Справа № 127/7314/25
Провадження № 22-ц/801/1804/2025
Категорія: 37
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
16 вересня 2025 рокуСправа № 127/7314/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року, ухвалене складі судді Антонюка В. В. в м. Вінниці, дата складання повного рішення 11 червня 2025 року, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Господарець А. А., звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі ПАТ «НАСК «Оранта») про стягнення суми страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 травня 2024 року о 16.15 год в м. Вінниці, на перехресті вулиць Миколи Ващука та Келецька, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надала перевагу в русі автомобілю «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась у зустрічному напрямку прямо, і в свою чергу проїхала вперед та скоїла зіткнення із транспортним засобом «Volkswagen Tuareg», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаним діями ОСОБА_2 , порушила п. 16.6 ПДР України та постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2024 у справі № 127/18861/24 її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільна відповідальність винуватиці ДТП ОСОБА_2 застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА», яка виплатила ОСОБА_1 162 127, 50 грн.
Однак згідно висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 02.07.2024 № 1978/24-21, вартість матеріального збитку, завданого позивачці в результаті ДТП на час проведення експертизи складає 211 649, 94 грн.
Для отримання різниці між сумою страхового відшкодування та фактичним матеріальним збитком, позивач зверталась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 .
В ході судового розгляду було встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована додатковим добровільним договором, відповідно до якого, до чинного договору ОСЦПВНТЗ додається додаткова страхова сума договором комплексного страхування «Автопарасолька» ЕАП № 047265581, на випадок, якщо збиток у ДТП перевищить страхову суму за обов'язковою Автоцивілкою, а саме додається 50 000 грн.
ПАТ «НАСК» ОРАНТА» не повідомило ОСОБА_1 під час подання заяви на виплату страхового відшкодування про те, що відповідальність ОСОБА_2 додатково була застрахована договором додаткового добровільного комплексного страхування, вищезазначеного договору добровільного комплексного страхування «Автопарасолька». Тому, з огляду на розмір збитків (211 649,94 грн), з урахуванням виплаченої страховиком суми ( 162 127,50 грн), відповідач зобов'язаний відшкодувати ще 47 872,50 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, 10 січня 2025 представником позивачки було подано заяву про доплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та долучено висновок експерта про розмір матеріального збитку, завданого ДТП, що дорівнює 211 649 грн. 94 коп, однак 29 січня 2025 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надала відповідь, що у них відсутні підстави для перегляду раніше прийнятого рішення.
Це змусило позивачку звернутися до суду з цим позовом, в якому вона просить стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь страхове відшкодування у розмірі 47 872 грн. 50 коп., судові витрати пов'язані з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 3 634, 94 грн. та судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47 872 (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 50 копійок, 3 634 грн 94 коп. у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи та 1 211 грн 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував те, що відповідачем не було дотримано умов договору страхування щодо визначення розміру матеріального збитку при пошкодженні транспортного засобу. Як вбачається з висновку експерта № 11978/24-21 від 02 липня 2024 року, за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ, автомобіль «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_2 , на час проведення експертизи вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 211 649,94 грн. У разі виникнення спору щодо розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля: такий висновок КГС у складі Верховного Суду викладений в постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, відтак суд вважав вимоги позивачки доведеними, а відповідач їх не спростував.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» 07 липня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути судовий збір у розмірі 1 816 грн за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 .
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дослідив, що НАСК «Оранта», не порушуючи строків закону здійснила огляд автомобіля в присутності позиваки, зафіксувала всі пошкодження, які відносяться до ДТП 29 травня 2024 року, здійснила розрахунок та сплатила страхове відшкодування у розмірі 162 127,49 грн (160 000 грн та 2 127,49 грн), що виходить за межі ліміту відповідальності згідно полісу (договір обов'язкового страхування № 215571041 ліміт відповідальності 160 000 грн) та здійснила оплату 2 127,49 грн вже виходячи з «Договору добровільного страхування «Автопарасолька» ЕАП № 04726558», оскільки загальний розмір матеріального збитку складає 162 127,49 грн. Перерахунок коштів здійснено в один день 17 липня 2024 року.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, однак судом не враховано, що в даній постанові йдеться про регресні зобов'язання, а тому вона не є релевантною до даної справи. Крім того, суду першої інстанції не надав правової оцінки висновку експерта позивача, а також не дослідив звіт № 37765, висновок вартості придатних залишків №37765/1, які зроблені з розрахунком на дату ДТП (29.05.2024 року) ремонтні калькуляції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та розрахунки страхового відшкодування, які були надані ПАТ «НАСК «ОРАНТА» до матеріалів справи. Також не було взято до уваги Поліс добровільного комплексного страхування «Автопарасолька» ЕАП № 0363917. ПАТ НАСК «Оранта» виконало свій обов'язок і сплатило 16 липня 2024 року всю суму страхового відшкодування на підставі № 0000045044, а позивачка за власною ініціативою знімала кошти частинами в різні дні, вводячи суд в оману та стверджуючи, що страховик здійснював виплату частинами.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Господарець А. А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Основними доводами відзиву є те, що відповідно до полісу ОСЦПВНТЗ № 215571041 ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну 160 000 грн, а відповідно до полісу добровільного комплексного страхування «Автопарасолька» ЕАП № 04726558 додається додаткова страхова сума, на випадок, якщо збиток у ДТП перевищить страхову суму за обов'язковою Автоцивілкою, а саме 50 000 грн. Тобто загальний страховий ліміт становить 210 000 грн і саме таку суму мало б виплатити ПАТ НАСК «Оранта» в якості страхового відшкодування. Крім того, ПАТ НАСК «Оранта» не погоджувало суму відшкодування з позивачкою, а самостійно прийнявши рішення, перерахували на рахунок грошові кошти, також ПАТ НАСК «Оранта» не було надано жодних доказів повідомлення позивача про прийняте рішення стосовно виплати страхованого відшкодування та погодження розміру даного відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
- постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2024 року у справі № 127/18861/24 встановлено, що 29 травня 2024 року, о 16.15 год, в м. Вінниці, на перехресті вулиць Миколи Ващука Келецька, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надала перевагу в русі автомобілю «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась у зустрічному напрямку прямо, і в свою чергу проїхала вперед та скоїла зіткнення із транспортирним засобом «Volkswagen Tuareg», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави (а.с. 7);
- згідно Полісу ОСЦПВВНТЗ № 215571041, ОСОБА_2 , застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (забезпечений транспортний засіб «Toyota Yaris», д.н.з НОМЕР_1 ), в ПАТ«НАСК «Оранта». Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 320 000 грн; за шкоду заподіяну майну 160 000 грн. Розмір франшизи - 0 грн (а.с. 38);
- згідно Договору комплексного страхування «Автопарасолька» серії ЕАП № 0472658 від 06 липня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА», до полісу ОСЦПВВНТЗ № 215571041, додатково було передбачено страхову суму 50 000 грн у разі недостатності страхового відшкодування за Полісом (а. с. 38 на звороті);
- згідно звіту № 37765 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА», вартість та розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_4 , станом на дату оцінки становить 382 684,26 грн (а.с. 63 - 71);
- згідно Висновку вартості придатних залишків № 27765/1 від 10.06.2024 року, вартість транспортного засобу HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_4 у пошкодженому стані становить 220 556,77 грн ( а. с. 72 - 74);
- за двома договорами страхування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено відповідні Страхові Акти, згідно яких розмір відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № 215571041 становить 160 000 грн ( в межах ліміту страхового відшкодування), розмір відшкодування за Договором «Автопарасолька» ЕАП-0472658 - 2 127,49 грн ( а. с. 75-76);
- 29 липня 2024 року ПАТ НАСК «ОРАНТА» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 160 000 грн та 2 127,49 грн страхового відшкодування (а. с. 37).
- згідно висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 02 липня 2024 року № 1978/24-21, виконаного на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_4 внаслідок пошкодження під час ДТП з автомобілем «Toyota Yaris», д.н.з НОМЕР_1 , на час проведення експертизи складає величину 211 649,94 грн (а.с. 12 - 31);
- 10 січня 2025 року представником позивачки було подано заяву про доплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та долучено висновок експерта про встановлення суми матеріального збитку завданого ДТП, що дорівнює 211 649 грн 94 коп (а.с. 35). 29 січня 2025 року від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» позивачкою отримано відповідь про те, що у них відсутні підстави для перегляду раніше прийнятого рішення (а.с. 36);
- рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2025 року у справі №127/32417/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 8 - 11);
Між сторонами виник спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IX ) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 4 статті 2 Закону 3720-IX передбачено, що у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 3720-IX є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 4 Закону № 3720-IX, предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
У пункті 4 статті 31 Закону № 3720-IX передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:
1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;
2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров'ю потерпілої фізичної особи (частина 1 статті 32 ЗУ № 3720-IX).
До заяви про страхову (регламентну) виплату, серед іншого, додаються документи, що підтверджують заподіяння шкоди майну внаслідок пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, - у разі вимоги заявника про здійснення відшкодування такої шкоди (пункт 6 частини3 статті 32 ЗУ № 3720-IX).
Згідно з частинами 1, 3 статті 34 ЗУ № 3720-IX, страховик (МТСБУ) зобов'язаний у строк, передбачений частиною п'ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати страховик (МТСБУ) зобов'язаний у повідомленні про прийняте рішення зазначити підстави для його прийняття.
Страхова (регламентна) виплата здійснюється безпосередньо потерпілій особі, іншій особі, яка має право на її отримання, її спадкоємцю чи правонаступнику, їхнім законним представникам або погодженим з ними особам, які проводять чи провели лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснила витрати на лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, шляхом переказу на банківський (платіжний) рахунок відповідної особи (частина 7 статті 34 ЗУ № 3720-IX).
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Така ж позиція викладена в постанові КЦС ВС від 13 грудня 2023 року у справі № 759/28079/21.
Тобто судова практика є незмінною: в разі отримання узгодженої суми страхового відшкодування потерпілий втрачає можливість вимагати від страховика ще додатково виплатити страхове відшкодування в межах ліміту такого відшкодування.
У справі що розглядається розмір матеріального збитку, завданого власнику ( ОСОБА_1 ) автомобіля «HYUNDAY SANTAFE», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29 травня 2024 року з вини ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Toyota Yaris», д.н.з НОМЕР_1 , визначений Звітом № 37765, виготовленим на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а. с. 63- 71), з урахуванням Висновку вартості придатних залишків № 37765/1 (а.с.72 - 74). Із зазначених досліджень вбачається, що вартість автомобіля позивачки до настання ДТП складає 411 488,45 грн, вартість відновлювального ремонту 956 398,33 грн., відтак автомобіль є фізично знищеним, а розмір матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу становить 382 684,26 грн. Дійсна вартість транспортного засобу у пошкодженому стані становить 220 556,77 грн.
Отже, страховик вчасно провів огляд транспортного засобу, здійснив розрахунок вартості відновлювального ремонту, звернувшись до суб'єкта оціночної діяльності, на підставі чого здійснив розрахунок страхового відшкодування, та визначив розмір страхового відшкодування 162 127,49 грн: як різницю між розміром матеріального збитку та вартістю залишків транспортного засобу після ДТП ( 382 6846 - 220 556,77 грн), що відповідає приписам статті 28 ЗУ № 3720-IX. При цьому страховиком було здійснено відшкодування за Полісом в розмірі страхової виплати 160 000 грн та за договором «Автопарасолька» в розмірі 2 127,49 грн.
