Справа № 3/593/493/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"09" вересня 2025 р. м.Бережани Тернопільської області
Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Німко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області матеріали, які надійшли від відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бережани Тернопільської області, непрацюючого, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, проживаючого по АДРЕСА_1 ,-
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №733138 від 02 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 31 серпня 2025 року близько 10 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно матері ОСОБА_2 - виражався в її сторону нецензурними словами.
Окрім цього, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №733139 від 04 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 04 вересня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису АА №653377 від 02.09.2025 року, а саме: наполягав на виклику швидкої допомоги, відтак порушив заборону у будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що жодного домашнього насильства він не чинив, у зв'язку з чим винесли терміновий заборонний припис йому не відомо.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що відносно неї син домашнього насильства не чинив. 31 серпня 2025 року син був у збудженому психоемоційному стані, просив, щоб вона зателефонувала до його доньки в Німеччину, на що вона відмовила, бо було вже пізно. Потім син просив викликати швидку допомогу, бо йому погано і щоб його завезли у психіатричну лікарню. Вона зателефонувала у швидку, після чого приїхали працівники медичної установи разом з поліцією. Поліцейський склав протокол. Вказала, що жодної шкоди їй не заподіяно, просила сина до відповідальності не притягувати.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та взявши до уваги думку потерпілої, дослідивши та перевіривши докази надані по справі на їх належність, допустимість й достатність у їх логічному взаємозв'язку, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП, виходячи з такого.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд констатує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №733138 від 02.09.2025 року не розкрито психологічного характеру домашнього насильства, оскільки зазначено діяння, які безпосередньо не є визначені та не характеризують форму даного виду домашнього насильства. Зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення формулювання «…висловлювався в сторону своєї матері нецензурними словами» не містить відомостей про те, що конфлікт між вказаними особами було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілої з боку її сина ОСОБА_1 й мало на меті підтримання панівного становища стосовно потерпілого або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між потерпілою та її сином ОСОБА_1 .
Як вважає суд, у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження наявність в діях гр. ОСОБА_1 обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а саме його об'єктивної сторони.
Так з аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.
Як вважає суд, висловлювання в адресу особи потерпілої образ не формують собою домашнє насильство. Так, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Так, у справах про психологічне домашнє насильство обов'язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
У даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення фактично не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому не конкретизовано, в чому саме полягало психологічне насильство, вчинене ОСОБА_1 стосовно його матері ОСОБА_2 та чи завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій, хоча це прямо випливає з диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КуУпАП, зазначене виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Згідно із положеннями ст. ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У силу вимог ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, та того, що суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адмінвідповідальності, приходжу до висновку, що факт вчинення останнім правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП, не доведений.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складів адміністративних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП, у зв?язку із відсутністю у його діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32 1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко