між сторонами виник щодо досягнення позивачем необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та наявності пільгового стажу за Списком № 2, достатнього для призначення такого виду пенсії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв'язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

При вирішенні зазначеного спору судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Така ж норма міститься і в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Разом із тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз. 4, 5 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі також Порядок № 637), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (пункт 2 Порядку № 18-1).

За змістом пунктів 3, 4 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії). Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Пунктом 7 Порядку № 18-1 визначено, що для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право:

заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;

запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку;

інформувати територіальні органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.

Згідно з пунктом 12 цього Порядку територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.

За змістом пункту 15 Порядку № 18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

У рішенні комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4 від 26.08.2024 зазначено, зокрема, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявниця працювала на дільницях, передбачених Списками, повний робочий день. У розрахункових відомостях з нарахування заробітної плати працівникам сталеливарного цеху (ЧЛЦ) заявниця значиться з січня 2001 року до квітня 2002 року, з травня 2003 року до березня 2004 року, при цьому в період з травня до липня 2003 року відпрацьовані неповні місяці. У відомостях нарахування заробітної плати працівників ЗАТ «Елста» заявниця значиться з березня 2005 року до травня 2012 року. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за вказані періоди роботи на підприємствах зазначено спецстаж за Списком № 2. Наказ ВАТ «Дніпропрес» про результати атестації робочих місць на розгляд комісії не надано. Відповідно до наказів ЗАТ «Елста» від 14.12.2004 № 50, від 18.11.2010 № 943 про результати атестації робочих місць контролери, старші контролери в ливарному виробництві атестовані за Списком № 2. Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4 від 26.08.2024 підтверджено періоди роботи з 22.03.2005 до 13.12.2009, з 18.11.2010 до 31.05.2012 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповненій вперше 17.09.1991, містяться, зокрема, такі записи щодо спірних періодів роботи:

30.01.1992-13.08.1993 контролер верстатних та слюсарних робіт на контрактних умовах у Дніпропетровському ордена трудового червоного прапора заводі важких пресів;

29.01.2001-15.04.2002 контролер у ливарному виробництві 4 розряди сталеливарного цеху у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропрес»;

16.04.2002-31.12.2002 у відділі технічного контролю контролер у ливарному виробництві 4 розряду чавуноливарного цеху в ЗАТ «Ливарно-металургійний завод «Булат»;

27.01.2003 прийнята за переведенням із ЗАТ «Ливарно-металургійний завод «Булат» до поліклініки гардеробником Відкритого акціонерного товариства «Дніпропрес» тимчасово;

05.05.2003 переведена у відділ технічного контролю контролером у ливарному виробництві 4 розряду, БТХ чавуноливарного цеху;

09.03.2004 переведена старшим табельником відділу кадрів;

22.12.2004 переведена табельником відділу кадрів;

16.03.2005 звільнена за власним бажанням;

22.03.2005 прийнята контролером у ливарному виробництві 4 розряду відділу технічного контролю у ЗАТ «Елста»;

01.11.2005 присвоєно кваліфікацію контролера у ливарному виробництві 5 розряду, переведена на посаду старшого контролера у ливарному виробництві 5 розряду відділу технічного контролю;

31.05.2012 звільнена у зв'язку з переведенням у ПрАТ «Торговий дім Завод Дніпропрес» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України;

01.06.2012 прийнята контролером у ливарному виробництві 5 розряду дільниці контролю сталеливарного цеху відділу технічного контролю ПрАТ «Торговий дім Завод Дніпропрес»;

22.10.2012 ПрАТ «Торговий дім Завод Дніпропрес» перейменоване на ПрАТ «НПО НДНІПРОПРЕС»;

07.04.2015 переведена контролером брухту і відходів металу 4 розряду дільниці вхідного контролю ферроматеріалів і брухту неіржавіючої сталі;

31.07.2016 звільнена у зв'язку з переведенням у ТОВ «Днепропресс Сталь» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Вказані періоди роботи позивача також підтверджуються архівними довідками Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 14.06.2023 № 4/5-632 та № 4/5-633.

Згідно з виданою ПрАТ «НПО Дніпропрес» довідкою № 19 від 02.06.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копію якої додано до позовної заяви, ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ПрАТ «НПО Дніпропрес», виконувала роботу контролера у ливарному виробництві, зайнятого на гарячих ділянках робіт, пільговий стаж за період з 26.11.2014 до 06.04.2015 становить 04 місяці 11 днів за професією контролер у ливарному виробництві 5 розряду дільниці контролю сталеливарного цеху відділу технічного контролю, що передбачено Списком № 2, розділ ХІV, підрозділ 14, код КП 8122.2 підстава постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.

У довідці зазначено інформацію щодо проведення атестації робочих місць з посиланням на наказ № 49 від 26.11.2014.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) до її пільгового стажу за Списком № 2 зараховано такі періоди роботи: 22.03.2005-13.12.2009, 18.11.2010-31.05.2012. До загального страхового стажу позивача зараховано спірні періоди: 29.01.2001-15.04.2002, 05.05.2003-08.03.2004, 14.12.2009-17.11.2010, 01.06.2012-06.04.2015. Не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи: 30.01.1992-13.08.1993, 16.04.2002-31.12.2002.

Розділом XIV «Металообробка» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», у підрозділі 1 (ливарне виробництво) передбачено: 2150100а-12936 контролери у ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття.

У розділі XIV «Оброблення металу» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», у підрозділі 1 (ливарне виробництво) передбачено: 14.1а контролери у ливарному виробництві, зайняті на ділянках плавлення, заливання (розливання) металу, вибиванням та обрубуванням литва.

Постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 втратила чинність 03.08.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, яка набрала чинності 03.08.2016, у розіділі XIV «Оброблення металу» підрозділі 1 (ливарне виробництво) передбачено: контролери у ливарному виробництві, зайняті на ділянках плавлення, заливання (розливання) металу, вибиванням та обрубуванням литва.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до абз. п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Абзацом 1 пункту 4.7 Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993 у зв'язку з тим, що виправлення дати звільнення не завірено належним чином.

Записи про роботу позивача з 30.01.1992 до 13.08.1993 у Дніпропетровському ордена трудового червоного прапора заводі важких пресів засвідчено печаткою, містять посаду, прізвище та ініціали, підпис уповноваженої особи, підстави внесення записів.

У записі № 5 дійсно міститься виправлення у даті звільнення, а саме зазначенні числа серпня 1993 року. Водночас, дата звільнення 13.08.1993 слідує за датою наказу № 469 від 09.08.1993, на підставі якого внесено запис про звільнення. Запис № 6 про прийняття на роботу датований 22.10.1993.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Відповідач-2 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періоду її трудової діяльності, тому зазначений відповідачем-2 недолік не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 30.01.1992 до 13.08.1993 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії.

Період роботи позивача з 16.04.2002 до 31.12.2002 у ТОВ «Ливарно-металургійний завод «Булат» не зараховано ні до пільгового, ні до загального страхового стажу у зв'язку з відсутністю даних згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи про її звільнення 15.04.2002 з ВАТ «ДНІПРОПРЕС» у зв'язку з переведенням у ТОВ «Ливарно-металургійний завод «Булат» (наказ № 166 від 17.04.2002), прийняття її на роботу в ТОВ «Ливарно-металургійний завод «Булат» 16.04.2002 у порядку переведення (наказ № 15к від 17.04.2002), звільнення 31.12.2002 у зв'язку з переведенням у ВАТ «ДНІПРОПРЕС» (наказ № 126к від 15.01.2003), та прийняття 27.01.2003 на роботу у ВАТ «ДНІПРОПРЕС» у порядку переведення (наказ № 1 від 29.01.2003).

В індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутня інформація про страхувальника ОСОБА_1 , суми заробітку для нарахування пенсії та сплату страхових внесків за період з 16.04.2002 до 31.12.2002. За 2002 рік наявні відомості про ВАТ ЗАВОД «ДНІПРОПРЕС» (код ЄДРПОУ 05748772) як страхувальника ОСОБА_1 за січень-березень та квітень (15 днів), суми заробітку для нарахування пенсії та сплату страхових внесків за вказаний період (01.01.2002-15.04.2002).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.

За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

У постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Разом із тим, у справі, що розглядається, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутня інформація не лише щодо сплати страховних внесків за позивача у період з 16.04.2002 до 31.12.2002, а й про страхувальника і суми заробітку для нарахування пенсії.

З огляду на відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомостей, необхідних для обчислення страхового стажу позивача за період з 16.04.2002 до 31.12.2002, підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 вказаного періоду відсутні.

Стаж на пільгових умовах за Списком № 2 враховано позивачу згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме періоди роботи в ЗАТ «Елста» з 22.03.2005 до 13.12.2009 та з 18.11.2010 до 31.05.2012 за професією контролер (старший контролер) у ливарному виробництві відділу технічного контролю, за виключенням періоду з 14.12.2009 до 17.11.2010 (перерва між атестаціями робочих місць від 14.12.2004 № 50 та від 18.11.2010 № 943).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, роботодавці зобов'язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.

При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

З урахуванням наведеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Беручи до уваги, що з 14.12.2009 і до дати видання наказу ЗАТ «Елста» про результати проведення атестації від 18.11.2010 № 943 позивач продовжувала працювати за професією, передбаченою Списком № 2, пільговий характер якої було підтверджено черговою проведеною атестацією, відповідачем-1 протиправно не підтверджено період роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з 14.12.2009 до 17.11.2010, та відповідачем-2 протиправно не зараховано вказаний період до пільгового стажу позивача у зв'язку з перервою між атестаціями робочих місць.

Щодо непідтвердження відповідачем-1 та незарахування відповідачем-2 до роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, періодів з 29.01.2001 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 08.03.2004, з 01.06.2012 до 06.04.2015 суд зазначає таке.

Вказані періоди роботи позивача зараховано до її загального страхового стажу, тобто зайнятість позивача на вказаних роботах не є спірною.

На підтвердження періоду роботи з 26.11.2014 до 06.04.2015 позивач разом із заявою про призначення пенсії, крім трудової книжки, надала довідку № 19 від 02.06.2023, видану ПрАТ «НПО ДНІПРОПРЕС». Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач-2 у рішенні зазначив, що вказаний період не враховано до пільгового стажу у зв'язку неправильним зазначенням у довідці підрозділу та позиції за Списком № 2 згідно з постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, відсутністю інформації щодо надання відпустки без збереження заробітної плати у пільговий період роботи.

Відповідно до форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу спеціальний стаж позивача обліковувався за кодом ЗПЗ013Б1, передбаченим Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу І), - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць: за 2002 рік - 03 місяці 15 днів, 2003 рік - 11 місяців 05 днів, 2005 рік - 09 місяців 10 днів, 2006-2014 роки, січень-квітень 2015 року.

У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про вжиття відповідачем-2 заходів з метою перевірки достовірності інформації, зазначеної у документах, поданих із заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Відповідачі не надали суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності непідтвердження відповідачем-1 періодів роботи 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів роботи з 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 01.06.2012 до 06.04.2015, та неврахування наданих позивачем документів на підтвердження пільгового стажу. Зазначені періоди, підтверджені записами у трудовій книжці позивача та Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Оскільки трудова книжка позивача не містить записів про її роботу повний робочий день та найменувань ділянок (плавлення, заливання (розливання) металу, вибиванням та обрубуванням литва), з огляду на відсутність інформації про облік спеціального стажу позивача за періоди з 29.01.2001 до 31.12.2001, з 01.01.2004 до 08.03.2004, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що стосуються вказаних періодів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконано покладений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення комісії з питань підтвердження стажу на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, № 4 від 26.08.2024 в частині непдтвердження періодів роботи 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. За змістом частин другої, четвертої цієї статті відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, та до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідачем-1 не подано відзиву, не наведено заперечень щодо вказаних позивачем обставин та не додано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення комісії з питань підтвердження стажу на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4 від 26.08.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування у частині непідтвердження періодів роботи з 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010.

Розглянувши заяву позивача про призначення пенсії, відповідач-2 дійшов передчасного висновку про відсутність у неї необхідно пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та передчасний висновок про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та недосягнення пенсійного віку, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 045550026531 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а також про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-2 зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993, до пільгового стажу позивача за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди її роботи з 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010, з 01.06.2012 до 06.04.2015, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн відповідно до квитанції № 5669-2924-6235-4039 від 03.10.2024 та в сумі 968,96 грн відповідно до квитанції № 8410-1786-4405-8954 від 08.10.2024, усього в сумі 1937,92 грн.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4 від 26.08.2024 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 в частині відмови у підтвердженні періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, з 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 045550026531 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:

- зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 30.01.1992 до 13.08.1993;

- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи з 01.01.2002 до 15.04.2002, з 05.05.2003 до 31.12.2003, з 14.12.2009 до 17.11.2010, з 01.06.2012 до 06.04.2015;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Повний текст рішення складено 17.09.2025.

Суддя В.В. Рянська