Як вбачається з Страхових актів від 16.07.2024 року (а. с. 35 та 36 на звороті), потерпіла подавала Страховику заяву про виплату страхового відшкодування, в якій, серед іншого, викладається зміст майнової вимоги заявника про відшкодування заподіяної шкоди та документи, що підтверджують її розмір (за наявності) (пункт3 частини 2 статті 32 ЗУ № 3720-IX). Однак ОСОБА_1 наявного у неї Висновку експерта від 02.07.2024 року № 1978/24-21 Страховику не надала, не повідомила про його наявність, проти розміру нарахованого страхового відшкодування не заперечувала. 29 липня 2024 року Страховик здійснив виплату нарахованих сум.
Отже, апеляційний суд виснує, що з огляду на дату нарахування страхового відшкодування, його виплати, дату Висновку експерта, у ОСОБА_1 на момент звернення до страховика із заявою про виплату, був наявний Висновок експерта, однак вона його не надала Страховику всупереч приписам пункту 3 частини 2 статті 32 ЗУ № 3720-IX .
Претензії до Страховика щодо розміру страхової виплати ОСОБА_1 скерувала10.01.2025 року (а.с.35).
Натомість Страховик дотримався вимог статті 31 ЗУ № 3720-IX: здійснив огляд транспортного засобу, склав Акт, провів оцінку збитків у відповідності до вимог Закону.
Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 47 872,50 грн, як різницю між виплатами, здійсненими страховиком узгоджених сум (160 000 + 2 127,49) та розміром збитків, визначених експертом за зверненням ОСОБА_1 , суд першої інстанції викладеного вище не врахував та з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування, без заперечень на той момент з боку потерпілої, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку виплати понад узгоджену суму.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Подавши заяву про виплату страхового відшкодування, не висловлюючи незгоду щодо нарахованих страховиком сум (з урахуванням вже наявного Висновку експерта від 02.07.2024 року № 1978/24-21), ОСОБА_1 таким чином погодилася на суму страхового відшкодування, отримала його. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.
Тобто, ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в сумі 162 127,49 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 погодилася на отримання суми відшкодування під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали розглядуваної справи не містять.
Посилання на те, що вона не знала про наявність Договору «Автопарасолька» не заслуговує на увагу, оскільки інформація про страхування цивільної відповідальності є у вільному доступі в Єдиній централізованій базі даних, їй було достеменно відомо про Поліс, в якому вказано ліміт страхового відшкодування 160 000 грн, тоді як їй було виплачена сума 162 127,49 грн (що хоча й побічно, але свідчить про те, що вона могла дізнатися про наявність додаткового Договору страхування). Посилання на те. що Страховик не погоджував з нею суму страхового відшкодування спростовується як викладеним вище аналізом її дій , так і тим, що в позовній заяві вона сама вказує, що Страховик надіслав їй повідомлення на Viber, тобто Страховик дотримався приписів частини 1 статті 34 ЗУ № 3720-IX.
Наявність рішення суду в справі № 127/32417/24 на висновки апеляційного суду у розглядуваній справі не спростовує, оскільки в цій справі предметом судового розгляду була моральна шкода, спричинена ДТП, натомість вимоги про стягнення матеріальної шкоди були залишені без розгляду за заявою позивачки ОСОБА_1 .
Відтак, отримавши погоджену суму страхового відшкодування, при цьому знаючи, що згідно зробленого на її замовлення висновку експерта розмір матеріального збитку є відмінним від нарахованої Страховиком та отриманої нею виплати, ОСОБА_1 не вжила жодних дій для повідомлення про це Страховика, дій, які б свідчили про її незгоду з розміром страхової виплати та не навела доказів того, що в неї були якійсь об'єктивні перешкоди для цього. Отже, в задоволенні позову слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з'ясування обставин справи, через недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов до задоволення не підлягає, то понесені позивачкою витрати слід залишити за нею, а витрати відповідача по сплаті судово збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816,80 грн (а. с. 140) слід стягнути з позивачки на користь відповідача (частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення суми страхового відшкодування.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", код ЄДРПОУ 00034186, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7Д, корпус Г.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк