Дата документу 16.09.2025 Справа № 331/4443/25
Єдиний унікальний № 331/4443/25
Провадження №22-ц/807/1751/25
Головуючий в 1-й інстанції - Фісун Н.В.
16 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2025 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-
У серпні 2025 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з ПАТ «Української страхової компанії «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 204 415, 80 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000, 00 коп., судові витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 5072, 16 грн. Предметом поданого позову є стягнення суми страхового відшкодування.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2025 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою направлено до Подільського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач скористався своїм правом подачі позову за місцем заподіяння шкоди (альтернативна підсудність), яким вважає місце свого проживання.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Направляючи справу до Подільського районного суду м. Києва суд першої інстанції виходив із того, що згідно відповіді №1639889 від 05.08.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» знаходиться за адресою: вул. Глибочицька, буд.44, м. Київ. Отже, Олександрівському районному суду міста Запоріжжя територіально не підсудна відповідна справа і підсудність у даному випадку визначається за місцем знаходження відповідача.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб'єктивних прав більш зручним для позивача.
Так, відповідно до частини 6 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача) вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Отже, вказана норма передбачає, що це є правом позивача - обирати суд для пред'явлення позовів, що виникають з приводу завдання шкоди майну фізичної особи.
Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що: «Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві».
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право позивача на пред'явлення позову про відшкодування шкоди також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування, або за місцем завдання шкоди чи виконання договору у разі виникнення спору із договору страхування.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
ДТП, в результаті якої була заподіяна шкода, сталася на території Дніпровського району, що територіально відноситься до підсудності Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Оскільки предметом позову є вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, то положення частини 6 статті 28 ЦПК України дозволяють пред'явлення позову за місцем заподіяння шкоди.
Між тим, позивачем помилково визначено місцем заподіяння шкоди - місце свого проживання і з цих міркувань позов подано до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідно до ч.16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позивачем у цій справі було використано належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності шляхом звернення до суду за місцем заподіяння шкоди, між тим такий суд вибрано помилково, тобто Олександрівський районний суд м. Запоріжжя замість Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Передаючи справу на розгляд до Подільського районного суду м. Києва, суд першої інстанції не врахував, що позивач у даній категорії справ має право на застосування альтернативної підсудності.
Отже, висновок суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва є помилковим.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду з метою направлення справи за підсудністю у відповідності до вимог ч.6 ст. 28 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259,367,374,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2025 року у цій справі скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 вересня 2025 року.
Головуючий: С.В. Кухар
Судді: М.С. Гончар
О.З. Поляков