Справа № 729/1509/25
1-кс/729/122/25
12 вересня 2025 р. слідчий суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора в режимі відеоконфренції - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бобровиця клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Свидовець Бобровицького району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого слідчого відділу ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу в виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.04.2024 військовозобов'язаного ОСОБА_6 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлено для проходження військової служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з 25.04.2024 солдат ОСОБА_6 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 208 від 18.07.2024 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_6 визнано вважати таким, що прибув для проходження фахової підготовки зараховано до списків прикомандированих школи танкістів до навчального курсу (колективної підготовки) на механіка-водія Т-72 та на продовольче забезпечення.
Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 02.08.2024, у солдата ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
Так, на виконання свого злочинного умислу солдат ОСОБА_6 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, 02.08.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 12 год 38 хв самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , після чого проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього та по даний час в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
За підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, 11.09.2025 солдата ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області. Фактичний час затримання 11.09.2025 року о 16 годині 37 хвилин.
Досудовим розслідуванням встановлено достатність підстав для підозри ОСОБА_6 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим 11.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджуються зібраними на даний час матеріалами.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
На обгрунтування ризиків слідчий у клопотанні зазначає, що так, як ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, а відтак встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування даного кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свій статус військовослужбовця, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, зокрема військовослужбовців зазначеної військової частини.
Окрім цього, підозрюваний має певне коло зв'язків, у тому числі з керівництвом та службовими особами військової частини, здобутих в силу проходження ним військової служби та може використовувати їх у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо обставин та фактів кримінального правопорушення.
Про існування ризику впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування з ними у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий зазначає, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, як цивільних осіб так і осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих у нього обставин поважності відсутності у військовій частині, а також інших висунутих ним у подальшому версій.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що кримінально-протиправна діяльність ОСОБА_6 має триваючий характер і фактично продовжувалась до моменту фактичного затримання.
Таким чином, слідчий вважає, що у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній, усвідомлюючи можливість реального покарання у вигляді позбавлення волі, буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому є необхідність у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив його задовольнити з підстав викладених в клопотанні.
Прокурор ОСОБА_4 також підтримав клопотання і просив його задовольнити
Підозрюваний та його захисник просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 18.09.2024 року розпочато кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №42024272300000494 за ч.5 ст. 407 КК України по факту самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини в умовах воєнного стану, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.8).
11.09.2025 року ОСОБА_6 вручено повідолення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Згідно із ч.2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
За приписами ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
У рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Судом встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю відомостей, які долучені до клопотання.
Разом з тим, на стадії розгляду клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.
При цьому, суд ураховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується (п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З матеріалів клопотання і доводів слідчого та прокурора в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання винуватим, він може переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Додані до клопотання докази об'єктивно доводять на даному етапі причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до п.п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Аналіз матеріалів, наданих суду, доводить, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить на даний час належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, у відповідності з мотивацією викладеною вище.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, у змісті яких ідеться про те, що обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Таким чином, у судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України клопотання слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, суд зауважує, що характер та фактичні обставини інкримінованого підозрюваному злочину свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній підозрюється. Отже, обираючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, із ступеню тяжкості інкримінованого злочину, а також бере до уваги ту обставину, що під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована підозрюваному, останній може переховуватись від суду.
За таких обставин, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час розгляду клопотання, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи на дію в країні воєнного стану та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає, що підстави для визначення розміру застави відсутні.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Свидовець Бобровицького району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком 60 діб, до 16 години 37 хвилин 10 листопада 2025 року, без визначення розміру застави з утриманням в умовах гауптвахти відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 17 вересня 2025 року о 14 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя: